Ухвала суду № 65274324, 07.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/1562/17 Головуючий 1-ї інстанції - Горпинич О.В.

Справа №645/5462/16-ц Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: сімейні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.

при секретарі - Щегельському Д.О.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2016 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищеназваним позовом.

06.12.2016року ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на приміщення однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 26,8кв.м, житловою площею 17,8кв.м, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Руденко О.Є., зареєстрованого в реєстрі за №167.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою цього ж суду від 07 грудня 2016 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Заборонено вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Руденко О.Є., зареєстрованого в реєстрі за №167.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Копію ухвали направлено для виконання до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (Центру надання адміністративних послуг м. Харкова).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду від 07.12.2016року про вжиття заходів забезпечення позову скасувати, вказуючи на її незаконність та необґрунтованість і таку, що винесена з порушенням норм процесуального закону. Зокрема зазначає, що позивач зловживаючи своїми процесуальними правами ввела суд в оману, повідомивши неправдиву інформацію про те, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, тим самим грубо порушила його гарантовані Конституцією України та ЦК України майнові права. Вказана квартира хоча й була придбана ним під час зареєстрованого з позивачем шлюбу, але не є об'єктом спільною сумісної власності подружжя, т.я. була придбана за його особисті кошти, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченого ПН ХМНО Руденко О.Є. 30.01.2014року, зареєстрованого в реєстрі за №167, в якому зокрема ст.4 в передостанньому абзаці міститься інформація про те, що купівля квартири здійснюється за рахунок коштів, що належить покупцю на праві особистої власності (справжність підпису на відповідній заяві дружини покупця засвідчено Руденко О.Є., ПН ХМНО, 30.01.2014року, реєстровий №165).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вжиття цих заходів має гарантувати реалізацію позовних вимог у разі задоволення позову і застосовується лише до позовів про визнання та про присудження.

У ст.152 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову.

Перераховуючи в ч.1 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову та зазначаючи в ч.2 цієї статті про право суду вжити інші види, законодавець не надає суду право самостійно обирати вид забезпечення позову. Це порушує принцип диспозитивності процесу, тому суд при застосуванні заходів забезпечення позову повинен або задовольнити заявлене клопотання, або відмовити у його задоволенні.

Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.153 ЦПК України).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчиться, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як убачається із виділених матеріалів справи, спір між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 існує з приводу поділу майна подружжя. Позивачем заявлені вимоги про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 її частку.

Отже, предметом спору є - спірна квартира.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на вчинення дій щодо відчуження вищевказаної квартири, суд виходив з того, що такий засіб забезпечення позову є співмірним та відповідає вимогам процесуального закону. Накладення арешту на квартиру у свою чергу призведе до порушення прав відповідача на користування нею.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи те, що предметом спору є спірне нерухоме майно, і застосування такого засобу забезпечення позову унеможливлює його відчуження на період розгляду справи по суті заявлених вимог.

Таким чином, застосування вищевказаного засобу забезпечення позову є цілком правомірним та співмірним із заявленими позовними вимогами.

Доводи апеляційної скарги з приводу неврахування судом договору купівлі-продажу від 30.01.2014року колегією суддів не приймаються, оскільки стосуються розгляду справи по суті заявлених вимог.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються і не дають колегії суддів підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права .

Згідно п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 307ч.2п.1), 312ч.1п.1), 313, 314ч1п.4), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2016 року про вжиття заходів забезпечення позову - залишити без змін.

Ухвала остаточна, оскарженню в касаційному порядку не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий -

Судді -