Ухвала суду № 65260746, 09.03.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4482/17

Провадження № 1-кп/127/742/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі колегії суддів: головуючого судді Курбатової І.Л.,

суддів Жмудя О.О., Романюк Л.Ф.,

при секретарі Мартинюк Т.П.,

за участю прокурора Кобилянського А.Г.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

захисників Саушкіна В.В., Руденка О.С., Дідиченка О.О., Коваль Н.О., Самсонюка В.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, відомості про яке внесені 03 жовтня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22016020000000052,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області 28 лютого 2017 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 258-3 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Кобилянський А.Г. просив суд постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування дотримані вимоги КПК України, підстав для закриття та повернення обвинувального акту не вбачає. Зазначене кримінальне провадження просив розглядати у Вінницькому міському суді Вінницької області, оскільки м. Торецьк Донецької області перебуває в зоні проведення антитерористичної операції. В судове засідання просив викликати обвинувачених, захисників та свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування.

Захисник Саушкін В.В. заперечував щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, просив повернути його прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України, а саме ст. 291 та ч.4 ст. 110 КПК України, про що подав письмове клопотання з викладеними доводами невідповідності акту зазначеним нормам.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Захисник Коваль Н.О. підтримала позицію адвоката Саушкіна В.В. та зазначила, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не відповідає нормам КПК України та просила повернути його прокурору.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала думку свого захисника.

Захисник Самсонюк В.В. заявив клопотання про направлення обвинувального акту до суду у межах територіальної юрисдикції якого вчинено злочин. Наголосив, що злочин вчинено на території м. Торецька Донецької області, а недотримання вимог ст. 32 КПК України є підставою для скасування вироку. Крім того зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Захисник Руденко О.С. в судовому засіданні просив повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України, про що надав письмове клопотання.

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала думку свого захисника.

Захисник Дідиченко О.О. підтримав думку інших захисників та просив повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні прокурору, оскільки наявне порушення ст. 32 КПК України щодо підсудності.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала думку свого захисника.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених, захисників, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 32 КПК України, яка регулює територіальну підсудність, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

З обвинувального акту вбачається, що стороною обвинувачення встановлено місце вчинення злочину, у якому обвинувачуються ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Згідно обвинувачення, місцем вчинення злочину є місто Торецьк Донецької області.

Вказане свідчить, що зазначене кримінальне провадження не підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 34 КПК України визначено, що кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Враховуючи вказані вимоги Закону та вищенаведені данні, які свідчать про направлення акту з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки обвинувальний акт направлений до суду, якому вказане кримінальне провадження не підсудне, він підлягає передачі на розгляд належного суду.

Частиною 3 ст. 34 КПК України визначено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.

Зазначене свідчить, що суд першої інстанції не наділений правом самостійно передавати кримінальне провадження на розгляд іншого суду, або самостійно звертатись до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

При цьому суд враховує, що сторони кримінального провадження до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з відповідним клопотанням не звертались, а в порушення ст. 34 КПК України вказане клопотання подано стороною захисту до суду першої інстанції.

Разом з тим, ст. 412 КПК України визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є порушення правил підсудності та вказане зумовлює у будь-якому разі скасування судвого рішення у справі.

Сукупність наведеного переконує суд у необхідності направлення вказаного акту до апеляційного суду Вінницької області для внесення ним подання до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ питання про направлення вказаного кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Разом з тим, рішенням Європейського суду з прав людини «Чанєв проти України» автоматичне провадження, в тому числі продовження в підготовчому судовому засіданні запобіжного заходу, визнано необґрунтованим та таким, що суперечить правам та свободам особи. Враховуючи зазначене, а також те, що клопотань про зміну або скасування запобіжних заходів не найдішло, судом поставлено на обговорення питання щодо продовження запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відносно обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 обрано запобіжні заходи у виді тримання під вартою та в подальшому їх дію продовжено у встановленому законом порядку до 11.03.2017 року.

В судовому засіданні прокурор просив дію запобіжних заходів відносно обвинувачених продовжити до 11.05.2017 року, мотивуючи зазначене тим, що обвинувачені вчинили умисний особливо тяжкий злочин, можуть перетинати лінію розмежування та уникнути відповідальності, оскільки за лінією розмежування мають стійкі зв'язки, а ризики, які існували при обранні запобіжних заходів та їх продовженні існують і тепер, що свідчить про те, що перебуваючи на волі обвинувачені можуть уникнути відповідальності.

Захисник Саушкін В.В. заперечував щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, мотивуючи тим, що обвинувачений вину не визнає, не має доказів доведеності вини, а тому просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку захисника.

Захисник Коваль Н.О. заперечила щодо продовження дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, оскільки обвинувальний акт є формою підозри, а враховуючи практику Європейського суду, у вказаному кримінальному провадженні відсутні ризики та прокурором не доведено їх існування.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала думку свого захисника.

Захисник Самсонюк В.В. просив змінити існуючий запобіжний захід на більш м'який не пов'язаний з позбавленням волі, оскільки прокурором лише перераховані ризики у кримінальному провадженні, а не доведені у відповідності до ст. 194 КПК України. Немає обґрунтованої підозри, а тяжкість злочину не може бути ризиком у кримінальному провадженні. ОСОБА_3 особа похилого віку, пенсіонер, має своє житло, має хронічне захворювання, а саме остеохондроз, а перебуваючи в слідчому ізоляторі, належного лікування не отримує.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Захисник Руденко О.С. вказав, що Європейським Судом зазначено, що не може бути автоматичне продовження запобіжного заходу відносно особи. У вказаному кримінальному провадженні відсутні ризики, а тому просив скасувати існуючий запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_5 про що надав письмове клопотання.

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала думку свого захисника.

Захисник Дідиченко О.О. підтримав думку своїх колег та вказав, що прокурором не доведено ризики у кримінальному провадженні, а тому просив запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 не продовжувати.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала думку свого захисника.

Вирішуючи питання щодо запобіжних заходів відносно обвинувачених, суд виходить з наступного.

З приписів ст. 315 КПК України та рішення ЄСПЛ «Чанєв проти України» вбачається обов'язок суду вирішити питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу саме в підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином ; вчинити інше кримінальне правопорушення.

З зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» - це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Наявності обґрунтованої підозри є обов'язковим елементом застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування (до судового розгляду кримінальної справи), що також випливає з рішень ЕСПЛ.

Разом з тим, у вказаному провадженні досудове розслідування завершено, а тому вирішення обвинувачення по суті, з аналізом його обґрунтованості, належить до стадії постановлення вироку, що врегульовано ст. 369, 371, 374 КПК України.

Зазначене свідчить про те, що суд на стадії судового провадження не може надавати оцінку «обгрунтованості підозри» в розрізі оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.

Тому, суд не оцінює доводи сторони захисту щодо не доведення винуватості обвинувачених та виходить з наявності «обгрунтованої підозри», що знайшла своє відображення та викладена в обвинувальному акті.

Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права та свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним КПК України конкретним підставам і меті), що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Оцінюючи зазначене, суд виходить з того, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно обвинувального акту, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Ризики у кримінальному провадженні існують, оскільки обвинувачені зареєстровані і проживають на території Донецької області та можуть шляхом незаконного перетину лінії розмежування перейти на території непідконтрольні українській владі, що свідчить про те, що вони можуть уникнути відповідальності, перешкоджати розгляду кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення та доводить існування ризиків у кримінальному провадженні, визначених ст. 177 КПК України.

Сукупність вищезазначеного свідчить, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не досягне мети застосування запобіжного заходу, визначеної ст. 177 КПК України, оскільки інший запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та не зможе запобігти спробам перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, уникнути відповідальності.

Враховуючи вказане, суд вважає, що запобіжні заходи обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 доцільно продовжити до двох місяців з метою забезпечення їх належної поведінки під час розгляду справи, запобіганню уникнення правосуддя, можливості перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, що буде відповідати Закону та ст. 5 Конвенції "Про захист основоположних прав та свобод людини".

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 34, 177, 178, 194, 314, 315, 316, 317 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

На підставі ст. 34 КПК України направити обвинувальний акт у кримінальному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, відомості про яке внесені 03 жовтня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22016020000000052 до Апеляційного суду Вінницької області для внесення ним подання до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для вирішення питання про направлення кримінального провадження з Вінницького міського суду Вінницької області до належного суду.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 - продовжити на 60 діб, починаючи з 09.03.2017 року до 08.05.2017 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 - продовжити на 60 діб, починаючи з 09.03.2017 року до 08.05.2017 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 - продовжити на 60 діб, починаючи з 09.03.2017 року до 08.05.2017 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 - продовжити на 60 діб, починаючи з 09.03.2017 року до 08.05.2017 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 - продовжити на 60 діб, починаючи з 09.03.2017 року до 08.05.2017 року.

Строк дії ухвали в частині запобіжних заходів щодо обвинувачених 60 діб, тобто до 08.05.2017 року 24 години 00 хвилин.

Копію ухвали в частині продовження запобіжного заходу направити до Вінницької установи виконання покарань №1УДПтС України у Вінницькій області для виконання.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді :