Рішення № 65273636, 14.03.2017, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/176/17

Номер провадження 2/629/483/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб: виконавчого комітету Яковлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, служби у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третіх осіб: виконавчого комітету Яковлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, служби у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, посилаючись на те, що її мати ОСОБА_3 знаходилася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 19 вересня 1998 року. Даний шлюб було розірвано в 2014 році. Від даного шлюбу в них народилися діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. На даний час мати дітей ОСОБА_3 утримується під вартою на підставі Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.09.2016 року в зв'язку з скоєнням нею тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Тому на даний час неповнолітній ОСОБА_5 знаходиться на утриманні у позивача по справі. Батько дитини вихованням синів не займається, не турбується про їх духовний та фізичний розвиток, не відвідує їх, матеріальної допомоги на їх утримання не надає, тому позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_5, стягнувши з нього на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 506 гривень 70 копійок, з індексацією відповідно до закону, до досягнення ним повноліття.

Позивач в судове засідання не з'явилася, але надала суду свою заяву в якій просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім цього просила в разі неявки відповідача по справі ухвалити заочне рішення, наслідки ухвалення заочного рішення їй відомі та зрозумілі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, але надав суду свою заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, оскільки не має можливості приїхати в судове засідання, проти задоволення позовних вимог не заперечує, правові наслідки позбавлення його батьківських прав йому відомі.

Представник третьої особи виконавчого комітету Яковлівської сільської ради Лозівського району, Харківської області, як органу опіки та піклування в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, причину неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи служби у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Кара Я.В. в судове засідання не з'явилася, але надала суду свою заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі. Крім цього не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення в разі неявки відповідача по справі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

В постанові № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 19 грудня 2008 року), а саме в пункті 15 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. В пункті 16 даної постанови зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Приписами статті 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 знаходився в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 19 вересня 1985 року. Від даного шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим Надеждівською сільською радою Лозівського району Харківської області 01 березня 2000 року. Крім цього разом з ними проживали діти від перших шлюбів ОСОБА_3, позивач по справі та ОСОБА_7.

Починаючи з 2009 року стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погіршилися і вони почали проживати окремо. В 2014 році шлюб між ними було розірвано, а діти залишилися проживати разом з матір'ю.

На даний час матері позивача ОСОБА_3 відповідно до ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.09.2016 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в зв'язку зі скоєнням тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідач ОСОБА_2 з синами не спілкується, участі у їх вихованні не бере, матеріальної допомоги на їх утримання не надає, їх життям та здоров'ям не цікавиться.

В теперішній час неповнолітній ОСОБА_5 знаходиться на утриманні позивача по справі. Вказане, свідчить, що ОСОБА_5 фактично позбавлений батьківського піклування.

Відповідач по справі не працює, з сином не спілкується на протязі тривалого часу, матеріально його не забезпечує. Син мешкає за адресою: АДРЕСА_1 зі своєю сестрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та її чоловіком ОСОБА_8. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 може піклуватися про свого брата, оскільки вона має постійне місце проживання - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, обізнана щодо стану здоров'я дитини та має бажання виховувати брата.

Відповідач ОСОБА_2 життям сина не цікавиться, не турбується про його духовний та фізичний розвиток, його навчанням та підготовкою до самостійного життя, матеріально його не утримує, тобто відсторонився від виховання дитини. В теперішній час не працює та не бажає виховувати свого неповнолітнього сина. Згідно висновку виконавчого комітету Яковлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, як органу опіки та піклування № 12-40/228 від 13.03.2017 року є доцільним позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина, оскільки він не забезпечує належне його утримання та виховання, самостійно відсторонився від виконання своїх батьківських обов'язків щодо неповнолітньої дитини.

Відповідно до ст. 39 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці вживають всіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, експлуатації чи зловживань, катувань чи будь-яких жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження, покарання чи збройних конфліктів. Таке відновлення і реінтеграція мають здійснюватися в умовах, що забезпечують здоров'я, самоповагу і гідність дитини.

Відповідно до положень принципу № 6, принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина заради повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та порозуміння. Вона має, коли це є можливим, зростати під опікою і відповідальністю її батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її навчання; ця відповідальність покладена переш за все на батьків.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В зв'язку з вищевикладеним, суд вважає необхідним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

При цьому з відповідача по справі повинні бути стягнуті аліменти на утримання дитини, так як добровільно матеріальної допомоги на її утримання він не надає.

Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнень по виконавчим листам з відповідача не проводиться, інших утриманців не має, інвалідом не є, хронічними захворюваннями не страждає, тому має можливість утримувати свого неповнолітнього сина.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства " діти мають право на рівень життя, необхідного для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідач є працездатним та зобов'язаний утримувати свою дитину.

Розмір аліментів суд встановлює згідно ст. 184 Сімейного кодексу України у твердій грошовій сумі розмірі 506 гривень 70 копійок щомісяця з індексацією відповідно до закону. Вказану суму аліментів суд вважає достатньою для задоволення розумних потреб дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Суд покладає оплату судового збору на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 62, 63, 88, 89, 209, 212, 214-215, 218, 367 ЦПК ст.ст. 164, 167, 170, 180, 182, 183, 191, 243, 244 Сімейного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис про народження № 05 від 01 березня 2000 року, складений Надеждівською сільською радою Лозівського району Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Добропілля, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер не відомий, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 506 гривень 70 копійок щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи з 20 січня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави р/р 31219206700015 Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області, МФО 851011, код 38053090 у розмірі 1280 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова