Постанова № 65252662, 07.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2017 р. Справа№ 910/21263/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 20.12.2016р.

у справі № 910/21263/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

про стягнення 15 414,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2016р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" суму страхового відшкодування в розмірі 12 237,70 грн. та судовий збір у розмірі 1 093,98 грн., в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2016 р. скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 15 414, 80 грн. задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 20.01.2017р. порушено апеляційне провадження, викликано повноважних представників сторін у судове засідання.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. У матеріалах справи містяться докази належного повідомлення осіб про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Як вбачається з відмітки про відправку, яка міститься на звороті останньої сторінки оригіналу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2017р., якою справу було призначено до розгляду на 07.03.2017р., копії вказаного процесуального документу було відправлено учасникам судового процесу у даній справі - 25.01.2017р.

Крім того, у матеріалах справи наявні повідомлення про вручення поштового відправлення №0411616282069, отримане 22.01.2017р. уповноваженою особою ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» та повідомлення про вручення поштового відправлення №0411616282050, отримане 30.01.2017р. уповноваженою особою ПАТ «Страхова компанія «Інгосстрах»

Таким чином, учасники судового процесу про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Явка представників учасників судового процесу не визнавалася обов'язковою.

Разом з тим, будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від представників позивача чи відповідача до суду не надійшло.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський не бачить підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а відкладення справи призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

За таких обставин справи судова колегія визнала можливим розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача, повідомлених належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

1. Обставини справи.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" суми страхового відшкодування в розмірі 15 414,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав право вимоги у межах фактичних витрат, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач, здійснивши виплату частини страхового відшкодування, ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити доплату страхового відшкодування.

15.11.2013р. між позивачем (страховик) та ТОВ "Автокредит Плюс" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №KGMDCPS-13AF06J, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "Деу", реєстраційний номер НОМЕР_1 зі строком дії з 16.11.2013р. по 15.11.2014р., який згідно п. п. 8, 9 договору було продовжено з 16.11.2014р. по 15.11.2015р. (докази сплати страхових платежів у матеріалах справи).

30.08.2015р. ОСОБА_2, рухаючись на автомобілі "Ленд Ровер", реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Лисенка в м. Києві, при спробі припаркувати транспортний засіб не переконалась у безпеці маневру при здійсненні руху заднім ходом та допустила зіткнення з автомобілем "Деу", реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.10.2015р. у справі №761/27414/15-п ОСОБА_2 за здійснення вказаного ДТП було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до проведеного на замовлення позивача звіту №1485/08/15 від 11.09.2015р. про попередню оцінку вартості відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням фізичного зносу, вона становила 21 341,52 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи рахунку на оплату СТО (ТОВ "Автосервіс "Отаман") № СА-00000615 від 14.09.2015р. та акту № 615 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.09.2015р. остаточна вартість ремонту автомобіля "Деу", реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 24 518,62 грн.

Відповідно до складеного позивачем страхового акту №И-1027 від 22.09.2015р. розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 24 518,62 грн., що відповідає сумі фактичних витрат, понесених на ремонт автомобіля, пошкоджений у результаті ДТП.

Враховуючи зазначене, з урахуванням проведеного звіту, рахунку на оплату СТО (ТОВ "Автосервіс "Отаман") № СА-00000615 від 14.09.2015р. та Акту № 615 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.09.2015р., позивач на виконання умов договору страхування виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в сумі 24 518,62 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №3297 від 23.09.2015р. на вказану суму (аркуш справи 35,36).

Відповідач провів частковий розрахунок з позивачем, здійснивши виплату частини суми страхового відшкодування в розмірі 9 103,82 грн., що не заперечується позивачем.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 15 414,80 грн. (24 518,62 грн. (сума виплаченого позивачем страхового відшкодування) - 9 103,82 грн. (виплачена відповідачем сума страхового відшкодування) з урахуванням нульової франшизи, які на його думку, є несплаченим відповідачем залишком страхового відшкодування за полісом №АІ/3178234.

