Ухвала суду № 65253523, 02.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, якам діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначала, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 а тому вона просила вселити її разом з сином до квартири, встановити порядок користування квартирою і виділити їй в окреме користування кімнату площею 14,0 кв.м., а відповідачам дві кімнати площею 18 та 10 кв.м., змінити умови договору найму та зобов'язати КП «Керуюча компанія з обслуговування жилого фонду Святошинського району м. Києва» укласти з нею окремий договір на 1/3 частину всіх витрат по комунальних послугам. В ході розгляду справи позивач уточнила свої вимоги та просила виділити їй разом з сином кімнату площею 9,4 кв.м, а іншим мешканцям - кімнати площею 17,3 кв.м. та 14,9 кв.м, кухню, ванну, туалет та коридор залишити в спільному користуванні, змінити договір найму та класти з нею договір у співвідношенні 2/7 частина та 5/7 частин всіх витрат на житлово-комунальні послуги.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києві від 15 листопада 2016 р. позовні вимоги про вселення було залишено без розгляду.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що запропонований позивачем варіант порядку користування спірною квартирою не відповідає вимогам закону та буде порушувати права інших осіб, які проживають в квартирі.

Такий висновок суд першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 63, 64, 104 ЖК України.

Доводи, викладені представником позивача - ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Суд першої інстанції правильно визначив частки жилої площі в спірній квартирі, що припадає на кожного з мешканців. Оскільки в квартирі немає кімнати, площа якої відповідає часткам її та сина, визначення порядку користування квартирою та зміна умов договору найму є неможливим.

Доводи представника позивача про те, що фактично в квартирі проживає лише ОСОБА_3, її чоловік ОСОБА_4 та їх син ОСОБА_5, а інші особи в квартирі не мешкають, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки за вказаними особами зберігається право користування спірним жилим приміщенням, що має враховуватись при визначенні порядку користування ним.

Посилання представника позивача на те, що суд першої інстанції в рішенні виклав позовні вимоги щодо укладення окремого договору найму не у відповідності із заявленими вимогами - про зміну договору найму, також є необґрунтованими, оскільки відсутні підстави для укладення з ОСОБА_6 окремого договору найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.