Постанова № 6527158, 09.04.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2009 р.                                                                       справа № 26698/08/0570

час прийняття постанови: 13-55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  

при секретарі Яковецькій О.В.

за участю представника позивача Давиденко О.О.

представників відповідачів Гринюка О.М., Бикової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Приватного підприємства „СХБ Арматура” до Маріупольської митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, третя особа на стороні відповідача. – Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, про визнання протиправними рішень, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

          Приватне підприємство „СХБ Арматура” звернулось до суду з адміністративним позовом до Маріупольської митниці, третя особа на стороні відповідача – Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, про визнання протиправними рішень, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення суми. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов контракту № 2008/05/05 від 05.05.2008 р., укладеному між ПП „СХБ Арматура” та фірмою „Schlosser Hieztechnic Gruppe Polska Sp. Z.o.o.” (Польща), продавець фірма „Schlosser Hieztechnic Gruppe Polska Sp. Z.o.o.” передає у власність покупця ПП „СХБ Арматура” товар, кожна партія якого обумовлюється у додатковій угоді та інвойсі. Ціна кожної одиниці продукції встановлюється продавцем відповідно до номенклатурного прейскуранту базових цін на момент укладання контракту.

          19.06.2008 р. в межах зазначеного контракту на підставі додаткової угоди № 2 від 05.06.2008 р. позивачем на митну територію України була ввезена перша партія товару – головка термостатична Brillant біла М30х1,5 SH в кількості 144 шт. Ціна продукції була визначена продавцем відповідно до прайс-листа до контракту та інвойсу № 08-FVS/1232 від 11.06.2008 р. та складає 6,52 доларів США за 1 шт., всього на 938,88 доларів США, що станом на момент здійснення митного оформлення склало 4556,76 грн.

          Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Маріупольської митниці була подана вантажна митна декларація № 703040406/8/600933, декларація митної вартості № 703040406/8/600933 та відповідна документація. В декларації митної вартості позивачем була визначена митна вартість товару за першим методом, тобто, за ціною угоди – 4556,76 грн. На вимогу відповідача позивачем для підтвердження митної вартості були надані підтверджуючі митну вартість документи – договір про співробітництво від 20.06.2008 р. № 2007/06/20-2ЕХ з прайс-листом, свідоцтво про підтвердження офіційного торгівельного представництва позивачем на території України, довідка про транспортні витрати від 23.06.2008 р. № 93.

          Відповідачем було відмовлено в здійсненні митного оформлення ввезеного товару за ціною угоди та винесено рішення про визначення митної вартості від 20.06.2008 р. № МВ-703-140-08, відповідно до якого митна вартість як база оподаткування була збільшена до 6875,80 грн. В результаті коригування митної вартості сума податку на додану вартість збільшилась на 463,98 грн.

          Враховуючи те, що товар був ввезений на замовлення, позивач вимушений був здійснити митне оформлення товару шляхом подання вантажної митної декларації № 703040406/8/600946 з митною вартістю, визначеною відповідачем.

          20.06.2008 р. в межах зазначеного контракту на підставі додаткової угоди № 1 від 27.05.2008 р. позивачем на митну територію України була ввезена партія товару – терморегульовані вентилі для встановлення на батареї опалення для регулювання температури, загальною кількістю 4130 шт. Ціна продукції була визначена продавцем відповідно до прайс-листа до контракту та інвойсу № 08-FVS/1093 на 20462,50 доларів США, що станом на момент здійснення митного оформлення склало 99220,62 грн.

          Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Маріупольської митниці була подана вантажна митна декларація № 703040406/8/601003, декларація митної вартості № 703040406/8/601003 та відповідна документація. В декларації митної вартості позивачем була визначена митна вартість товару за першим методом, тобто, за ціною угоди – 20462,5 грн. На вимогу відповідача позивачем для підтвердження митної вартості були надані підтверджуючі митну вартість документи – калькуляція собівартості фірми-виробника, висновок про вартісні характеристики товару як підтвердження заявленої митної вартості.

          Відповідачем було відмовлено в здійсненні митного оформлення ввезеного товару за ціною угоди та винесено рішення про визначення митної вартості від 08.07.2008 р. № МВ-703-159-08, відповідно до якого митна вартість була визначена за шостим (резервним) методом. Крім того, митним органом була прийнята картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 703040406/2008/000035 до вантажної митної декларації № 703040406/8/601003. Підставою для відмови у митному оформленні товару вказано те, визначити митну вартість неможливо, оскільки подані декларантом документи достовірно не підтверджують заявлену митну вартість, методи 2, 3, 4, 5 не застосовуються у зв’язку з відсутністю інформації.

          Позивач не згоден із зазначеними рішеннями митного органу. При цьому позивач вказує, що ним були виконані усі вимоги Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, оскільки всі необхідні, а також додатково витребувані документи позивачем були надані митному органу.

          Позивач просить визнати протиправним рішення Маріупольської митниці про визначення митної вартості № МВ-703-140-08 від 20.06.2008 р.; стягнути з Головного управління Державного казначейства України у м. Києві надмірно сплачені митні платежі в сумі 463,98 грн.; визнати протиправним рішення Маріупольської митниці про визначення митної вартості № МВ-703-159-08 від 08.07.2008 р.; визнати протиправною картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 703040406/2008/000035, прийняту Маріупольською митницею до вантажної митної декларації № 703040406/8/601003, поданої Приватним підприємством „СХБ Арматура”; зобов’язати Маріупольську митницю здійснити митне оформлення товару – терморегульовані вентилі для встановлення на батареї опалення для регулювання температури, загальною кількістю 4130 шт., що надійшов на адресу Приватного підприємства „СХБ Арматура” в межах контракту № 2008/05/05 від 05.05.2008 р. відповідно до додаткової угоди № 1 від 27.05.2008 р. та інвойсу № 08-FVS/1093, за першим методом визначення митної вартості – 20462,50 доларів США; зобов’язати Маріупольську митницю здійснювати митне оформлення товару, що надходить на адресу ПП „СХБ Арматура” в межах зовнішньоекономічного контракту № 2008/05/05 від 05.05.2008 р. за методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, яка визначена в прайс-листі; стягнути з Маріупольської митниці понесені витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

          Ухвалою суду від 23.12.2008 р. до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача притягнуте Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.

          Ухвалою суду від 12.02.2009 р. до участі в справі в якості відповідача притягнуте Головне управління Державного казначейства України у м. Києві.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

          Представники відповідача Маріупольської митниці в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що відповідно до наданих позивачем договорів про співробітництво з фірмою „Schlosser Hieztechnic Gruppe Polska Sp. Z.o.o.” (Польща) ПП „СХБ Арматура” в одному варіанті є виключним агентом, в другому – дилером. Тому у відповідності до ст. 267 Митного кодексу України перший метод визначення митної вартості може бути застосований за умови доведення факту, що зв’язки агента або дилера з імпортером не вплинули на вартість товару або митний орган вважає задекларовану ціну за прийняту. Одночасно з договорами про співробітництво було надано зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 2008/05/05 від 05.05.2008 р., пунктом 2 якого встановлено, що товар продається по ціні, що встановлена номенклатурним прейскурантом базових цін, на базову ціну товару встановлена система знижок, величина знижок встановлена карткою знижок. Отже, у митниці були підстави вважати, що взаємовідносини продавця та покупця вплинули на формування ціни товару. Для того, щоб вважати задекларовану ціну прийнятою, декларанту необхідно надати додаткові документи. Крім того, у наданій до митниці калькуляції собівартості не вказані величини знижок. Номенклатурний прейскурант базових цін митниці не надавався.

          На підставі наявної у митниці інформації щодо рівня митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких було здійснено раніше, митним органом встановлено, що термостатичні головки а інша запірна арматура опалювальних систем імпортується в Україну польськими виробниками „PURMO”, „DANFOSS”, „SCHLOSSER HEIZTECHNIK”. Рівень цін, який склався на дані товари у країни експорту у 2008 р. при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції, в залежності від асортименту коливається від 9,84 доларів за 1 шт. до 18,4 доларів за 1 шт. Митницею було проаналізована митна вартість товару, який ввозився позивачем. Так, 2007-2008 роках ПП „СХБ Арматура” імпортував запірну арматуру за ціною, яка значно вище митної вартості, вказаною в даному випадку. Крім того, митницею додатково проаналізовані ціни на даний товар на внутрішньому ринку України. Якщо з ціни продажу відрахувати розмір прибутку і загальних видатків, ціну перевезення після імпортування, суму ввізного мита і податків, що підлягають сплаті в країні-імпортері у зв’язку з імпортуванням (-50%), то фактична митна вартість товарів при ввозі на територію України буде більшою, ніж задекларував позивач. Отже, митниця мала всі підстави вважати задекларовану позивачем митну вартість товарів за ВМД № 703040406/8/600946 від 20.06.2008 р. та № 703040406/8/601003 від 27.06.2008 р. не прийнятою за першим методом, документи, подані декларантом для підтвердження митної вартості, - неповними і недостатніми.

          На час здійснення митного оформлення позивачем митному органу не були надані документи, які б документально довели, що зв’язки агента або дилера з імпортером не вплинули на вартість товару. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ГУ ДКУ у м. Києві до судового засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток. Суд у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України визнав за можливе розглянути справу за відсутність представника відповідача. В запереченнях відповідач ГУ ДКУ у м. Києві вказує на те, що до нього не надходили відповідні документи від митного органу щодо перерахування коштів, надмірно сплачених ПП „СХБ Арматура” при здійсненні митного оформлення товару, як це передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом ДКУ від 10.12.2002 р. № 226.

Представник третьої особи ГУ ДКУ в Донецькій області до судового засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток, надав суду заяву про розгляд справи за відсутністю представника. Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутність представника третьої особи. В запереченнях третя особа вказує на те, що до нього не надходили відповідні документи від митного органу щодо перерахування коштів, надмірно сплачених ПП „СХБ Арматура” при здійсненні митного оформлення товару, як це передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом ДКУ від 10.12.2002 р. № 226. Крім того, позивачем не доведено факту перерахування спірних коштів до Державного бюджету.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача Маріупольської митниці, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач Приватне підприємство „СХБ Арматура” зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичною особи, державна реєстрація проведена 29.05.2007 р. (а.с. 104), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 35015398 (а.с. 105), здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с. 95-103).

Відповідач Маріупольська митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України у м. Києві у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Судом встановлено, що відповідно до умов контракту № 2008/05/05 від 05.05.2008 р., укладеному між ПП „СХБ Арматура” та фірмою „Schlosser Hieztechnic Gruppe Polska Sp. Z.o.o.” (Польща), продавець фірма „Schlosser Hieztechnic Gruppe Polska Sp. Z.o.o.” передає у власність покупця ПП „СХБ Арматура” товар, кожна партія якого обумовлюється у додатковій угоді та інвойсі. Ціна кожної одиниці продукції встановлюється продавцем відповідно до номенклатурного прейскуранту базових цін на момент укладання контракту (а.с. 8-12).

          19.06.2008 р. в межах зазначеного контракту на підставі додаткової угоди № 2 від 05.06.2008 р. (а.с. 14) позивачем на митну територію України була ввезена перша партія товару – головка термостатична Brillant біла М30х1,5 SH в кількості 144 шт. Ціна продукції була визначена продавцем відповідно до прайс-листа до контракту та інвойсу № 08-FVS/1232 від 11.06.2008 р. та складає 6,52 доларів США за 1 шт., всього на 938,88 доларів США, що станом на момент здійснення митного оформлення склало 4556,76 грн.

          Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Маріупольської митниці була подана вантажна митна декларація № 703040406/8/600933, декларація митної вартості № 703040406/8/600933 (а.с. 22-23) та відповідна товаросупровідна документація – додаткова угода № 2 від 05.06.2008 р., рахунок-фактура та пакувальний лист до неї № 08-FVS/1232 від 11.06.2008 р., експортна декларація, протокол радіаційного обстеження, сертифікат походження, сертифікат відповідності (а.с. 15-21). В декларації митної вартості позивачем була визначена митна вартість товару за першим методом, тобто, за ціною угоди – 4556,76 грн. На вимогу відповідача позивачем для підтвердження митної вартості були надані підтверджуючі митну вартість документи – договір про співробітництво від 20.06.2008 р. № 2007/06/20-2ЕХ з прайс-листом, свідоцтво про підтвердження офіційного торгівельного представництва позивачем на території України, довідка про транспортні витрати від 23.06.2008 р. № 93 (а.с. 24-30).

          Відповідачем було відмовлено в здійсненні митного оформлення ввезеного товару за ціною угоди та винесено рішення про визначення митної вартості від 20.06.2008 р. № МВ-703-140-08, відповідно до якого митна вартість як база оподаткування була збільшена до 6875,80 грн. В результаті коригування митної вартості сума податку на додану вартість збільшилась на 463,98 грн. (а.с. 31).

          20.06.2008 р. ПП „СХБ Арматура” звернулось до Маріупольської митниці із заявою про надання дозволу на випуск у вільний обіг товарів у зв’язку з незгодою з митною вартістю, визначеною митним органом, під гарантійні зобов’язання – сплату до державного бюджету суми податків і зборів. Митним органом дозволено митне оформлення товару. Відповідно до вантажної митної декларації № 703040406/8/600946 Маріупольською митницею було здійснено митне оформлення зазначеного товару з митною вартістю, визначеною відповідачем (а.с. 33-34). Зазначений товар був випущений у вільній обіг. Сплата обов’язкових платежів позивачем відповідно до визначеної митним органом митної вартості в повному обсязі підтверджується платіжним дорученням (а.с. 35).

          20.06.2008 р. в межах зазначеного вище контракту на підставі додаткової угоди № 1 від 27.05.2008 р. (а.с. 73) позивачем на митну територію України була ввезена партія товару – терморегульовані вентилі для встановлення на батареї опалення для регулювання температури, загальною кількістю 4130 шт. Ціна продукції була визначена позивачем відповідно до прайс-листа до контракту та інвойсу № 08-FVS/1093 (а.с. 74) в розмірі 20462,50 доларів США, що станом на момент здійснення митного оформлення склало 99220,62 грн.

          Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Маріупольської митниці була подана вантажна митна декларація № 703040406/8/601003 (а.с. 70-72), декларація митної вартості № 703040406/8/601003 (а.с. 88-89) та відповідна товаросупровідна документація – додаткова угода № 1 від 27.05.2008 р. (а.с. 73), рахунок-фактура № 08-FVS/1093 (а.с. 75-76), пакувальний лист (а.с. 77-78), експортна декларація від 30.05.2008 р. (а.с. 79), CMR № 010598 (а.с. 80-81), попередня декларація № 703000011/8/000455 від 28.05.2008 р. (а.с. 82-83), сертифікат походження, декларація про походження товару, сертифікат відповідності (а.с. 84-87). В декларації митної вартості позивачем була визначена митна вартість товару за першим методом, тобто, за ціною угоди – 20462,5 грн. На вимогу відповідача позивачем для підтвердження митної вартості були надані підтверджуючі митну вартість документи – калькуляція собівартості фірми-виробника, висновок про вартісні характеристики товару як підтвердження заявленої митної вартості (а.с. 90-91).

Відповідачем було відмовлено в здійсненні митного оформлення ввезеного товару за ціною угоди та винесено рішення про визначення митної вартості від 08.07.2008 р. № МВ-703-159-08, відповідно до якого митна вартість була визначена за шостим (резервним) методом (а.с. 92-93) в розмірі 76631,02 доларів США. Крім того, митним органом була прийнята картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 703040406/2008/000035 до вантажної митної декларації № 703040406/8/601003. Підставою для відмови у митному оформленні товару вказано те, визначити митну вартість неможливо, оскільки подані декларантом документи достовірно не підтверджують заявлену митну вартість, методи 2, 3, 4, 5 не застосовуються у зв’язку з відсутністю інформації (а.с. 94).

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Судом встановлено, що декларантом та позивачем ПП „СХБ Арматура” були надані митному органі усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, в тому числі, контракт, додаткові угоди, інвойси, рахунки-фактури, усі необхідні сертифікати а також додатково витребувані митним органом – договори про співробітництво, прайс-листи до договорів, свідоцтво про підтвердження офіційного торгівельного представництва, довідка про транспортні витрати, калькуляція собівартості фірми-виробника, висновок про вартісні характеристики товару.

Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об’єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

На виконання зазначених вимог митним органом були запитані у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості, про що були зроблені записи у деклараціях митної вартості. Усі документи, які вимагав надати митний орган, декларантом були надані.

Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

          Отже, оскільки позивачем були надані митному органу усі документи, які були запитані для підтвердження митної вартості, у відповідача були відсутні підстави для визначення митної вартості не за тим методом, який застосував декларант.

          Крім того, суд вважає, що неможливо порівнювати вартість товару, ввезеного позивачем, з ціновою інформацією бази ЄАІС ДМСУ на інші види запірної арматури опалювальних систем, оскільки ці товари не є тотожними, подібними, аналогічними тощо.

Як зазначалось вище, законодавець в ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

          Відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості застосування перших п’яти методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Також відповідачем суду не доведено, позивач та фірма „Schlosser Hieztechnic Gruppe Polska Sp. Z.o.o.” є пов’язаними особами, а також що взаємовідносини продавця та покупця вплинули на формування ціни товару.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідачем в судовому засіданні взагалі не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючі рішення про митної вартості товарів та картку відмови у митному оформленні товарів, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Зазначені обставини дають суду підстави для визнання протиправними рішень митного органу про визначення митної вартості та картки відмови у митному оформленні товару.

Позивач в позовній заяві просить визнати протиправними та скасувати зазначені рішення митного органу. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що правовим наслідком визнання рішення протиправним (недійсним) є втрата чинності таким рішенням з часу його прийняття. Разом з тим, правовим наслідком скасування рішення є втрата чинності таким рішенням з часу набрання законної сили відповідного судового рішення. Отже, суд визнав зазначені рішення митного органу протиправними, немає необхідності у додатковому їх скасуванні.

Судом встановлено, що позивачем здійснено митне оформлення вантажу за вантажною митною декларацією № 703040406/8/600946 зі сплатою митних платежів, виходячи з їх митної вартості, встановленої митним органом, – 9,84 доларів США з 1 одиницю товару, тобто, загальна вартість складає 1416,96 доларів США, що на час митного оформлення складало грн.

Оскільки судом визнані неправомірними дії митниці щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів.

Сума митних платежів, які мав сплатити позивач, виходячи з митної вартості товару, визначеною за методом № 1, складало 4556,76 грн. Внаслідок порушення відповідачем Маріупольською митницею порядку визначення митної вартості позивач вимушений був сплатити суму митних платежів в розмірі 1300 грн., виходячи з митної вартості, визначеної митним органом, - 6875,80 грн. Отже, сума надмірно сплачених митних платежів складає 463,98 грн. Саме ця сума підлягає поверненню позивачу.

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Таким чином, суд зобов’язує ГУ ДКУ у м. Києві повернути з Державного бюджету України ПП „СХБ Арматура” надмірно сплачені митні платежі в сумі 463,98 грн.

Оскільки судом визнані протиправними рішення про визначення митної вартості за шостим методом та картка відмови у митному оформленні товару, суд зобов’язує відповідача здійснити митне оформлення товару – терморегульовані вентилі для встановлення на батареї опалення для регулювання температури, загальною кількістю 4130 шт., що надійшов на адресу Приватного підприємства „СХБ Арматура” в межах контракту № 2008/05/05 від 05.05.2008 р. відповідно до додаткової угоди № 1 від 27.05.2008 р. та інвойсу № 08-FVS/1093, за першим методом визначення митної вартості – 20462,50 доларів США.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов в частині визнання протиправними рішень про визначення митної вартості, картки відмови у митному оформленні товару, зобов’язання здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною декларантом, стягнення суми надмірно сплачених обов’язкових платежів.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов’язання Маріупольської митниці здійснювати митне оформлення товару, що надходить на адресу ПП „СХБ Арматура” в межах зовнішньоекономічного контракту № 2008/05/05 від 05.05.2008 р. за методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, яка визначена в прайс-листі, є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно ст. 90 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов’язані з наданням позивачу правової допомоги, які підтверджені в судовому засіданні договором про надання правової допомоги та платіжними дорученнями про сплату таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд           

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Приватного підприємства „СХБ Арматура” до Маріупольської митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, третя особа на стороні відповідача – Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, про визнання протиправними рішень, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення суми задовольнити частково.

          Визнати протиправним рішення Маріупольської митниці про визначення митної вартості № МВ-703-140-08 від 20.06.2008 р.

          Зобов’язати Головне управління Державного казначейства України у м. Києві повернути з Державного бюджету України Приватному підприємства „СХБ Арматура” надмірно сплачені митні платежі в сумі 463,98 грн.

Визнати протиправним рішення Маріупольської митниці про визначення митної вартості № МВ-703-159-08 від 08.07.2008 р.

Визнати протиправною картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 703040406/2008/000035, прийняту Маріупольською митницею до вантажної митної декларації № 703040406/8/601003, поданої Приватним підприємством „СХБ Арматура”.

Зобов’язати Маріупольську митницю здійснити митне оформлення товару – терморегульовані вентилі для встановлення на батареї опалення для регулювання температури, загальною кількістю 4130 шт., що надійшов на адресу Приватного підприємства „СХБ Арматура” в межах контракту № 2008/05/05 від 05.05.2008 р. відповідно до додаткової угоди № 1 від 27.05.2008 р. та інвойсу № 08-FVS/1093, вантажної митної декларації № 703040406/8/601003, поданої Приватним підприємством „СХБ Арматура”, за першим методом визначення митної вартості – 20462,50 доларів США.

В решті позовних вимог відмовити.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „СХБ Арматура” судові витрати в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

          Повний текст постанови виготовлений 14 квітня 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.