Постанова № 6527160, 21.01.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2009 р.                                                                       справа № 35731/08/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Рябовол М.О.

за участю:

представника позивача -                     Косенок А.М.,

представників відповідача -          Папаіки А.М., Фортель М.Л.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – Державне підприємство «Селидіввугілля» звернувся до суду з позовом до Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання дій по направленню до Донецької філії інформаційного центру Міністерства юстиції України заяви від 31.03.2008р. про реєстрацію податкової застави на активи ДП «Селидіввугілля» і заяви від 22.04.2008р. про внесення змін до реєстру застав протиправними, зобов`язання направити до Донецької філії інформаційного центру Міністерства юстиції України заяви про реєстрацію змін у вигляді виключення ДП «Селидіввугілля» з реєстру застав майна по реєстраційному номеру № 6909527 і припиненню податкової застави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31 березня 2008 року за заявою Красноармійської ОДПІ під реєстраційним номером № 6909527 у Державному реєстрі застав майна у Донецькій філії інформаційного центру Міністерства юстиції України була зареєстрована податкова застава, об’єктом якої зазначені активи ДП „Селидіввугілля” згідно акту опису від 31.03.2008р. № 6.

22 квітня 2008 року за заявою Красноармійської ОДПІ під цим реєстраційним номером № 6909527 у Державному реєстрі застав майна в Донецькій філії інформаційного центру Міністерства юстиції України були внесені зміни шляхом доповнення об’єкту застави згідно актів опису від 31.03.2008р. №№ 6/1, 6/2, 6/3, 6/4. Перелік активів згідно вказаних актів не відповідає фактичним активам, що маються у наявності, у зв’язку з чим ці акти не були підписані підприємством із посиланням на невідповідність вимогам діючого законодавства.

Позивач, посилаючись на п. 8.3 ст. 8, п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005р. № 2-рп/2005р. та прийнятого у зв’язку з цим наказу ДПА України від 06.07.2006р. № 385, зазначає, що окрім найменування активів, що передаються у заставу у актах має вказуватися їх детальна характеристика, у т.ч. вага, метраж, розмір, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу і т.п. Платник податків самостійно визначає перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які у подальшому можуть бути реалізовані у рахунок погашення податкового боргу на публічних торгах. Відмова платника податків від підписання акту опису активів, на які розповсюджується право податкової застави, не позбавляє такого платника податків від виникнення права податкової застави на описані активи. У цьому випадку опис здійснюється за участю не менш ніж двох понятих.

Сумісним наказом ДПА України і Мінвуглепрому України від 03 квітня 2008 року № 207/137 приписано підприємствам Мінвуглепрому сформувати переліки майна, що не використовується у виробничій діяльності для затвердження і наступної передачі для відчуження у рахунок погашення податкового боргу. У даний час робота по формуванню переліків завершена, та у встановлені строки переліки направлені в Мінвуглепром на затвердження. Податковим керуючим Красноармійської ОДПІ до завершення ДП „Селидіввугілля” роботи по формуванню переліків активів без проведення фактичного опису активів з використанням списків активів підприємства в електронному вигляді за станом на 1 березня 2007 року були сформовані вищевказані акти опису.

Просив задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача дав пояснення, аналогічні, викладеним у позовній заяві, позов підтримав.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що відповідно до ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 право податкової застави поширюється не на всі активи платника податків, а залежно від суми його податкового боргу. З метою приведення до норм діючого законодавства податковим керуючим проведено опис активів, на яке поширюється право податкової застави, з урахуванням переліків майна, яке не входить до складу цілісного майнового комплексу та яке входить до складу цілісного майнового комплексу ДП „Селидіввугілля”, затверджених наказом Мінвуглепрому України від 21.08.2007 року № 327. Відповідно до карток особових рахунків підприємства податковий борг станом на 01.04.2008 року складав 58028,4 тис.грн., а також розстрочений податковий борг у сумі 124183,9 тис. грн. Загальна сума податкового боргу складає – 182212,3 тис.грн. Податкове роз’яснення положень ст. 8 Закону, затверджене наказом ДПА України від 6 липня 2006 року № 385 передбачає, що у разі виникнення права податкової застави таке право може поширюватися на активи платника податків, розмір яких не є меншим двократного розміру суми податкового боргу платника податків. Оскільки ДП „Селидіввугілля” систематично не сплачує поточні податкові зобов’язання в повному обсязі, податковий борг постійно збільшується, опис активів у податкову заставу відповідно до актів від 31.03.2008р. № 6, 6/1, 6/2, 6/3, 6/4 проведено на суму 489957,0 тис. грн. (залишкова балансова вартість активів). Враховуючи, що опис проводився за даними бухгалтерського обліку, Красноармійська ОДПІ пропонувала позивачеві провести незалежну експертну оцінку вказаних активів та надати звіт до податкової інспекції, що підприємством не було зроблено. Вважає безпідставним посилання позивача на спільний Наказ ДПА України та Мінвуглепрому України від 03.04.2008 року № 207/137, оскільки цей наказ виступає як комплекс заходів щодо скорочення податкових боргів по вугледобувним підприємствам. Цей наказ не передбачає будь-яких обмежень для податкових органів. Представники відповідача вважають, що дії податкового органу стосовно направлення до Донецької філії інформаційного центру Міністерства юстиції є такими, що ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а позовна заява не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що Державне підприємство „Селидіввугілля” зареєстровано виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 06.06.2005 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи /а.с. 13/. Підприємство включене до ЄРПОУ за № 33426253; здійснює діяльність з добування та збагачення кам’яного вугілля та ін. /а.с. 14/.

          31.03.2008 року Донецькою філією державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України був виданий витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, згідно з яким до реєстру по реєстраційному номеру 6909527 було внесено запис про реєстрацію податкової застави на об’єкт – активи платника податків ДП „Слидіввугілля” згідно з актом опису від 31.03.2008р. № 6. Правовою підставою обтяження зазначено абз. 3 п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” /а.с. 3/.

          22.04.2008 року до цього реєстру внесено зміни у частині додавання об’єкту обтяження згідно актів № 6/1, 6/2, 6/3, 6/4 від 31.03.2008р. /а.с. 4/.

          Позивач, не погоджуючись з реєстрацією активів у податкову заставу направив до Красноармійської ОДПІ претензію, на яку 22.05.2008 року була надана відповідь щодо правомірності дій податкового органу та відповідності їх чинному законодавству /а.с. 5/.

          Дійсно, 31.03.2008р. податковим керуючим Красноармійської ОДПІ Папаікою А.М. були складені акти опису активів, на які поширюється право податкової застави, № 6, № 6/1, № 6/2, № 6/3, 6/4 /а.с. 8, 9, 10, 11, 12/. Ці акти підписані представником платника податків не були із відміткою, що акти не відповідають вимогам Закону № 2181 та наказу ДПА України № 385 від 06.07.2006р.

          Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та держа вними цільовими фондами" податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 8 Закону України „Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

П.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 цього Закону передбачено, що право податкової застави виникає, у тому числі, у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та держа вними цільовими фондами" з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 визнав неконституційними положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу та зазначив, що розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

У судовому засіданні представники відповідача не довели, що активи ДП „Селидіввугілля”, що передані у податкову заставу, відповідають розміру податкового боргу ДП „Селидіввугілля” перед бюджетом.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд приходить до висновку, що вчиняючи дії щодо направлення заяв від 31.03.2008р. та від 22.04.2008р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна Красноармійська ОДПІ діяла із порушенням принципу обґрунтованості.

Так, відповідно до ст. 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна” від 05.07.2004 № 830, Державний реєстр обтяжень рухомого майна (далі – Реєстр) – єдина комп’ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження;

– держатель Реєстру – Мін’юст, що забезпечує ведення Реєстру;

– адміністратор Реєстру – державне підприємство “Інформаційний центр” Мін’юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Реєстрі; реєстратори – державне підприємство “Інформаційний центр” Мін’юсту та його філії, державні нотаріальні контори, банки, інші фінансово-кредитні установи державної форми власності, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, приймають заяви, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Згідно викладеного вбачається, що саме на Державне підприємство “Інформаційний центр” Мін’юсту покладається виконання дій з приводу внесення чи виключення відомостей з державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно з п. 6 цього Порядку відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи або рішення суду. Заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) підписує обтяжувач.

