Ухвала суду № 65274122, 07.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 645/5540/16-ц Головуючий суддя І інстанції Горпинич О. В.

Провадження № 22-ц/790/2103/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: інша

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року м. Харків.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 січня 2017 року за заявою ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру та визнання нікчемним договору дарування квартири,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати недійсним, незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане 17 серпня 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В. за реєстровим № 1922 на ім'я ОСОБА_7, та визнати нікчемним договір дарування вищевказаної квартири, укладений 20 лютого 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 310.

11 січня 2017 року представник позивача ОСОБА_11 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт шляхом заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач, до ухвалення рішення по справі може відчужити спірне майно, у зв'язку з чим, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи заяви та просив її задовольнити.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 січня 2017 року заяву представника ОСОБА_6 - ОСОБА_5 про забезпечення позову - задоволено частково. Заборонено вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 20 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 310, та рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року. В задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду представник ОСОБА_3- ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволення зави про забезпечення позову. При цьому посилався на те, що ухвала незаконна, постановлена з порушенням норм цивільного процесуального закону, з порушенням принципу правової визначеності, без жодного дослідження обставин, які підлягали встановленню при вирішенні цього питання

Зазначив, що ОСОБА_6 ніколи не була та не могла бути учасником спірних правовідносин, які були предметом розгляду у цивільних справах № 645/8112/13 та № 645/3526/14, нею заявлені абсурдні та безпідставні вимоги, які забезпечені оскаржуваною ухвалою по справі, шляхом заборони відчуження належного нерухомого майна ОСОБА_3, який є законним його власником та витребував це майно з незаконного володіння самої ж ОСОБА_6

Вказав, що спір між ОСОБА_6 та ОСОБА_7,, ОСОБА_3 щодо дійсності свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 17 серпня 2013 року договору дарування квартири АДРЕСА_1 не виникав, бо стороною цих правовідносин були інші особи, а тому суд першої інстанції зобов'язаний був пересвідчитися що між сторонами виник спір, відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали про забезпечення позову в межах доводів апеляційної скарги та заяви про забезпечення позову, вважає, що скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 151,152, 153 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заява про забезпечення позову розглядається судом в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно до роз'яснень, що містяться у пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до

уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. наслідків.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції встановив, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3, тому з метою недопущення порушення права відповідача на користування квартирою та з метою недопущення права відповідача на користування квартирою, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову у разі відчуження відповідачем спірної квартири.

Однак при цьому суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги наведені роз'яснення, які були надані судам у у пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та не з'ясував, чи дійсно між сторонами виник спір з приводу забезпеченої квартири.

Як вбачається з підстав та предмету заявленого позову, у випадку його задоволення у позивача стосовно забезпеченої квартири ніяких цивільних прав чи обов'язків не виникає, що свідчить про необґрунтованість заяви. При апеляційному розгляді скарги представник позивача не зміг з цього приводу навести ніяких доводів, що ґрунтуються на законі.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції безпідставно, з порушенням вказаних норм ЦПК України застосував заходи забезпечення позову, колегія суддів відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, за її недоведеності.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п.2 ч.2 ст. 307, ст.ст. 312, 313, 315, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 січня 2017 року - скасувати.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_6 - ОСОБА_5 - відмовити .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і при цьому касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя

Судді колегії