Постанова № 6527223, 06.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-11521/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Масло І.В.

при секретарі                                                  Грішаєві Є.Є.

за участю представника позивача                                                                       Аріфуліна Р.З.,

представника відповідача                                                                                Шалаєва О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні суду адміністративну справу за позовом Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області до комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 376265,15 грн., -

В С Т А Н О В И В:

16.07.2009 року Макіївська об’єднана державна податкова інспекція у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 524584,00 грн. (а.с. 2-3).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач є платником податку на додану вартість. Станом на 01.07.2009 року за КП «Макіївський міськводоканал» існує податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 524584,00 грн., що підтверджується копіями декларацій, розрахунком суми податкового боргу, грошовими вимогами, структурою податкового боргу та витягом з облікової картки. Зазначена сума боргу утворилася внаслідок недотримання вимог ст. 9 «Закону України «Про систему оподаткування», а саме: внаслідок несплати самостійно узгоджених податкових зобов’язань по деклараціям з податку на додану вартість № 14631 від 20.05.2009 року за квітень 2009 року на суму 311654,00 грн., № 9000219566 від 22.06.2009 року за травень 2009 року на суму 235175,00 грн. (з урахуванням часткової сплати залишок становить 212930,00 грн. Оскільки відповідач у встановлений законом строк не сплатив суму зазначену у податкових деклараціях, посилаючись на п. п. 5.3.1 п. 5.3, п. п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” просив стягнути податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 524584,00 грн.

Під час розгляду справи представник позивача уточнив суму позову та просив стягнути з підстав вказаних у позовній заяві податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 376265,15 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав, про що надав суду відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 156 КАС України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 КАС України.

Згідно вимог ст. 112 КАС України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії представника відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що комунальне підприємство «Макіївський міськводоканал» є юридичною особою та зареєстровано 05.11.2003 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 8), Довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 4), Статутом КП «Макіївський міськводоканал» (а.с. 5-7).

28.08.1993 року КП «Макіївський міськводоканал» узято на облік в якості платника податків до Макіївської ОДПІ (Центрально-Міське відділення)(а.с. 10).

КП «Макіївський міськводоканал» 05 грудня 2003 року зареєстровано у якості платника податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 08799437 НВ № 375192, (а.с. 11).

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, позивач Макіївська об’єднана державна податкова інспекція у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані їй Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Станом на 01.07.2009р. у відповідача існує податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 524584,00 грн., що підтверджується копіями декларацій (а.с. 22-26), розрахунком суми податкового боргу (а.с 15), грошовими вимогами (а.с. 16), структурою податкового боргу (а.с. 17) та витягом з облікової картки (а.с. 18-21).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Таким чином, податковий борг може існувати у разі, коли існує податкове зобов’язання, узгоджене саме платником податків, статус якого визначається відповідним законом щодо відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

Щодо податку на додану вартість, то таким законом є Закон України „Про податок на додану вартість”, згідно з п. 1.6 ст. 1 якого податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” від 18.02.1997 року № 77/97 податок на додану вартість є загальнодержавним податком.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 того ж Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачаться з податкових декларацій з податку на додану вартість № 14631 від 20.05.2009 року за квітень 2009 року та № 9000219566 від 22.06.2009 року за травень 2009 року, платник податку самостійно визначив податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 311654,00 грн., та на суму 235175,00 грн.

Згідно даних облікової карти платника податків (а.с. 20) 30.06.2009 р. відповідачем було самостійно сплачено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 22245,00 грн.

До того ж, платіжними дорученнями № 1039 від 20.07.2009 на суму 27818,28 грн. (а.с 41), № 1084 від 30.07.2009 р. на суму 86500,00 грн. (а.с 42), № 2037 від 31.07.2009 р. на суму 34000,57 грн. (а.с. 40) було частково погашено заборгованість з податку на додану вартість згідно декларації № 9000219566 від 22.06.2009 року.

Згідно п. п. 5.4.1 п. 5.1. ст. 5 Закону України № 2181 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків в строки, встановлені ст. 5 Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Так, з відповідача КМ «Макіївський міськводоканал» підлягає стягненню податковий борг з податку на додану вартість, з урахуванням часткової сплати, у розмірі 376265,15 грн.

Позивачем були здійснені заходи, передбачені ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме – відповідачеві були направлені дві податкові вимоги (а.с. 29). Крім того, позивачем було винесено рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с. 29), але вжиті контролюючим органом заходи до сплати податкового боргу не призвели.

Таким чином, оскільки відповідач не сплатив узгоджену суму податкового боргу, суд задовольняє позовні вимоги Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області до комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 376265,15 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 51, 69-72, 86, 121, 158-164, 167 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області до комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 376265,15 грн. задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» (86119, Донецька область, м. Макіївка, вул. Волгоградська, 1; ЄДРПОУ № 03361543) на користь Державного бюджету (розрахунковий рахунок - № 31114029700068, банк отримувача - ГУДКУ у Донецькій області, МФО – 834016, ЄДРПОУ 34686736, код платежу – 14010100) податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 376265 (триста сімдесят шість тисяч двісті шістдесят п’ять) грн. 15 коп.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Масло І.В.