Ухвала суду № 65267746, 14.03.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/200/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кривцова Г. В.Номер провадження 22-ц/788/402/17 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 59

УХВАЛА

14 березня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 23 січня 2017 року

у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на дії державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Колесової Анжели Олексіївни, заінтересована особа - ОСОБА_4,

про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23 січня 2017 року у задоволенні скарги ПАТ «РОДОВІД БАНК» відмовлено.

Товариство з ухвалою суду не погодилося та оскаржило її в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення скарги. При цьому зазначає, що Банк належним чином не був повідомлений про дату та час розгляду справи у суді першої інстанції. Вказує, що ПАТ «РОДОВІД БАНК» є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, тому відповідно до норм ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» звільнений від сплати авансового внеску як державний орган.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу державного виконавця Колесової А.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що у справі № 591/5499/15-ц 30 вересня 2016 року Зарічним районним судом м. Суми виданий виконавчий лист про стягнення на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» з ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_4 судові витрати по 73,08 грн. з кожного (а.с. 8).

08 грудня 2016 року стягувач звернувся до Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області із заявою про відкриття виконавчого провадження та стягнення з боржника ОСОБА_4 судових витрат у розмірі 73,08 грн. та надав оригінал вказаного виконавчого листа (а.с. 6 - 7).

З повідомлення державного виконавця від 16 грудня 2016 року вбачається, що виконавчий документ повернутий стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з ненаданням підтвердження сплати авансового внеску, на підставі п. 8 ч. 4 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 5).

Відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ «РОДОВІД БАНК», суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець, повертаючи виконавчий лист заявнику, діяв в рамках вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач не є державним органом, а тому пільги щодо звільнення від сплати авансового внеску на нього не розповсюджуються.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.

За нормами п. 8 ч. 4 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються, зокрема, державні органи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник не входить до системи органів державної влади, не наділений владними повноваженнями та його діяльність не спрямована на виконання функцій держави, місцевий суд вірно, врахувавши вказані норми права, відмовив у задоволенні скарги.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що заявник звільнений від сплати авансового внеску відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» як державний орган, оскільки та обставина, що 99,99 % акцій Банку належить державі, не наділяє його в установленому Конституцією України порядку державно-владними повноваженнями, правовими і матеріально-фінансовими ресурсами для реалізації завдань і функцій державної влади.

Посилання заявника на те, що він не був завчасно повідомлений про дату розгляду справи, не спростовують висновків суду, оскільки допущене порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 23 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: