Постанова № 6527063, 27.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-11151/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Масло І.В.

при секретарі                                                  Пальчиковій І.Г.

за участю:

представників позивача                                         Мухутдінова Ю.Р., Коваленко Л.О.,

представників відповідача           Нікітенко Н.М., Удода М.І.                               розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання – ДС» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0000362340/0 від 30.06.2009 року та № 0000372340/0 від 30.06.2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання-ДС» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000362340/0 від 30.06.2009 року та № 0000372340/0 від 30.06.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає податкові повідомлення-рішення від 30.06.2006 року недійсними, оскільки в акті перевірки вказано, що підприємством завищено суму витрат, в результаті чого занижено податок на прибуток на 34548 грн. – до складу валових витрат включені суми автотранспортних послуг, що надавалися ФО СПД Балюрою Є.А. згідно договорів б/н від 15.01.2007 року та від 02.01.2008 року, але які не підтверджені товарно-транспортними (документами первинного обліку). З тих же підстав відповідач зробив висновок про безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 17929 грн., тому що вважає, що послуги не пов’язані з веденням фінансово-господарської діяльності підприємства. Цей висновок суперечить пп. 5.2.1. п.5.2. ст. 5, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 7.2.9 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідачеві надавалися первинні документи – договори та акти виконаних робіт, оригінали податкової накладної, що підтверджує правомірність включення до складу валових витрат вартості автотранспортних послуг та формування податкового кредиту. Друге порушення, вказане в акті – безпідставне віднесення до податкового кредиту у січні 2008 року суми ПДВ з придбаного вугілля від ТОВ «Емітекс», яке визнане банкрутом. ТОВ «Емітекс» визнано банкрутом після спірної операції – 01.11.2007 року. Підтвердженням обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ є податкова накладна № 47/1 від 03.05.2006 року, що не мала недоліків та відповідала нормам діючого законодавства України. Підприємство діяло відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Просили визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000362340/0 від 30.06.2009 року та № 0000372340/0 від 30.06.2009 року.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні надали заперечення, в яких вказали, що у акті є посилання на безпідставність віднесення до валових витрат автопослуг згідно з договором між позивачем та ФО СПД Балюрою - послуги не пов’язані з веденням фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про порушення п. 5.1. ст. 5 та п.п.п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 4.2.2.4. п. 4.2. ст. 4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 07.10.1999 року № 685/3978, що втратила силу 02.09.2008 року відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України від 17.07.2008 року за № 382/291/891/235/244, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 804/15495 від 02.09.2008 року, п. 1, п.п.п. 7.5.6. п. 7.5. ст. 7 Інструкції, п.11 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві України 20.02.1998 року № 128/3568 (зі змінами та доповненнями). Оскільки автопослуги не підтверджені ТТН, неможливо зробити висновок про використання даних послуг у господарській діяльності позивача.

Що стосується ПДВ, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з операцій по придбанню автопослуг, які не пов’язані з веденням фінансово-господарської діяльності, та безпідставно віднесено до податкового кредиту у січні 2008 року суми ПДВ з придбання вугілля згідно договору від 04.01.2006 року б/н із ТОВ «Емітекс», яке визнане банкрутом відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 01.11.2007 року по справі № 45/178Б9 грн., що свідчить про порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно з п. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України від 16.01.2003 року угоди між позивачем та ФО СПД Балюрою Є.А., ТОВ «Емітекс» є нікчемними.

Просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Буденергопостачання - ДС» є юридичною особою, зареєстрованою 17.03.2005 року Красноармійською районною державною адміністрацією, ідентифікаційний код – 31949461, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 290612 (а.с. 84), включене до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АБ № 037149 (а.с. 85).

За результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Буденергопостачання-ДС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.07 р. по 31.12.08 р. Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією складено акт перевірки від 18.06.09 р. № 667/23-2/31949461 (а.с. 9-58), яким встановлено порушення позивачем п. 5.1. ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР – заниження податку на прибуток за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року на суму 34548 грн.:

- 1 квартал 2008 року на суму 8203 грн.;

- 2 квартал 2008 року на суму 6703 грн.;

- 3 квартал 2008 року на суму 10037 грн.;

- 4 квартал 2008 року на суму 9605 грн.

А також порушення п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.1997 року в частині заниження податку на додану вартість за період з 01.10.07 р. по 31.12.08 р. на суму 29496 грн., у тому числі:

- жовтень 2007 р. на суму 9900 грн.;

- січень 2008 року на суму 11567 грн.;

- жовтень 2008 року на суму 8029 грн.