2. Висновки суду першої інстанції.

Місцевий господасрький суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача. Визначаючи суму страхового відшкодування, що підлягала стягненню з відповідача, суд першої інстанції виходив із попередньої оцінки вартості відновлюваного ремонту відповідно до звіту № 1485/08/15 від 11.09.2015р., а не фактичної (остаточної) вартості відновлюваного ремонту відповідно до акту прийому передачі виконаних робіт від 14.09.2015р. та рахунку на оплату СТО «ТОВ «Автосервіс Отаман» №СА-00000615 від 14.09.2015р.

Різниця у сумах між попереднім та остаточним рахунках полягає у врахуванні ПДВ у рахунку на оплату СТО «ТОВ «Автосервіс Отаман» №СА-00000615 від 14.09.2015р.

Тим не менш, судом встановлено, що наведені у звіті, рахунку СТО та акті виконаних робіт матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в доданій до матеріалів справи довідці ДАІ.

2.Доводи та обґрунтування апеляційної скарги.

Апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування з урахуванням податку на додану вартість ( тобто у межах фактичних витрат), оскільки послуги з ремонту пошкодженого автомобіля та вартість робіт, запасних частин і матеріалів включають в себе податок на додану вартість і були оплачені страхувальником на підставі наявного у матеріалах справи платіжного доручення №8 від 23.09.2015р.

3.Нормативно-правова база, що підлягає застосуванню при вирішенні справи та судова практика у подібних правовідносинах.

Правовідносини, що скалалися між сторонами у справі відносяться до страхових, що регулюються,в першу чергу, Конституцією України, Цивільним та Господарським кодексом та спеціальними законами.

3.1 Щодо страхових відносин

Стаття 16 Закону України "Про страхування"

« Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.»

Пункт 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"

«При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.»

Стаття 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"

«При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи».

Стаття 993 Цивільного кодексу України

«До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.»

3.2. Щодо зобов'язання по договору та збитів.

Стаття 526 Цивільного кодексу України

«Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.»

Пункт 1 статті 1166 Цівильного кодексу України

«Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала»

Пункт 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України

«Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).»

Стаття 193 Господарського кодексу України

«Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.»

3.3. Постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 року по справі №3-50гс15/17/16

« позивач, який виплатив страхове відшкодування, набуває права зворотньої вимоги до відповідача у межах фактичних витрат із вирахуванням франшизи»

4.Висновки суду за результатами розгляду справи в апеляційному провадженні.

Суд не погоджується із висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення вимог позивача, оскільки вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та всупереч існуючій практиці, що застосовуюється до подібних правовідносин.

Виходячи із системного тлумачення вищезгаданих норм, суд вважає, що страховик, виплативши суму страхового відшкодування потерпілій особі, отримав право вимоги до особи відповідальної за завдані збитки (відповідача) у межах фактично понесених витрат.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Крім того, як вже зазначалося, різниця у сумах між попереднім та остаточним рахунках полягає у встановленні суми з врахуваннях чи без врахування ПДВ.

З огляду на вищевикладене, колегія приходить до висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції прийняв рішення із порушенням норми матеріального права.

Згідно п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення місцевого суду у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права має бути змінено, а апеляційна скарга задоволена у повному обсязі.

У зв'язку зі зміною рішення Господарського суду міста Києва слід здійснити перерозподіл судових витрат, а саме покласти всі судові витрати на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2016р. у справі № 910/21263/16 задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 р. у справі № 910/21263/16 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (код ЄДРПОУ 25186738, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38 Б) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (код ЄДРПОУ 33248430, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32) суму страхового відшкодування в розмірі 15 414, 80 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста чотирнадцять гривень 80 коп.) та судовий збір у розмірі 2 893, 80 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто три гривні 80 коп.).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.»

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 910/21263/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх