Постанова № 65252541, 09.03.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р.Справа № 915/1729/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Т.А.

суддів: Бєляновського В.В.

ОСОБА_1

(згідно розпорядження керівника апарату від 15.02.2017р. №151 щодо повторного автоматичного розподілу справи)

при секретаріКолбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2

від відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційного підприємства "Каро"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.12.2016р.

по справі №915/1729/15

за позовом: Приватного підприємства "Виробничо-комерційного підприємства "Каро"

до відповідача: Фермерського господарства "Оазис"

про стягнення збитків в сумі 967 817 грн.

В судовому засіданні 09.03.2017 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Приватне підприємство „Виробничо-комерційного підприємство „Каро (далі позивач, ПП „ВКП „Каро) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фермерського господарства „ОАЗИС (далі відповідач, ФГ „ОАЗИС) про стягнення збитків в сумі 967817,00 грн.

Позов обґрунтований положеннями ст. ст. 22, 623 ЦК України, ст. ст. 216, 224 ГК України та вмотивований преюдиційним фактом, встановленим рішенням господарського суду Миколаївської області по справі № 915/49/14, що на протязі 5 років ФГ „ОАЗИС протиправно утримувало і користувалось продукцією (насіння соняшнику та зерна кукурудзи) позивача на загальну суму 211910,06 грн., яка знаходилась на зберіганні у відповідача на підставі договору зберігання від 02.09.2008 року, що унеможливило користування та реалізацію майном позивача, внаслідок чого останнім понесені збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 967817,00 грн., розмір яких визначено у відповідності до висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 4105/4106 від 12.08.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.10.2015 року порушено провадження у справі № 915/1729/15 із прийняттям позовної заяви ПП „ВКП „Каро до розгляду.

28.10.2015 року до господарського суду Миколаївської області від ФГ „ОАЗИС надійшла заява про застосування строків позовної давності, яка зареєстрована за вх.№ 19971/15 (т. 2, а/с 202).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 року, в порядку ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 915/1729/15, з підстав призначення судової економічної експертизи, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при УМВС України в Миколаївській області, на розгляд якому поставлено наступне питання: - „Чи підтверджуються збитки (неодержаний дохід (упущена вигода)), завдані позивачу ПП „ВКП „Каро в результаті неповернення відповідачем ФГ „ОАЗИС насіння соняшнику в кількості 309 311 кг та зерна кукурудзи в кількості 70 388 кг, належних позивачу ПП „ВКП „Каро, протягом вересня місяця 2009 року по червень місяць 2015 року, та в якому розмірі?

Ухвалою місцевого господарського суду від 14.01.2016 року поновлено провадження у справі № 915/1729/15 з підстав повернення 25.12.2015 року Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в Миколаївській області матеріалів справи № 915/1729/15 з мотивів відсутності кваліфікованих та атестованих спеціалістів у сфері економічної діяльності підприємств та організацій, що унеможливлює здійснення відповідної експертизи з дослідження питання, зазначеного в ухвалі суду від 25.11.2015 року по вказаній справі та призначено дату розгляду позову.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.01.2016 року, в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи № 915/1729/15 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.01.2016 року, в порядку ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 915/1729/15, з підстав призначення судової економічної експертизи, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, на розгляд якому поставлено наступне питання: - „Чи підтверджуються збитки (неодержаний дохід (упущена вигода)), завдані позивачу ПП „ВКП „Каро в результаті неповернення відповідачем ФГ „ОАЗИС насіння соняшнику в кількості 309 311 кг та зерна кукурудзи в кількості 70 388 кг, належних позивачу ПП „ВКП „Каро, протягом вересня 2009 року по червень 2015 року, та в якому розмірі?

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.06.2016 року поновлено провадження у справі № 915/1729/15 з підстав находження 21.06.2016 року до місцевого господарського суду супровідного листа з висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 757/758-169 від 09.06.2016 року з додатками і матеріалами справи № 915/1729/15 та призначено дату розгляду справи.

Зважаючи на суперечність вищезазначених висновків експертів Одеського НДІСЕ та Дніпропетровського НДІСЕ, місцевий господарський суд дійшов до висновку про необхідність призначення повторної судової експертизи, керуючись положеннями ст. 42 ГПК України, п.п. 1.2.11, 3.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстицій України № 53/5 від 08.10.1998 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 року № 1/22533.