Як вбачається з акту перевірки (п.п. 3.2.2. п. 3.2 акту), товариством з обмеженою відповідальністю “Буденергопостачання-ДС» безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з операцій по придбанню автопослуг, які не пов’язані з веденням фінансово-господарської діяльності, у розмірі 17929 грн. Факт виконання автопослуг ставиться під сумнів у зв’язку з відсутністю основного первинного документу – товарно-транспортної накладної. Відповідно до Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві України 20.02.1998 року № 128/3568 (зі змінами та доповненнями) фактом віднесення до господарської операції служить інформація, що надається у товарно-транспортній накладній (вид, кількість товару, відстань до пунктів навантаження та розвантаження товарів), відповідно до якої складаються інші документи (акт виконаних робіт, податкова накладна, рахунок-фактура). Згідно з п. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України від 16.01.2003 року угода між позивачем та ФО СПД Балюрою Є.А. є нікчемною (а.с. 34-35).

Також в акті (п.п. 3.2.2. п. 3.2.) вказано на безпідставне віднесення до податкового кредиту у січні 2008 року суми ПДВ у розмірі 11567 грн. з придбання вугілля згідно договору від 04.01.2006 року б/н від ТОВ «Емітекс», яке визнане банкрутом відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 01.11.2007 року по справі № 45/178Б. Податковий орган на підставі цієї ухвали робить висновок про нікчемність договору між позивачем та ТОВ «Емітекс» на підставі п. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України від 16.01.2003 року. Факт постачання та оплати за вугілля в перевіряємому періоді в бухгалтерському обліку відсутній. Зустрічну перевірку ТОВ «Емітекс» провести неможливо у зв’язку з банкрутством. Віднесення до складу податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ «Емітекс» суперечить вимогам п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с. 35-36).

У п.п. 3.1.2. п. 3.1. акту вказано на безпідставність віднесення до валових витрат автопослуг згідно з договором між позивачем та ФО СПД Балюрою, оскільки послуги не пов’язані з веденням фінансово-господарської діяльності підприємства. Відповідно до п.п. 4.2.2.4. п. 4.2. ст. 4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 07.10.1999 року № 685/3978, що втратила силу 02.09.2008 року відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України від 17.07.2008 року за № 382/291/891/235/244, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 804/15495 від 02.09.2008 року «…перевезення нафтопродуктів автотранспортом оформлюється товарно-транспортною накладною, в якій в обов’язковому порядку вказуються найменування нафтопродуктів, густина, температура, об’єм та загальна маса нафтопродуктів…»; відповідно до п.п.п. 7.5.6. п. 7.5. ст. 7 Інструкції «…відпуск нафти та нафтопродуктів … оформлюється товарно-транспортними накладними, з яких: перший екземпляр залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства, другий – використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду – залишається у охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства, третій та четвертий – засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства – передаються перевізнику. При цьому, третій примірник є супровідним документом вантажу та після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН є документами суворої звітності.» Аналогічні приписи містяться у п.11 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві України 20.02.1998 року № 128/3568 (зі змінами та доповненнями). П.1 Правил передбачено, що товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей., обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Оскільки автопослуги не підтверджені ТТН, позивачем завищено валові витрати, що призвело до заниження суми податку на прибуток.

На підставі акту перевірки 30 червня 2009 року Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією прийняті спірні податкові повідомлення-рішення за № 0000362340/0 (а.с. 7), яким донараховано податок на прибуток у розмірі 46263 грн. (34548 грн. – основний платіж, 11715 грн. – штрафні (фінансові) санкції), та за № 0000372340/0 (а.с. 8), яким донараховано податок на прибуток у розмірі 44244 грн. (29496 грн. – основний платіж, 14748 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією не доведена правомірність їх дій при винесенні податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2009 року за № 0000362340/0 та за № 0000372340/0.

Щодо правовідносин з ФО СПД Балюрою Є.А. відповідач у акті посилається на п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, згідно з яким не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в зв’язку з чим приходить до висновку про безпідставність віднесення до валових витрат автопослуг згідно з договорами між позивачем та ФО СПД Балюрою, оскільки послуги не пов’язані з веденням фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до п. 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Також щодо правовідносин з ФО СПД Балюрою Є.А. у акті відповідач посилається на порушення позивачем п.п.п 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, згідно з яким податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суду надані первинні документи, що підтверджують господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання-ДС» та приватним підприємцем Балюрою Є.А. та валові витрати позивача:

- договори б/н на перевозку нафтопродуктів автомашиною від 15.01.2007 року (а.с. 64), від 02.01.2008 року (а.с. 65);

- акт № АУ-00001.1 від 31.03.2008 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 66);

- акт № АУ-00004.1 від 27.06.2008 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 67);

- акт № АУ-0000011 від 30.09.2008 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 68);

- акт № АУ-00009.1 від 28.12.2008 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 69);

- податкова накладна № 6 від 28.09.2007 року на загальну суму 59400 грн., у т.ч. ПДВ - 9900 грн. (а.с. 71), що згідно з п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 “Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.1997 року є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом;

- податкова накладна № 7 від 30.09.2008 року на загальну суму 48178,64 грн., у т.ч. ПДВ – 8029,44 грн. (а.с. 75), що є звітним податковим та розрахунковим документом.

У розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказані документи (договори та акти) є первинними.

Оскільки суд прийшов до висновку, що валові витрати позивача підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, посилання відповідача на п.п. 4.2.2.4. п. 4.2. ст. 4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 07.10.1999 року № 685/3978, що втратила силу 02.09.2008 року відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України від 17.07.2008 року за № 382/291/891/235/244, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 804/15495 від 02.09.2008 року п.п.п. 7.5.6. п. 7.5. ст. 7 Інструкції, п.11 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві України 20.02.1998 року № 128/3568 (зі змінами та доповненнями), згідно з якими відпуск нафти та нафтопродуктів оформлюється товарно-транспортними накладними, бланки яких є документами суворої звітності, товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є безпідставними.

Також безпідставним є посилання відповідача на нікчемність угод між товариством з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання-ДС» та приватним підприємцем Балюрою Є.А., оскільки суду не надано жодного доказу нікчемності цих угод.

Ще одне порушення, вказане в акті - безпідставне віднесення до податкового кредиту у січні 2008 року суми ПДВ у розмірі 11567 грн. з придбання вугілля згідно договору від 04.01.2006 року б/н від ТОВ «Емітекс», яке визнане банкрутом відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 01.11.2007 року по справі № 45/178Б, що суперечить вимогам п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с. 35-36).

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено що між ТОВ «Буденергопостачання-ДС» та ТОВ «Емітекс» був укладений договір б/н від 04.01.2006 року на поставку вугілля (а.с. 79).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити перелічені у п. 7.2.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року реквізити. Пунктом 7.2.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У відповідності до цієї норми ТОВ «Емітекс» видана податкова накладна № 47/1 від 23.05.2006 року на загальну суму 69402 грн., у т.ч. ПДВ – 11567 грн. (а.с. 81).

Як вбачається з наданих суду документів (відповідь заступника голови ДПА у Донецькій області на запит суду) ТОВ «Емітекс» було зареєстроване платником ПДВ 17.03.2005 року, свідоцтво № 07781166 про реєстрацію платника податку на додану вартість було анульоване 12.12.2007 року, що свідчить про те, що податкова накладна від 23.05.2006 року була виписана платником податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідач робить висновок про нікчемність угоди від 04.01.2006 року та безпідставність внесення сум ПДВ до податкового кредиту, посилаючись на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.11.2007 року по справі № 45/178Б про визнання ТОВ «Емітекс» банкрутом.

Разом з тим ця ухвала винесена після укладання договору поставки від 04.01.2006 року та не може свідчити про нікчемність угоди.

Крім того, на теперішній час ТОВ «Емітекс» не виключено з реєстру, про що свідчить Довідка з ЄДРПОУ серії АГ № 666451, надіслана на запит суду.

Також суд не приймає до уваги доводи представників відповідача про безпідставність віднесення позивачем у січні 2008 року до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання вугілля згідно договору, укладеного із ТОВ «Емітекс» у 2006 році, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п. 7.4.1. ст. 7 Закону “Про ПДВ”) .

З огляду на зазначене, позивач правомірно на підставі пп.7.4.1, пп.7.4.5 пп.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” включив до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість, які відносяться до складу валових витрат виробництва та підтверджені податковими накладними встановленої форми.

Враховуючи наведене, суд вважає донарахування податку на додану вартість у сумі 29429 грн. та податку на прибуток у сумі 34548 грн. безпідставним.

Безпідставність донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями у сумі 11715 грн. та 14748 грн. на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання – ДС» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0000362340/0 від 30.06.2009 року та № 0000372340/0 від 30.06.2009 року.

Визнати недійсними податкове повідомлення – рішення № 0000362340/0 від 30.06.2009 року Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції, яким донараховано податок на прибуток у розмірі 46263 (сорок шість тисяч двісті шістдесят три) грн. та податкове повідомлення – рішення № 0000372340/0 від 30.06.2009 року Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 44 244 (сорок чотири тисячі двісті сорок чотири) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання – ДС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 27 серпня 2009 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 31 серпня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Масло І.В.