Таким чином, підставою для внесення відомостей про обтяження рухомого майна до Реєстру є, у даному випадку, заява податкового органу, яка, в свою чергу складається ним на підставі отриманих відомостей про наявність в платника податків – боржника активів, на які розповсюджується право податкової застави. Зазначені відомості викладені податковим керуючим Красно армійської ОДПІ у актах опису активів, на які поширюється право податкової застави. Разом з тим, з цих актів не вбачаються підстави визначення залишкової балансової вартості активів ДП „Селидіввугілля”, на які має розповсюджуватися податкова застава, не доведена відповідність суми вартості цих активів розміру суми податкового боргу підприємства. Крім того, ці акти не були підписані представником ДП „Селидіввугілля”, але відповідні акти відмови від підписання суду не надані.

До того ж, Конституційний Суд України у рішенні від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 акцентував увагу на те, що Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Основний Закон України встановлює припис, що власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (стаття 13). Положення Конституції України щодо власності кореспондуються зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, що жодним чином не обмежує право держави вводити в дію такі закони, які є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Наведені положення Конституції України та Протоколу № 1 дістали свій подальший розвиток у Цивільному кодексі України. Зокрема, стаття 321 цього Кодексу закріплює непорушність права власності, відповідно до якої особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виконання конституційного обов'язку, передбаченого статтею 67 Конституції України реалізується сплатою кожним податків і зборів. Встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключно прерогативою закону. При унормуванні цих суспільних відносин держава має право визначати механізми, які забезпечують платником належну сплату податків і зборів. Одним із способів такого забезпечення є введений Законом № 2181 інститут податкової застави.

Таким чином, право податкової застави з огляду на основні принципи, закріплені у Конституції України, а також з урахуванням вищевказаного рішення Конституційного Суду України, може застосовуватися за умови непорушності права власності платника податків – боржника, що, в свою чергу досягається шляхом надання платнику податків-боржнику права самостійно визначати перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу в порядку, встановленому законодавством України.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на Наказ ДПА України від 06.07.2006 року за № 385, яким затверджено Податкове роз’яснення положень статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки згідно з п.п.п. „г” п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта. У зв’язку з викладеним та з огляду на приписи ст. 117 Конституції України та ст. 9 КАС України вказаний вище Наказ ДПА України не може бути застосований судом у даному випадку.

Разом з тим, вказане податкове роз’яснення є обов’язковим для податкових органів, і тому, на думку суду, при вчиненні дій щодо оголошення податкової застави на майно ДП „Селидіввугілля” Красноармійською ОДПІ мали враховуватися окремі його положення, зокрема, щодо надання права платнику податків самостійно визначати перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави, а також необхідність у разі відмови від підписання акту опису залучення до цього двох понятих.

Враховуючи викладені обставини, суд визнає протиправними дії Красноармійської ОДПІ по направленню до Донецької філії державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України заяви від 31.03.2008р. про реєстрацію податкової застави на активи ДП „Селидіввугілля” і заяви від 22.04.2008р. про внесення змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна як такі, що вчинені Красноармійською ОДПІ необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення такої дії.

Суд вважає за можливе поновити порушені права ДП „Селидіввугілля” шляхом зобов’язання Красноармійської ОДПІ направити до Донецької філії державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України заяву про реєстрацію змін у вигляді виключення ДП „Селидіввугілля” з Державного реєстру обтяжень рухомого майна по реєстраційному номеру 6909527, що в свою чергу припиняє податкову заставу.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції по направленню до Донецької філії державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України заяви від 31.03.2008р. про реєстрацію податкової застави на активи Державного підприємства „Селидіввугілля” і заяви від 22.04.2008р. про внесення змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Зобов’язати Красно армійську об’єднану державну податкову інспекцію направити до Донецької філії державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України заяву про реєстрацію змін у вигляді виключення Державного підприємства „Селидіввугілля” з Державного реєстру обтяжень рухомого майна по реєстраційному номеру 6909527 та припинити податкову заставу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Селидіввугілля” судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 21 січня 2009 року в присутності представника позивача та представника відповідача. Постанова виготовлена в повному обсязі 26 січня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Христофоров А.Б.