Ухвалою місцевого господарського суду від 11.07.2016 року, в порядку ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 915/1729/15, з підстав призначення повторної судової економічної експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на розгляд якому поставлено наступне питання: - „Чи підтверджуються збитки (неодержаний дохід (упущена вигода)), завдані позивачу ПП „ВКП „Каро в результаті неповернення відповідачем ФГ „ОАЗИС насіння соняшнику в кількості 309 311 кг та зерна кукурудзи в кількості 70 388 кг, належних позивачу ПП „ВКП „Каро, протягом вересня 2009 року по червень 2015 року, та в якому розмірі?

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.12.2016 року поновлено провадження у справі № 915/1729/15 з підстав надходження 28.11.2016 року до місцевого господарського суду супровідного листа за вих. № 11908/16227/16-45 від 25.10.2016 року з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11908/16227/16-45 від 25.10.2016 року з додатками і матеріалами справи № 915/1729/15 та призначено дату розгляду справи.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.12.2016 року по справі № 915/1729/15 (суддя Олейняш Е.М.) в позові відмовлено. Судовий збір, в розмірі 14517,25 грн., покладено на позивача. Стягнуто з Приватного підприємства „Виробничо-комерційного підприємства „Каро на користь Фермерського господарства „ОАЗИС 104540,00 грн. витрат по сплаті вартості проведеної судової експертизи.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст.ст. 15, 22, 179, 184, 185, 256, 257, 261, 267, 623 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України та вмотивовано недоведеністю позивачем обставини, в розумінні ст. ст. 22, 623 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України, завдання збитків позивачу внаслідок протиправної поведінки відповідача та наявністю причинного звязку між протиправною поведінкою відповідача і збитками понесеними позивачем, враховуючи на відсутність належних та допустимих документальних доказів на підтвердження придатності 309,311 тонни насіння соняшнику та 70,388 тонни зерна кукурудзи для його вирощування з метою його подальшої реалізації, у заявлений позивачем період, а також наявності у позивача достатньої площі земельної ділянки для здійснення такого посіву. Крім цього, матеріали справи не містять доказів із зазначенням прогнозованої врожайності, валового збору продукції, тощо, що свідчило б про здійснення позивачем заходів для отримання доходів, в тому числі внаслідок продажу вказаного вище майна позивача. Суд також вказав, що розмір збитків позивачем визначено на підставі висновку експертно-економічного дослідження № 4105/4106 від 12.08.2015 року, яким здійснено розрахунок збитків за період з вересня місяця 2010 року по квітень місяць 2015 року без врахування кількості повернутого відповідачем майна позивачу, що свідчить про умовність такого розрахунку збитків. Разом з тим, судом не прийнято до уваги висновок експерта Експертно- дослідної служби України за результатами експертно-економічного дослідження № 7/11/2015 від 17.11.2015 року, наданий до суду представником відповідача 18.11.2015 року, зареєстрованого за вх.№ 21323/15 (т.3, а/с 137-147), з мотивів його ґрунтування на обмеженій кількості документальних доказів без посилання на належні нормативно-правові акти. За вищевикладених обставин суд вказав про відсутність законних підстав для задоволення позову з огляду на недоведеність позивачем його порушеного права, у звязку з чим не здійснює розгляд заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду від 26.12.2016 року, ПП „ВКП „Каро звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник наголошує на тому, що суд дійшов до хибного висновку про недоведеність належними та допустимими документальними доказами наявності у позивача достатньої кількості земельної ділянки для посіву насіння соняшнику та зерна кукурудзи, що спростовується наявною в матеріалах справи довідкою відділу Дерземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області від 12.10.2015 року. Судом не звернуто уваги, що рішенням господарського суду Миколаївської області по справі № 915/49/14 встановлено обставину протиправного утримання і користування ФГ „ОАЗИС майном позивача, що знаходилось у відповідача на зберіганні за договором від 02.09.2008 року. Місцевим господарським судом в основу оскаржуваного рішення суду від 26.12.2016 року безпідставно покладено висновок повторної судово - економічної експертизи № 11908/1622/16-45 від 25.10.2016 року, який містить в собі лише розяснення експерта з правових питань замість висновку з дослідження бухгалтерських документів. Також, господарським судом першої інстанції безпідставно не взяті до уваги висновки експертів Одеського НДІСЕ та Дніпропетровського НДІСЕ, якими встановлений розмір збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 967817,82 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року по справі № 915/1729/15 апеляційну скаргу ПП „ВКП „Каро прийнято до провадження колегією суддів апеляційної інстанції, сформованої на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2017 року із призначенням дати розгляду скарги на 16.02.2017 року.

В судовому засіданні, що відбулось 16.02.2017 року, оголошено перерву до 09.03.2017 року.

У відзиві на апеляційну скаргу, ФГ „ОАЗИС зазначило про безпідставність та необґрунтованість вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду від 26.12.2016 року вважає таким, що прийнято у відповідності з вимогами норм процесуального та матеріального права, у звязку з чим просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частиною 2 ст. 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вже вказувалось, ПП „ВКП „Каро звернулось до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з ФГ „ОАЗИС збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 967817,00 грн., зумовлених протиправним притриманням і користуванням ФГ „ОАЗИС, на протязі 5 років 309,311 т. насіння соняшника та 70,388 т. зерна кукурудзи, що знаходились на зберіганні у відповідача на підставі договору від 02.09.2008 року, що в свою чергу унеможливило ведення позивачем господарської діяльності з метою подальшої реалізації вказаної сільськогосподарської продукції для отримання прибутку із зазначення про те, що обставина такої протиправної поведінки ФГ „ОАЗИС встановлена рішенням господарського Миколаївської області від 27.10.2014 року по справі № 915/49/14.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.10.2014 року по справі № 915/49/15, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду України від 22.01.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2015 року, стягнуто з ФГ „ОАЗИС на користь ПП „ВКП „Каро 309311 кг. насіння соняшника вартістю 913856,35 грн. та 70388 кг. зерна кукурудзи вартістю 82790,37 грн.

Вказаним рішенням суду встановлено, що 02.09.2008 року між ФГ „ОАЗИС (виконавець) та ПП „ВКП „Каро (замовник) укладено договір на послуги по зберіганню зерна, згідно з яким замовник зобовязався передати (поставити на склад відповідача) сільськогосподарську продукцію, а виконавець зобовязався надати послуги по цій продукції, а саме прийняти її для визначення якості, підробки, сушки, відповідального зберігання, знешкодження шкідників у разі необхідності і відвантаження.

Також, цим рішенням встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання 654 т.314 кг. (залікова вага) насіння соняшника та 149 т.140,654 кг. (залікова вага) зерна кукурудзи і 25 т. 923 кг. відходів соняшника у період: вересень листопад місяці 2008 року.

Листом №36 від 07.09.2009 року позивач просив відповідача у семиденний строк повернути належну йому продукцію, а саме 654,314 тонни насіння соняшника та 140,654 кг. зерна кукурудзи.

Судом також встановлено, що зі змісту складської накладної на збереження сільськогосподарської продукції №2 від 14.04.2009 року вбачається, що 30.03.2009 року позивачем отримані грошові кошти в сумі 25528,00 грн. за 5 тонн насіння соняшника та 25923 кг відходів соняшника, а також, протягом квітня місяця 2009 року, на підставі накладних, позивачем отримано від відповідача та вивезено 314080 кг насіння соняшника, а у вересні місяця 2013 року позивачем отримано та вивезено 79246 кг зерна кукурудзи і, станом на 07.09.2009 року, на збереженні у відповідача залишилось 309,311 т. насіння соняшника, 0 кг. відходів та 703,88 кг. зерна кукурудзи.

Водночас, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 року по справі № 6/229/09, якою скасовано рішення господарського суду Миколаївської області від 26.01.2010 року і зазначена постанова господарського суду апеляційної інстанції від 08.06.2010 року залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2011 року встановлено, що 02.09.2008 року між ПП „ВКП „Каро та ФГ „ОАЗИС укладено договір на послуги по зберіганню зерна, на виконання якого ПП „ВКП „Каро передано на зберігання ФГ „ОАЗИС 654,314 тони соняшника, 149,654 тони кукурудзи та відходи соняшника І категорії 25,923 тони, що вбачається зі складської довідки № 1 від 01.01.2009 року.

Листом № 36 від 07.09.2009 року ПП „ВКП „Каро просило ФГ „ОАЗИС у семиденний термін повернути продукцію, а саме, 654,314 тони насіння соняшника та 140,654 тони зерна кукурудзи.

Внаслідок невиконання ФГ „ОАЗИС вимог ПП „ВКП „Каро, викладених в листі № 36 від 07.09.2009 року, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з ФГ „ОАЗИС 654,314 тони насіння соняшника, 149,654 т кукурудзи та штраф у сумі 1 205 952,00 грн.

Господарський суд апеляційної інстанції по справі № 6/229/09, посилаючись на наявні в матеріалах справи належні та допустимі документальні докази, встановив обставину порушення ПП „ВКП „Каро договірних зобовязань за договором на послуги по зберіганню зерна від 02.09.2008 року в частині оплати вартості наданих послуг ФГ „ОАЗИС із зберігання насіння соняшника та зерна кукурудзи, а також, встановлено, що саме з вини ПП „ВКП „Каро не відбувалось підписання актів прийому передачі, що свідчить про наявність законних підстав у ФГ „ОАЗИС, розумінні ст. 594 ЦК України, на притримання сільськогосподарської продукції, належної ПП „ВКП „Каро до виконання останнім грошових зобовязань за договором від 02.09.2008 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає свою увагу на тому, що господарській спір у справі № 915/49/14, на встановлені обставини якого позивач посилається в обґрунтування позову по справі № 915/1729/15, та господарській спір у справі № 6/229/09 ґрунтуються на договірних зобовязаннях за договором на послуги по зберіганню зерна від 02.09.2008 року та вимогах ПП „ВКП „Каро, заявлених відповідачу листом № 36 від 07.09.2009 року про повернення позивачу 654,314 тонни насіння соняшника та 140,654 тонни зерна кукурудзи у семиденний строк і, в порядку ст. 35 ГПК України, встановлено обставину порушення ПП „ВКП „Каро своїх грошових зобовязань за договором від 02.09.2008 року, що призвело до наслідків притримання відповідачем сільськогосподарської продукції, належної ПП „ВКП „Каро.

Разом з цим, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 року по справі № 5016/758/2011(17/42), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 24.05.2012 року встановлено, що на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 27.10.2014 року по справі № 915/49/14, в примусовому порядку стягнуто з ФГ „ОАЗИС на користь ПП „ВКП „Каро 309311 кг. насіння соняшника та 70388 кг. зерна кукурудзи вартістю 82790,37 грн., що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акта державного виконавця від 27-28 травня 2015 року ВП № 46403923 (т.6, а/с162) та постановою про закінчення виконавчого провадження від 08.06.2015 року ВП № 46403923 (т.2, а/с 218).

Як вже вказувалось вище, позивач посилаючись на обставину безпідставного і протиправного утримання ФГ „ОАЗИС 309 311 кг насіння соняшнику та 79 246 кг зерна кукурудзи на протязі 5 років, належного позивачу, що унеможливило здійснення посіву зернових культур, їх вирощування з метою їх реалізації у період з 2010 року по 1 півріччя 2015 року, що в свою чергу призвело до збитків у вигляді упущеної вигоди.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права, колегія суддів апеляційної інстанції відмічає, що обовязок доказування заподіяння та розміру збиток, завданих боржником шляхом порушення договірних зобовязань, наявність протиправних дій боржника, наявність причинного звязку між протиправною поведінкою та збитками, покладається на кредитора, який також повинен здійснити розрахунок збитків та документально підтвердити його, а ще й довести, що прибуток, на який розраховував кредитор, не являється абстрактним і був би дійсно отриманий за умов належного виконання боржником своїх зобовязань.

В позовній заяві, позивачем заявлено 967817,00 грн. збитків за період з вересня місяця 2009 року по червень місяць 2015 року з посиланням на те, що розмір збитків встановлений висновком експертно-економічного дослідження № 4105/4106 від 12.08.2015 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, з якого вбачається, що даний висновок зроблено за листом ПП „ВКП „Каро№ 173 від 20.07.2015 року.

Із змісту вказаного висновку експерта вбачається, що на вирішення експертного економічного дослідження поставлено питання: „Який розмір збитків недодержаних доходів (упущеної вигоди) завданий ПП „ВКП „Каро в результаті протиправного володіння та користування ФГ „ОАЗИС належним ПП „ВКП „Каро насінням соняшника в кількості 309311 кг. та зерна кукурудзи в кількості 70388 кг. протягом чотирьох років з вересня місяця 2009 року по червень місяць 2015 року.

Водночас, вказаний висновок містить в собі вказівку на те, що на дослідження надані документи за період з вересня 2010 року по квітень місяць 2015 року, тоді як поставлено питання на дослідженні періоду з вересня місяця 2009 року по червень місяць 2015 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наданий позивачем висновок № 4105/4106 від 12.08.2015 року не можна вважати належним доказом з розрахунку збитків (упущеної вигоди), оскільки висновок зроблено за документами, наданих ПП „ВКП „Каро за період з вересня місяця 2010 року по квітень місяць 2015 року без дослідження наявності або відсутності впливу на розмір збитків якості продукції, повернутої позивачу в примусовому порядку на виконання рішення місцевого господарського суду по справі №915/49/14, і встановлено розмір збитків в сумі 967817,82 грн., за умов припустимого зібрання врожаю з посіву спірного майна позивача, а також, даний висновок експерта не містить в собі будь-яких відомостей та розрахунків, повязаних із врожайністю зі схожими сільськогосподарськими культурами, дослідження погодних умов у заявлений позивачем період, що свідчить про його умовність.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність законних підстав для врахування висновку експерта за результатами проведення екпертно- економічного дослідження № 7/11/2015 від 17.11.2015 року здійсненим Експертно-дослідною службою України за запитом відповідача (т.3, а/с 138/147) з тих мотивів, що висновок зроблений лише на документальних доказах, що додані до позовної заяви та з якого не вбачається здійснення експертом економічно бухгалтерського дослідження, арифметичних підрахувань, встановлення повноти відображення в документах здійснення господарських операцій та відповідності записів облікових документів вимогам нормативним актам, під час дослідження питання щодо наявності або відсутності збитків (упущеної вигоди) у заявлений позивачем період.

Зважаючи на викладене, ухвалою місцевого господарського суду Миколаївської області від 20.01.2016 року по справі № 915/1729/15 призначено комісійну судово - економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, на розгляд якому поставлені наступні питання: - „Чи підтверджуються збитки (неодержаний дохід (упущена вигода)), завдані позивачу ПП „ВКП „Каро в результаті неповернення відповідачем ФГ „ОАЗИС насіння соняшнику в кількості 309 311 кг та зерна кукурудзи в кількості 70 388 кг, належних позивачу ПП „ВКП „Каро, протягом вересня 2009 року по червень 2015 року, та в якому розмірі?

У висновку комісійно-економічної експертизи № 757/758-16 від 09.06.2016 року зробленим Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстицій України (т.6, а/с 53-71) зазначено, що з підстав неможливості визначитись з конкретним періодом часу, за яким необхідно приймати для розрахунку ціни на насіння соняшника та зерна кукурудзи, експертами обчислено умовний розрахунок збитків за період з вересня місяця 2010 року по квітень місяць 2015 року в сумі 967817,68 грн. та підтвердити такі збитки не надається за можливе.

Вищевказаним висновком експерта № 757/758-16 від 09.06.2016 року обчислено умовний розмір збитків (упущеної вигоди) з врахуванням зменшення обємів реалізації продукції ПП „ВКП „Каро за період з вересня місяць 2010 року по квітень місяць 2015 року (включно) в сумі 967817,68 грн. без зазначення відомостей, на підставі яких експерти Дніпровського НДІСЕ зменшили період дослідження на один рік із посиланням у вказаному висновку експерта на відсутність в договорі на послуги по зберіганню зерна від 02.09.2008 року обовязків на відшкодування збитків та вказівок на момент часу невиконання сторонами договірних зобовязань, відсутності причинного звязку між порушенням та наслідками, відсутності в бухгалтерському обліку ПП „ВКП „Каро даних про вартісну величину збитків від втрати зерна, судові експерти дійшли до висновків про відсутність можливості встановити розміру збитків за період з вересня місяця 2010 року по червень місяць 2015 року.

Враховуючи, що експертами у вказаному висновку також не досліджено обставину наявності або відсутності впливу на розмір збитків якості продукції, повернутої позивачу в примусовому порядку на виконання рішення місцевого господарського суду по справі №915/49/14, наявністю суперечностей та умовністю розрахунку збитків, місцевий господарський суд дійшов до висновку про необхідність призначення повторної судової економічної експертизи.

За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про безпідставність не взяття до уваги місцевим господарським судом висновків експертів Одеського НДІСЕ, наданого позивачем до позову та Дніпропетровського НДІСЕ, оскільки такі доводи скаржника є необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.07.2016 року по справі № 915/1729/15, в порядку ст. 79 ГПК України призначено повторну судово - економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено наступне питання: „Чи підтверджуються збитки (недодержаний дохід (упущена вигода), завдані позивачу ПП „ВКП „Каро в результаті неповернення відповідачем ФГ „ОАЗИС насіння соняшнику у кількості 309311 кг та зерна кукурудзи у кількості 70388 кг., належних позивачу ПП „ВКП „Каро, протягом вересня місяця 2009 року по червень місяць 2015 року, та в якому розмірі?.

25.10.2016 року Київський науково- дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України до місцевого господарського суду Миколаївської області супровідним листом за № 11908/16227/16-45 направило висновок експерта за результатами проведення повторної судово-економічної експертизи № 11908/16227/16-45 від 25.10.2016 року, який до господарського суду Миколаївської області надійшов 28.11.2016 року та зареєстрований за вх.№ 19834/16.

У даному висновку зазначено, що, на підставі наданих документів на підтвердження збитків (неодержаний дохід (упущена вигода), завдані позивачу - ПП „ВКП „Каро в результаті неповернення відповідачем - ФГ „ОАЗИС насіння соняшника у кількості 309311 кг та зерна кукурудзи у кількості 70388 кг, належних позивачу - ПП „ВКП „Каро протягом вересня місяця 2009 року по червень місяць 2015 року, не видається за можливе з огляду на те, що у відповідності до вимог ч. 6 ст. 225 ГК України методики визначення „розміру відшкодування збитків у сфері господарювання можуть затверджуватися Кабінетом Міністрів України, разом з цим, методики розрахунку упущеної вигоди, яка б відповідала реаліям сьогоднішнім економічним відносинам на сьогоднішній день немає, у звязку з чим, для визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання, використовуються застарілі чинні економіко-правові методики, а саме: - Методичні вказівки про порядок визначення і стягнення збитків, завданих організаціям і підприємствам системи Міністерства торгівлі СРСР від 21.02.1985 р.; - Тимчасова методика визначення розміру шкоди (збитків), заподіяної порушеннями господарських договорів, схвалену Державною комісією Ради Міністрів СРСР з економічної реформи 21.12.1990 р., яка є найбільш поширеною (надалі - Тимчасова методика). Тимчасова методика виходить з того, що збитки визначаються не із змісту порушення договору, а з характеру наслідків порушення, оскільки одне й те ж порушення може викликати різні наслідки, так само як різні порушення можуть викликати одні наслідки. Тому Тимчасова методика пропонує приблизний перелік характерних наслідків порушення договору та відповідні їм поелементні складові збитків, містить рекомендації щодо методів обчислення збитків, при цьому наводяться приклади їх розрахунку (наприклад, при зменшенні обсягів виробництва продукції, простоях, заміні сировини тощо), а, отже, з точки зору техніки розрахунку збитків Тимчасова методика, з огляду на нові умови господарювання, залишається можливою для застосування в частині, що не суперечить чинному законодавству України.

Серед вимог апеляційної скарги, скаржник наголошує на тому, що місцевим господарським судом безпідставно взято до уваги висновок Київського науково- дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 11908/16227/16-45 від 25.10.2016 року з тих підстав, що такий висновок містить в собі лише розяснення з правових питань.

Пунктом 3.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 N 1950/5), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02 січня 2013 р. за N 1/22533 передбачено, у разі призначення експертизи (залучення експерта) для проведення додаткової або повторної експертизи, крім матеріалів, зазначених у пункті 3.3 цього розділу, до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку. У разі необхідності проведення додаткової або повторної експертизи у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються мотиви та підстави для її призначення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що висновок Київського науково- дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 11908/16227/16-45 від 25.10.2016 року містить в собі докладний опис проведеного дослідження за усіма наявними в матеріалах справи документальними доказами, в тому числі і документами, що містять в собі бухгалтерський характер, і законних підстав вважати такий висновок необґрунтованим, в розумінні ст. 43 ГПК України, немає.

Крім цього, колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо недоведеності позивачем можливості отримання доходів, на який він розраховував, за умов посіву 309,311 тонни насіння соняшника і 70,388 тонни зерна кукурудзи та вирощування з метою реалізації врожаю, з огляду на наступне.

Статтею 17 ЗУ „Про насіння та садивний матеріал встановлено, що кожна партія насіння і садивного матеріалу для реалізації повинна супроводжуватися сертифікатами, зокрема, насіння - сертифікатом, що засвідчує його сортові якості, та сертифікатом, що засвідчує його посівні якості; садивний матеріал - сертифікатом, що засвідчує його сортові якості, та сертифікатом, що засвідчує його товарні якості. За результатами визначення сортових якостей аудитор з сертифікації (агроном-інспектор) видає акт польового оцінювання, який є підставою для видачі сертифіката, що засвідчує сортові якості насіння та/або садивного матеріалу. Використання для сівби/посадки насіння та/або садивного матеріалу, що не має відповідного сертифіката, забороняється.

Матеріали справи не містять в собі ані сертифікатів, ані будь-яких інших документальних доказів на підтвердження придатності посівної якості зазначеної вище сільськогосподарської продукції, що унеможливлює вважати доведеною обставину наявності гарантійного отримання позивачем врожаю за умов посіву насіння соняшника та зерна кукурудзи у заявлений позивачем період. Також відсутні докази на підтвердження здійснення останнім будь-яких підготовчих дій або операцій для засіву зазначеного майна позивача, прогнозованої врожайності, валового збору сільськогосподарської продукції.

Колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відомості зазначені у довідці відділу Держземагенства у Врадіївському районі від 12.10.2015 року не підтверджують наявність у позивача достатньої кількості земельної ділянки для посіву 309,311 тонни насіння соняшника та 70,388 тонни зерна кукурудзи з метою вирощування, у звязку з чим, доводи апеляційної скарги щодо ненадання місцевим господарським судом належної правової оцінки довідці відділу Держземагенства у Врадіївському районі від 12.10.2015 року, відхиляються як безпідставні.

Більш того, матеріали справи не містять в собі будь-яких документальних доказів на підтвердження можливості та наміру у позивача отримання гарантованого прибутку з реалізації зазначеної сільськогосподарської продукції іншим шляхом ніж здійснення посіву та вирощування, наприклад, шляхом продажу третій особі насіння соняшника та зерна кукурудзи, що знаходилось на зберіганні у відповідача.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем обставини наявності звязку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, які можливо розрахувати, встановити за умов доведеності беззаперечного одержання позивачем реального доходу, а також доведеності, що тільки неправомірні дії відповідача стали причиною позбавлення позивача можливості отримання такого доходу з врахуванням того, що рішенням місцевого господарського суду по справі № 6/229/09, в порядку ст. 35 ГПК України, встановлено обставину порушення ПП „ВКП „Каро своїх грошових зобовязань за договором від 02.09.2008 року, що призвело до притримання відповідачем сільськогосподарської продукції, належної ПП „ВКП „Каро, до повного виконання останнім своїх грошових зобовязань.

Зважаючи на відсутність порушеного права позивача, колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність законних підстав для застосування строку позовної давності за заявою ФГ „ОАЗИС за № 19971/16 від 28.10.2015 року.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає законних підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду від 26.12.2016 року.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Виробничо-комерційного підприємство „Каро залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 26.12.2016 р. у справі № 915/1729/15 без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.В. Поліщук