Ухвала суду № 65272825, 13.03.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/10158/16-ц

Провадження № 2/638/661/17

13.03.2017 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкін В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Харківська міська рада, про відшкодування шкоди та зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15.06.2016 року звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Харківська міська рада, про відшкодування шкоди та зобовязання вчинити дії.

Конституцією Українизакріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі(стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а такожсправпро адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням нормКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права

Відповідно до пункту 1 статті 6Конвенції 1950 рокукожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Проте, вирішуючи питання про прийняття справи до провадження, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, а також дотримання позивачем вимог, передбачених ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Як роз'яснено у пункті 7постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»,якщо порушення правил статей119,120 ЦПК України виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 частини першоїстатті 207 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без руху, оскільки вона подана без дотримання вимог статті 119 ЦПК України, а саме: позовна заява повинна містити імя (найменування) позивача і відповідача, а також імя представника, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місце знаходження, поштовий індекс, номери засобів звязку, якщо такі відомі, що не відповідає пункту 2 частини 2 статті 119 ЦПК України.

Оскільки позивачем заявлена вимога майнового характеру, обовязковим елементом вступної частини позовної заяви у відповідності до пункту 4 частини 2 статті 119 ЦПК України, є ціна позову, яка підлягає уточненню, тому що сума заборгованості згідно прохальної частини 22000 грн. 00 коп., а позивачем визначена як 22997 грн. 00 коп.

В порушення частини 5 статті 119 ЦПК України, до заяви не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду), за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду), за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

З огляду на викладене, у звязку з поєднанням позивачем вимог майнового та немайнового характеру, позивачу необхідно оплатити судовий збір за ставками, визначеними Законом України «Про судовий збір»(у редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду).

Разом з цим, із заяви вбачається, що позивач просить звільнити від сплати судового збору або зменшити його розмір, посилаючись на складний майновий стан.

Частиною 3статті 82 Цивільного процесуального кодексу Українитастаттею 8 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що суд, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, може зменшити розмір належних до оплати судових втрат, повязаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Суд вважає, що причини, на які посилається заявник, не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору. З огляду на зміст заявлених вимог, обов'язковість сплати судового збору та те, що заявником не зазначено підстав та не надано належних доказів для звільнення від сплати судового збору, суд не знаходить підстав для задоволення заяви. До того ж заявник не відноситься до жодної категорії осіб, зазначених устатті 5 Закону України «Про судовий збір», які звільняються від сплати судового збору.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» встановлено, що відповідно достатті 8 Закону України «Про судовий збір»тастатті 82 ЦПКєдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зістаттею 10 ЦПКповинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням вимог статті 11 ЦПК, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи. Так як на стадії вирішення питання про відкриття провадження норма щодо покладення судових витрат на боржника не застосовується, а відомостей про майновий стан позивач не надав, підстави для звільнення від сплати судового збору з подальшим стягненням його з відповідача відсутні.

У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) (Заява N 28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Також, зокрема, у п.п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» (STANKOV v. BULGARIA) (заява №68490/01) від 12.07.2007 року, вказано про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обовязковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, встановлений судом визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.

Відповідно до статті 121 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 119-120 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.121 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового зборуабо його зменшення - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Харківська міська рада, про відшкодування шкоди та зобовязання вчинити дії - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в строк, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення відмічених вище недоліків заява вважатиметьсяне поданою та буде повернено.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дзержинського районного суду

м. Харкова В.М. Хайкін