Ухвала суду № 65274322, 02.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/211/17 Головуючий 1 інст. - Криворотов С.В.

Справа № 624/258/15-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого: Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Баранкової В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Насінневе» в особі представника Філімонової Ольги Миколаївни на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Насінневе» про визнання недійсним договору оренди землі, третя особа: відділ Держгеокадастру у Кегичівському районі Харківської області,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: визнати недійсним договір оренди землі б/н від 25.10.2011р, укладений між ним та ПАТ «Насінневе» ( нині -ПрАТ «Насінневе», яке згідно статуту є правонаступником всіх прав та обов'язків попередника ) про оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6114 га, розташованої на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, скасувати запис про державну реєстрацію цього договору; зобов'язати відповідача повернути йому зазначену земельну ділянку, стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

При розгляді справи ОСОБА_4 уточнив свої вимоги, відмовившись від позову в частині скасування запису про державну реєстрацію договору, у звязку з чим провадження у цій частині закрито ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року.

В обгрунтування позову ОСОБА_4 посилався на те, що він є власником земельної ділянки площею 4,6114 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області. Зазначеною земельною ділянкою користується відповідач на підставі договору оренди землі від 25.10.2011р., зареєстрованого відділом Держкомзему у Кегичівському районі 20.11.2012 року за № 632318204001649. Однак цей договір є недійсним, оскільки ані договір, ані додатки до нього, а саме: акт приймання - передачі земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, він не підписував, оскільки не мав волевиявлення на його укладення. У добровільному порядку земельну ділянку відповідач не повертає.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено та визнано недійсним договір оренди землі б/н від 25.10.2011 року, зареєстрований відділом Держкомзему у Кегичівському районі 20.11.2012 року за № 632318204001646, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Насінневе».

Зобов'язано ПрАТ «Насінневе» повернути ОСОБА_4 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6114 га, кадастровий НОМЕР_1, що розташована на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, що належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010869600036, виданого Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області 24.01.2008 року.

Стягнуто з ПрАТ «Насінневе» на користь ОСОБА_4 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 243 грн. 60 коп. та витрати на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 5636 грн.40 коп.

З вказаним рішенням не погодилось ПрАТ «Насінневе» в особі представника Філімонової О.М. та звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з»ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6

Вважає, що позивач з восени 2012 року був обізнаний про вчинення дій від його імені іншою особою без доручення, а саме - про укладення іншою особою договору оренди землі з ПрАТ «Насінневе» від імені ОСОБА_4 Вказаний договір був ним схвалений та виконувався впродовж декількох років. Тобто своє волевиявлення щодо вчинення договору ОСОБА_4 проявив у фактичному виконанні умов цього договору. Також вважає, що судом першої інстанції неотбгрунтовано не застосовано до виниклих правовідносин наслідки спливу позовної давності, про що було заявлено представником в суді першої інстанції.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що зявилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір позивачем не підписувався, а отже, у нього не бу волевиявлення на використання його земельної ділянки іншими особами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,6114 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області на підставі державного акту на право власності серії НОМЕР_2, виданого Кегичівською районною державною адміністрацією 24.01.2008 року.

Вказаною земельною ділянкою користується відповідач на підставі договору оренди землі від 25.10.2011р. б/н, зареєстрованого відділом Держкомзему у Кегичівському районі 20.11.2012 року за № 632318204001649.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» тощо.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини можуть вчинятися в усній або письмовій формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підписів підтверджує наміри учасників правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. З ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Без волевиявлення сторони неможливе вчинення договору, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦГЖ України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи №10561 по цивільній справі №624/258/15-ц підписи від імені ОСОБА_4 в договорі оренди землі від 25.10.2011р. б/н, укладеному між ОСОБА_4 та ПАТ «Насінневе» та зареєстрованого відділом Держкомзему у Кегичівському районі 20.11.2012 року за № 632318204001649 та в додатках до цього договору, а саме акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 25.10.2011 року, акті прийняття-передічі земельних ділянок від 25.10.2010 року виконані не ОСОБА_4

Висновки вказаної експертизи не були спростовані відповідачем іншими належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладання цього договору, а посилання в апеляційній скарзі на недоведеність позивачем відсутності його волевиявлення на укладення договору оренди та мовчазну згоду на його державну реєстрацію, оскільки протягом дії оскаржуваного договору позивач отримував від ПрАТ «Насінневе» орендну плату за користування землею, тому усвідомлював, що між ним та відповідачем існують певні договірні відносини, не ґрунтуються на вищевказаних нормах права.

Доводи апеляційної скарги ПрАТ «Насінневе»про обізнаність ОСОБА_4 про укладення іншою особою договору оренди землі з ПрАТ «Насінневе» від його імені нічим не доведені, тому не можуть бути прийняті до уваги.

Крім того, ці доводи апеляційної скарги суперечать правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-2612цс15, відповідно до якої зазначено: частиною першою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з частиною третьої цієї ж статті представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Вказана стаття презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.

Посилання в апеляційній скарзі на незастосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності не грунтуються на вимогах ст.ст. 256,267 ЦК України, оскільки відповідач як при розгляді справи в суді першої так і апеляційної інстанції вважав, що порушення прав ОСОБА_4 ПрАТ «Насінневе» не допускало.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення районного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: