Постанова № 6527165, 15.01.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2009 р.                                                                       справа № 19698/08/0570

час прийняття постанови: 16-55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  

при секретарі Яковецькій О.В.

за участю представників позивача Удалова С.В., Дейнеко В.І., Золотухіної Ю.В.

представників відповідача Лісневського С.О., Лісовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. І. Ткаченка, 140-а, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий союз” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий союз” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі акту перевірки № 2750/23-2/32355700 від 17.06.2008 р. ДПІ у Ленінському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001022341/0 від 01.07.2008 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальній сумі 55661 грн., в тому числі, за основним платежем – 40861 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 14800 грн., № 0001042341/0 від 01.07.2008 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 48834 грн., в тому числі, за основним платежем – 32556 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 16278 грн.

          Позивач вважає зазначені рішення необґрунтованими з наступних підстав.

          Основним видом діяльності позивача є оптова торгова діяльність, основним товаром реалізації при здійсненні торгової діяльності є заморожене і охолоджене м’ясо птиці. Основним постачальником товару є ВАТ „Миронівський хлібопродукт” відповідно до договору поставки № 4 від 06.04.2007 р. та договору підприємницького франчайзингу № ФД-4 від 06.04.2007 р. на користування торгівельною маркою „Наша ряба”. Обсяг поставленого позивачу товару (замороженого і охолодженого м’яса птиці) від ВАТ „Миронівський хлібопродукт” за 2007 р. складає 22474681 грн.

          Позивач є власником зареєстрованого торгівельного знаку „Курочка” відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № 70193 від 15.12.2006 р.

          У зв’язку з необхідністю розробки стратегії розвитку діяльності в умовах ринку, що змінюється, було прийнятне рішення про проведення маркетингових та рекламних заходів. Отримані маркетингові та рекламні послуги мають безпосередній зв’язок з господарською діяльністю позивача.

          Факт отримання маркетингових послуг підтверджується належним чином оформленими документами (наказ по підприємству № 7/1 від 01.03.2007 р. про проведення маркетингових досліджень, договір про надання маркетингових послуг № 7/у від 01.03.2007 р. з ТОВ „Тактіка центр”, акти прийому-передачі звіту та наданих послуг від 29.03.2007 р. на суму 36000 грн., звіт по маркетинговому дослідженню, акт заліку взаємних вимог від 31.03.2007 р. на суму 36000 грн.), які свідчать про наявність зв’язку отриманих маркетингових та рекламних послуг безпосередньо з товаром, що реалізується позивачем під торгівельною маркою „Наша ряба” та „Курочка”, а це свідчить про зв’язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача.

          На підставі рекомендацій, викладених в звіті про маркетингове дослідження, позивачем було прийняте рішення про проведення у 2 та 3 кварталах 2007 р. рекламних заходів про просуванню замороженого і охолодженого м’яса птиці (заморожених напівфабрикатів торгівельної марки „Курочка”). 23.04.2007 р. виданий наказ по підприємству № 12 про рекламну кампанію. Після цього був укладений договір на надання рекламно-поліграфічних послуг № 1Р від 01.06.2007 р. з ТОВ „Промо груп”. Відповідно медіа-плану була проведена рекламна компанія , надані послуги оформлялися актами прийому-передачі від 02.07.2007 р. на суму 50000 грн. і від 30.07.2007 р. на суму 110000 грн. Факт оплати і понесення витрат за рекламні послуги підтверджуються платіжними дорученнями № 4009 від 11.06.2007 р. на суму 50000 грн., № 4142 від 30.07.2007 р. на суму 50000 грн., № 4159 від 02.08.2007 р. на суму 60000 грн.

          Позивач вважає, що віднесення до валових витрат вартості маркетингових та рекламних послуг є правомірним, а тому позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість щодо зазначених сум у відповідних податкових періодах.

          Після оскарження раніше прийнятих рішень ДПІ у Ленінському районі м. Донецька прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001022341/1 від 17.09.2008 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальній сумі 55661 грн., в тому числі, за основним платежем – 40861 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 14800 грн., № 0001042341/1 від 17.09.2008 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 48834 грн., в тому числі, за основним платежем – 32556 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 16278 грн.

          Позивач просить визнати нечинними зазначені податкові повідомлення-рішення.

          В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

          Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що підставою для нарахування податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій були висновки акту перевірки, якими не підтверджений зв’язок понесених витрат на маркетингові послуги по дослідженню ринку замороженого та охолодженого м’яса птиці та послуги по рекламі ТМ „Курочка” з господарською діяльністю підприємства та відсутністю факту їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Крім того, відповідач вказує на те, що вартість витрат з маркетингових та рекламних заходів перевищує вартість продукції, яка була реалізована.

          Також відповідач посилається на те, що постановами Ленінського районного суду м. Донецька директор та головний бухгалтер ТОВ „Торгово-промисловий союз” були визнанні винними у скоєнні адміністративного правопорушення щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат зазначених сум та формування податкового кредиту, тому відповідач просить застосувати положення ч. 4 ст. 72 КАС України. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий союз” зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 05.02.2003 р. виконавчим комітетом Донецької міської ради (а.с. 98), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32355700 (а.с. 99), здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с. 100-112), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька (а.с. 113), є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника такого податку № 08168079 (а.с. 114).

Відповідач Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

ДПІ у Ленінському районі м. Донецька була проведена виїзна планова перевірка ТОВ „Торгово-промисловий союз” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої був складений акт № 2750/23-2/32355700 від 17.06.2008 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ТОВ „Торгово-промисловий союз” вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого ТОВ „Торгово-промисловий союз” занижений податок на прибуток в сумі 40861 грн..; п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем до складу податкового кредиту включена сума податку на суму 32556 грн. (а.с. 11-31).

          На підставі даного акту ДПІ у Ленінському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001022341/0 від 01.07.2008 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 55661 грн., в тому числі, за основним платежем – 40861 грн., за штрафними санкціями – 14800 грн., № 0001042341/0 від 01.07.2008 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 48834 грн., в тому числі, за основним платежем – 32556 грн., за штрафними санкціями – 16278 грн. (а.с. 9-10).

          За результатами адміністративного оскарження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0001022341/1 та 0001042341/1 від 17.09.2008 р. з аналогічними вимогами (а.с. 173-174).

Суд вважає зазначені рішення суб’єкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

          Податковим органом в акті перевірки зазначено про порушення ТОВ „Торгово-промисловий союз” вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток внаслідок включення до валових витрат вартості витрат з маркетингових послуг по дослідженню ринку замороженого та охолодженого м’яса птиці та послуги по рекламі ТМ „Курочка”, які замовляв позивач та які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

          Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

          У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ „Торгово-промисловий союз” є оптова торгова діяльність, основним товаром реалізації при здійсненні торгової діяльності є заморожене і охолоджене м’ясо птиці. Основним постачальником товару є ВАТ „Миронівський хлібопродукт” відповідно до договору поставки № 4 від 06.04.2007 р. (а.с. 47-50) та договору підприємницького франчайзингу № ФД-4 від 06.04.2007 р. на користування торгівельною маркою „Наша ряба” (а.с. 40-46).

В судовому засіданні представники сторін підтвердили, що обсяг поставленого позивачу товару (замороженого і охолодженого м’яса птиці) від ВАТ „Миронівський хлібопродукт” за 2007 р. складає 22474681 грн.

Позивач є власником зареєстрованого торгівельного знаку „Курочка” відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № 70193 від 15.12.2006 р. (а.с. 38-39).

          У зв’язку з необхідністю розробки стратегії розвитку діяльності в умовах ринку, що змінюється, позивачем було прийнятне рішення про проведення маркетингових та рекламних заходів.

01.03.2007 р. керівником ТОВ „Торгово-промисловий союз” був виданий наказ № 7/1 про проведення маркетингових досліджень ринку замороженого і охолодженого м’яса птиці в Донецькому регіоні (а.с. 54). На виконання цього наказу позивачем був укладений договір № 7/у від 01.03.2007 р. з надання маркетингових послуг з ТОВ „Тактіка центр” (а.с. 55-56). Факт виконання маркетингових досліджень за зазначеним договором підтверджується звітом (а.с. 60-68), актами прийому-передачі звіту та наданих послуг від 29.03.2007 р. на суму 36000 грн., актом заліку взаємних вимог від 31.03.2007 р. на суму 36000 грн. (а.с. 57-59). ТОВ „Тактіка центр” була видана позивачу податкова накладна на суму 36000 гр. (а.с. 83).

На підставі рекомендацій, викладених в звіті про маркетингове дослідження, позивачем було прийняте рішення про проведення у 2 та 3 кварталах 2007 р. рекламних заходів про просуванню замороженого і охолодженого м’яса птиці (заморожених напівфабрикатів торгівельної марки „Курочка”), про що 23.04.2007 р. виданий наказ по підприємству № 12 про рекламну кампанію (а.с. 69). Після цього позивачем був укладений договір на надання рекламно-поліграфічних послуг № 1Р від 01.06.2007 р. з ТОВ „Промо груп” (а.с. 70-72). Відповідно медіа-плану була проведена рекламна компанія, надані послуги оформлялися актами прийому-передачі від 02.07.2007 р. на суму 50000 грн. і від 30.07.2007 р. на суму 110000 грн. (а.с. 74-75). Факт оплати і понесення витрат позивачем на рекламні послуги підтверджуються платіжними дорученнями № 4009 від 11.06.2007 р. на суму 50000 грн., № 4142 від 30.07.2007 р. на суму 50000 грн., № 4159 від 02.08.2007 р. на суму 60000 грн. (а.с. 76-78). ТОВ „Промо груп” були видані позивачу податкові накладні на загальну суму 160000 гр. (а.с. 81-82).

В судовому засіданні представники відповідача не заперечували проти того, що усі витрати, які були віднесені позивачем до складу валових витрат, в тому числі, й витрати з проведення маркетингових досліджень та проведення рекламних заходів, підтверджені належними документами.

          За таких обставин суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат зазначених витрат та порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

          Підпункт 5.3.9 п 5.3 ст. 5 цього Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює обмеження щодо формування валових витрат, а саме, закон передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Як зазначено вище, витрати, які віднесені позивачем до складу валових витрат, повністю підтверджені належними розрахунковими, платіжними документами.

          У відповідності до п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону до валових витрат, зокрема, включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

          Зазначені обставини дають суду підстави для висновку про правомірність включення позивачем до складу валових витрат понесених ним витрат з проведення маркетингових та рекламних заходів.

          Відповідач в акті перевірки та в судовому засіданні посилається на те, що вартість витрат з маркетингових та рекламних заходів перевищує вартість продукції ТМ „Курочка”, яка була реалізована, а тому витрати є недоцільними та такими, що не пов’язані з власною господарською діяльністю, та відсутній факт подальшого використання послуг у власній господарській діяльності.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, оскільки законодавець не пов’язує право платника податків на збільшення валових витрат від доцільності цих витрат. Крім того, доводи податкового органу про те, що витрати з маркетингових те рекламних заходів не пов’язані з власною господарською діяльністю позивача та про відсутність факту подальшого використання послуг у власній господарській діяльності є безпідставними та не підтверджені відповідачем належними доказами.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як зазначалось вище, основним видом діяльності ТОВ „Торгово-промисловий союз” є оптова торгова діяльність, основним товаром реалізації при здійсненні торгової діяльності є заморожене і охолоджене м’ясо птиці. З метою отримання прибутку позивач як власник торгової марки „Курочка” змушений був проводити маркетингові та рекламні заходи з метою збільшення реалізації продукції власною торгової марки. Той факт, що позивач як фрайчазі торговельної марки „Наша ряба” має великий обсяг реалізації саме цієї продукції, не позбавляє його права здійснювати просування на ринку власної торгової марки.

Також суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що постановами Ленінського районного суду м. Донецька від 16.07.2008 р. до директора та головного бухгалтера ТОВ „Торгово-промисловий союз” за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КпАП України були застосовані штрафи.

Так, у відповідності до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, постанова суду у справі про адміністративний проступок є обов’язковим для адміністративного суду лише в частині доведеності діяння, вчиненого певною особою, а тому суд не може вважати такими, що не підлягають доказуванню, ті факти, на які посилається податковий орган, стверджуючи ці факти встановлені постановою суду в справі про адміністративне правопорушення.

При цьому суд звертає увагу на той факт, що постанова суду відносно директора Удалова С.В. скасована апеляційним судом Донецької області, провадження в справі закрите.

Отже, суд приходить до висновку, що витрати позивача зі здійснення маркетингових та рекламних заходів безпосередньо пов’язані з власною господарською діяльністю ТОВ „Торгово-промисловий союз”.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що витрати ТОВ „Торгово-промисловий союз” з проведення маркетингових та рекламних заходів не пов’язані з господарською діяльністю позивача.

          Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для донарахування позивачу податку на прибуток та нарахування фінансових санкцій.

          Що стосується визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, то відповідач в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях посилається на пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, зазначаючи, що позивачем неправомірно віднесенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 32556 грн., сплачені у зв’язку з придбанням послуг, витрати по яким не відносяться до складу валових витрат, а саме, витрат з маркетингових та рекламних заходів. Відповідач робить висновок про заниження податку на додану вартість на 32556 грн., в тому числі, у березні 2007 р. – 6000 грн., у липні 2007 р. – 26556 грн.

          Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          У відповідності до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

          Безпідставність висновків відповідача про неправомірність віднесення позивачем суми в розмірі 160000 грн. до складу валових витрат вже встановлена судом. Вище зазначалось, що зазначені суми пов’язані з власною господарською діяльністю позивача, а тому безпідставним є й визначення податкових зобов’язань позивачу з податку на додану вартість в сумі 46846,51 гр.

          При цьому суд зазначає, що оплата придбаних послуг підтверджена належно оформленими податковими накладними, виданими постачальниками послуг – ТОВ „Тактіка центр”, ТОВ „Промо груп”.

          Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

          Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

          В даному випадку суми сплаченого податку у зв’язку з придбанням послуг підтверджені податковими накладними, а тому вони підлягають включенню до складу податкового кредиту.

          З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність визначення ТОВ „Торгово-промисловий союз” податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Така безпідставність обумовлює неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16278 грн.

          Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкових зобов’язань були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток та податок на додану вартість на нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

          Обираючи спосіб захист порушеного права позивача, суд виходить з того, що вимоги про визнання нечинними можуть стосуватися лише нормативно-правових актів. В даному випадку позивачем оскаржуються правові акти індивідуальної дії, а тому такі акти у разі їх невідповідності вимогам закону повинні бути визнані протиправними.

          З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає оскаржувані податкові повідомлення-рішення недійсними.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий союз” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001022341/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька 01.07.2008 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий союз” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальній сумі 55661 грн., в тому числі, за основним платежем – 40861 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 14800 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001022341/1, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька 17.09.2008 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий союз” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальній сумі 55661 грн., в тому числі, за основним платежем – 40861 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 14800 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001042341/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька 01.07.2008 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий союз” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 48834 грн., в тому числі, за основним платежем – 32556 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 16278 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001042341/1, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька 17.09.2008 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий союз” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 48834 грн., в тому числі, за основним платежем – 32556 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 16278 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий союз” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 18 січня 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.