Постанова № 6526978, 30.04.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2009 р.                                                                       справа № 2а-2141/09/0570

час прийняття постанови: 12-10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  

при секретарі Яковецькій О.В.

за участю представника позивача Красовської В.В.

представників відповідача Мальцевої А.М., Шевченко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Будводоканал” до Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання недійсними рішень,

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Будводоканал” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання недійсними рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі акту планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2008 р. позивача податковим органом 19.01.2009 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 22603 грн. та підставі рішення № 0000032303/0 застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 95114,05 грн.

          Позивач з рішеннями податкового органу не погоджується, посилаючись на наступне.

Перевіркою встановлено порушення п. 4.2, 4.9 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження об’єкту оподаткування податком на додану вартість в сумі 12675 грн. від продажу автомобіля „Toyota Camry” фізичній особі Філіппову Г.А. 08.08.2007 р. згідно біржового контракту, в результаті занижено об’єкт оподаткування податком на додану вартість за серпень 2007 р. на 63375 грн., податок на додану вартість занижено на 12675 грн. Автомобіль було реалізовано позивачем за остаточною вартістю 12341,81 грн., в тому числі податок на додану вартість, згідно даних бухгалтерського обліку. Підприємством по автомобілю, що використовувався у виробничій діяльності підприємства, за весь період використання нараховувались амортизаційні відрахування по нормам стандартів бухгалтерського обліку, але не нараховувались амортизаційні відрахування по податковому обліку. Позивач вказує на те, що податковим органом не було враховано, що підприємством витрати по амортизації автомобілю не відносились до складу валових витрат на протязі усього періоду використання автомобілю.

Згідно з розрахунком амортизаційні відрахування, нараховані по податковому обліку за весь період використання автомобіля, складають 108159 грн.

Крім того, позивач вказує, що податковим органом безпідставно застосовані вимоги п. 4.2 та 4.9 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” до зазначених правовідносин.

Відповідачем також встановлені порушення п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в частині не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, невидачу відповідного розрахункового документу при реалізації фізичним особам за готівкові кошти автотранспортних засобів. Для позивача автотранспортні засоби є основними фондами. Позивач не відноситься до підприємств торгівлі. Тому при реалізації автотранспортних засобів фізичним особам через касу підприємства з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів не потрібно застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Позивач просить визнати недійсними податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 12675 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6338 грн. та рішення № 0000032303/0 про застосування до штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 95114,05 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що в ході перевірки було встановлено, що первісна вартість об’єкта основних засобів – автомобілю „Toyota Camry” складала 181821 грн. З урахуванням вимог п. 8.2, 8.6 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” його залишкова вартість на час продажу склала 73662 грн. Автомобіль було реалізовано фізичній особі за власним рішенням за біржовим контрактом за готівку за 12341,81 грн. разом з податком на додану вартість. На письмовий запит податковому органу не були надані первинні документи бухгалтерського обліку, підтверджуючі залишкову вартість автомобілю, висновки експерта про ринкову вартість автомобілю на час продажу. Рішення про застосування норм амортизаційного обліку підприємством не приймалось, разом з наданням декларації з податку на прибуток податковому органу не надавалось. Наказ про облікову політику на підприємстві відсутній. Зазначені обставини дали підстави для висновку про те, що позивачем були порушені вимоги п. 4.2, 4.9 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, тому позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Крім того, при перевірці касової книги та касових документів позивача встановлено, що підприємством були реалізовані фізичним особам за готівкові кошти автотранспортні засоби. При цьому розрахункові операції в порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не були проведені через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 19022,81 грн. На підприємстві взагалі відсутній реєстратор розрахункових операцій. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Будводоканал” зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 20.12.1999 р. Першотравневою районною державною адміністрацією Донецької області, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30660781, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08631924.

Відповідач Державна податкова інспекція у Іллічівськом районі м. Маріуполя є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

ДПІ у Іллічівськом районі м. Маріуполя була проведена виїзна планова перевірка ТОВ „Виробнича компанія „Будводоканал” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої був складений акт № 1/23-1/30660782 від 09.01.2009 року, в якому податковим органом, зокрема, був зроблений висновок про порушення позивачем вимог п.п. 4.2, 4.9 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження об’єкту оподаткування податком на додану вартість в сумі 12675 грн. від продажу автомобіля „Toyota Camry” фізичній особі Філіппову Г.А. 08.08.2007 р. згідно біржового контракту, в результаті занижено об’єкт оподаткування податком на додану вартість за серпень 2007 р. на 63375 грн., податок на додану вартість занижено на 12675 грн., порушення п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в частині не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, невидачу відповідного розрахункового документу при реалізації фізичним особам за готівкові кошти автотранспортних засобів.

          На підставі даного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 19.01.2009 р. про визначення ТОВ „ВК „Будводоканал” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 15068 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7535 грн. та рішення № 0000032303/0 від 19.01.2009 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 95114,05 грн.

Суд вважає зазначені рішення суб’єкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

Податковий орган в акті перевірки посилається на порушення позивачем п.п. 4.2, 4.9 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого „занижено об’єкт оподаткування податком на додану вартість (нарахована в ході перевірки: 73662х20%=14732 грн., підприємством включено до декларації з ПДВ 2057 грн.) в сумі 12675 грн. від продажу автомобіля Toyota Camry фізичній особі Філіппову Г.А. 08.08.2007 р. згідно біржового договору купівлі-продажу № 2701 від 08.08.2007 р., укладеного на Універсальній товарній біржі „Приазовська”.

Судом встановлено, що, дійсно, позивачем було реалізовано автомобіль марки „Toyota Camry” фізичній особі Філіппову Г.А. відповідно до договору купівлі-продажу, зареєстрованому на Універсальній товарній біржі „Приазовська”, № 2701 від 08.08.2007 р. за остаточною вартістю 12341,81 грн., в тому числі податок на додану вартість. Остаточна вартість автомобілю 12341,81 грн. прийнята позивачем згідно даних бухгалтерського обліку.

Підпункт 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Автомобіль „Toyota Camry” підпадає під визначення поняття „основні фонди”.

Позивачем по автомобілю, що використовувався у виробничій діяльності підприємства, за весь період використання нараховувались амортизаційні відрахування по нормам стандартів бухгалтерського обліку відповідно до наказів по підприємству, які досліджені в судовому засіданні.

Згідно з розрахунком амортизаційні відрахування, нараховані по податковому обліку за весь період використання автомобіля, складають 108159 грн.

У відповідності до п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно п. 4.9 ст. 4 зазначеного закону якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Пов’язана особа у відповідності до п. 1.26 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Таким чином, продаж автомобілю позивачем фізичній особі Філіппову Г.А. не підпадає під ознаки операцій, зазначених у п.п. 4.2 та 4.9 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, а тому застосування приписів цих пунктів є безпідставним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, пп. 2.3.2 Порядку встановлює, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення тощо.

В акті перевірки, на підставі якого прийнятне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем в порушення вимог зазначеного відсутні правові обґрунтування встановлених порушень з посиланням на відповідні правові норми, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 19.01.2009 р. є протиправним в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 12675 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6338 грн.

Крім того, податковий орган в акті перевірки вказує на порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в частині не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, невидачу відповідного розрахункового документу при реалізації фізичним особам за готівкові кошти автотранспортних засобів.

Судом встановлено, що ТОВ „ВК „Будводоканал” були продані два автомобілі за грошові кошти: згідно прибуткового касового ордеру № 11 від 08.08.2007 р. до каси підприємства прийнято від Філіппова Г.А. готівкові кошти в сумі 12341,81 грн. та згідно прибуткового касового ордеру № 1 від 08.01.2008 р. до каси підприємства прийнято від Шишман П.П. готівкові кошти в сумі 6681 грн.

Стаття 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно довідки ЄДРПОУ позивач займається наступними видами діяльності: монтаж машин та устаткування для металургії, будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій, водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, інші види оптової торгівлі, діяльність у сфері інжинірингу.

Автотранспортні засоби, які були продані позивачем, є основними фондами.

Основні фонди не є продуктом праці, продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб’єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю. Отже, зазначені транспортні засоби не є товаром, призначеним для торгівлі.

У відповідності до п. 1 статті 9 цього Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Позивач є суб’єктом господарювання не відноситься до підприємства сфери торгівлі, громадського харчування. Продаж автомобілів не є послугою, яка надається підприємством. Тому суд вважає, що при реалізації автотранспортних засобів фізичним особам через касу підприємства з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів не вимагається застосування про розрахунках реєстратор розрахункових операцій.

Зазначені обставини дають суду підстави для визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000032303/0.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Будводоканал” до Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання недійсними рішень задовольнити.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Іллічівськом районі м. Маріуполя 19.01.2009 р., в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Будводоканал” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 12675 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6338 грн.

          Визнати протиправним рішення № 0000032303/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Іллічівськом районі м. Маріуполя 19.01.2009 р., про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Будводоканал” штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 95114,05 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Будводоканал” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 5 травня 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.