Постанова № 65252498, 09.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р. Справа№ 910/19971/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року

у справі № 910/19971/16 (суддя - Пригунова А.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» Валендюка В.С.

до Приватного акціонерного товариства «F&C REALTY»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінек»

2) Фонд гарантування вкладів фізичних особі

про стягнення 4 766 500,00 грн

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Хуторянець О.В., довіреність №3-243110/795 від 13.02.2017

від відповідача: Вадовський В.С., довіреність б/н від 16.11.2016

від третьої особи-1: не з'явились

від третьої особи-2: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» Валендюка В.С. звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «F&C REALTY», в якому просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінек» за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008р. у розмірі 450 572 622,53 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору №126И/1105 від 25.11.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., за реєстровим №16560, з наступними змінами та додатковими угодами, які є невід'ємною частиною договору укладеного між Приватним акціонерним товариством «F&C REALTY» та Акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит», а саме: нежиле приміщення (в літ. «Л»), що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Вадима Гетьмана (Індустріальна), будинок 27, загальною площею 322,90 кв.м. шляхом передачі у власність зазначеного майна Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2016 порушено провадження у справі №910/19971/16 та залучено до участі у розгляді даної справи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінек» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 призначено у справі №910/19971/16 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення судової експертизи поставлено питання про ринкову вартість предмета іпотеки, за іпотечним договором №1268И/1105 від 25.11.2005, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» та Приватним акціонерного товариства «F&C REALTY», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., за реєстровим №16560, а саме: нерухоме майно - нежиле приміщення (в літ. «Л»), що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Вадима Гетьмана (Індустріальна), будинок 27, загальною площею 322,90 кв.м., станом на дату проведення експертного дослідження. Провадження у справі №910/19971/16 було зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

Не погодившись з прийнятою ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017, позивач, Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» Валендюка В.С., подав апеляційну скаргу (вх. № 09-08/1/1388/17 від 16.02.2017), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі №910/19971/16 про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі. Справу передати на розгляд Господарського суду м. Києва.

Апеляційна скарга позивача мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема, апелянт стверджує, що місцевим судом не було враховано, що предметом спору у справі є звернення стягнення на предмет іпотеки а саме: нежиле приміщення (в літ. «Л»), що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Вадима Гетьмана (Індустріальна), будинок 27, загальною площею 322,90 кв.м. в рахунок погашення заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 шляхом передачі у власність зазначеного майна Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності. Відтак, скаржник зазначає, що оскільки умови договору передбачають такий спосіб задоволення вимог кредитора за рахунок заставного майна як визнання за іпотекодержателем права власності на майно, то згідно чинного законодавства вартість такого майна встановлюється саме на момент проведення державної реєстрації права власності, а тому, позивач вважає, що на стадії розгляду справи у суду відсутні підстави для призначення судової експертизи з визначення ринкової вартості майна. Окрім того, апелянт зазначає про помилковість призначення судом будівельно-технічної експертизи, оскільки для визначення вартості майна чинне законодавство передбачає можливість призначення оціночно-будівельної експертизи. З урахуванням викладеного, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про існування підстав для призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи та відповідно про зупинення провадження у справі, що є підставою для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 30.01.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Чорногуза М.Г. та призначено до розгляду на 09.03.2017.

У судовому засіданні 09.03.2017 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі №910/19971/16 про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі. Справу передати на розгляд Господарського суду м. Києва.

Представник відповідача у справі у судовому засіданні 09.03.2017 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі №910/19971/16 залишити без змін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, не скористались своїм правом участі у судовому засіданні 09.03.2017, хоча про дату, час та місце розгляду спору повідомлені належним чином відповідно до ст. 98, 64 ГПК України.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату та місце розгляду справи, а також те, що участь представників учасників в засіданні суду є правом, а не обов'язком особи, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм процесуального права при винесені оскаржуваної судової ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення (в літ. «Л»), що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Вадима Гетьмана (Індустріальна), будинок 27, загальною площею 322,90 кв.м. в рахунок погашення заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 шляхом передачі у власність зазначеного майна Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінек», як позичальником за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008, щодо своєчасного погашення заборгованості та повернення кредитних ресурсів. Враховуючи те, що виконання зобов'язання з повернення кредитних ресурсів та сплати інших сум за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 було забезпечено нерухомим майном, переданим в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» за іпотечним договором №126И/1105 від 25.11.2005, укладеним між банком та Приватним акціонерним товариством «F&C REALTY», то позивач просить суд задовольнити його вимоги саме за рахунок предмета іпотеки у визначений договором та законом спосіб шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 призначено у справі №910/19971/16 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення судової експертизи поставлено питання про ринкову вартість предмета іпотеки, за іпотечним договором №1268И/1105 від 25.11.2005, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» та Приватним акціонерного товариства «F&C REALTY», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., за реєстровим №16560, а саме: нерухоме майно - нежиле приміщення (в літ. «Л»), що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Вадима Гетьмана (Індустріальна), будинок 27, загальною площею 322,90 кв.м., станом на дату проведення експертного дослідження.

Призначаючи у справі експертизу відповідно до ст. 41 ГПК України, місцевий господарський суд виходив із необхідності встановлення судом початкової ціни предмета іпотеки згідно вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

В апеляційній скарзі позивач заперечує необхідність призначення у справі судової експертизи, та, посилаючись на приписи Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», стверджує про відсутність необхідності у визначенні вартості предмета іпотеки, з чого випливає відсутність підстав для зупинення провадження у справі. Тобто апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» мотивована недоцільністю призначення Господарським судом міста Києва судової експертизи у даній справі.

Колегія суддів зазначає, що підстави зупинення провадження у справі встановлені ст.79 Господарського процесуального кодексу України, частина 1 якої визначає обставини, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню. Так, господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

В свою чергу в ч. 2 ст. 79 ГПК України передбачено право господарського суду зупинити провадження у справі у певних випадках, до яких віднесено, серед іншого, і призначення господарським судом судової експертизи. Тобто зупинення провадження у випадках існування обставин, які передбачені частиною другою статті 79 ГПК України, застосовується самостійно на розсуд суду. Разом з цим, необхідною передумовою для застосування зупинення провадження у справі є існування обставин, які перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, в тому числі у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк, з дотриманням принципу розгляду спору впродовж розумного строку.

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України (постанова від 11.04.2016 у справі № 910/16151/15 ) та Верховного Суду України (постанова від 20.01.2009 у справі № 24/489), апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи.

Частиною 1 ст. 106 ГПК України передбачено перелік ухвал суду, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду. Тобто ухвали місцевого господарського суду, які прямо не передбачені частиною 1 статтею 106 ГПК, не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду. Згідно ч. 2 ст. 106 ГПК України ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, оскаржують ся шляхом подання заперечень, які включатися до апеляційної скарги на рішення суду і такі заперечення на ухвалу розглядаються апеляційною інстанцією в сукупності зі всіма доводами апелянта.

Отже, як вбачається із ч. 1 ст. 106 ГПК України, зазначеною нормою не передбачено, що ухвали суду про призначення у справі судової експертизи підлягають оскарженню окремо від рішення суду. До ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду, ст. 106 ГПК України віднесено ухвалу про зупинення провадження у справі.

Однак, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач не погоджується саме з призначенням судом у справі судової експертизи з визначення ринкової вартості предмета іпотеки, призначення якої і стало підставою для зупинення провадження. Доводи апеляційної скарги стосуються виключно призначеної експертизи у справі, а саме відсутності необхідності в її проведенні з посиланням на предмет спору та приписи цивільного законодавства, що підтверджено представником апелянта в судовому засіданні.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та прийняття відповідного висновку по суті позовних вимог відбувається на підставі дослідження та оцінки доказів, отриманих судом. Згідно з ч. 1-2 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Остаточне коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, встановлюється господарським судом в ухвалі.

Відповідно до ч. 5-6 ст. 42, ст. 43 ГПК України висновок судового експерта, як один із доказів у справі, для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, з огляду на приписи ст. 41, 65 ГПК України призначення у справі судової експертизи є однією із процесуальних дій суду, спрямованих на встановлення дійсних обставин справи та вирішення спору по суті.

Підстави призначення судової експертизи; висновки суду першої інстанції по суті спору, прийняті на підставі дослідження певних доказів, в тому числі на підставі висновку судового експерта; прийняття такого висновку чи його відхилення судом; заперечення сторін щодо таких процесуальних дій суду, вчинених під час розгляду справи по суті, зазначаються сторонами саме в апеляційній скарзі на рішення суду, в межах розгляду якої апеляційний господарський суд відповідно до приписів ст. 99, 101 ГПК України, надає свій висновок щодо дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішення спору по суті.

Колегія суддів звертає увагу, на те, що вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» фактично зводяться до надання апеляційним господарським судом висновку саме щодо оцінки предмету спору, норм матеріального права, на підставі яких заявлено позовні вимоги та відповідно доцільності призначення експертизи для вирішення питань, які виникли у суду під час вирішення спору по суті, а не щодо дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при вчиненні такої процесуальної дії, як зупинення провадження у справі. Однак суд апеляційної інстанції вважає, що висновки про вірність чи помилковість застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання судом норм процесуального права, що вплинуло на вирішення спору по суті, можуть надаватись судом апеляційної інстанції виключно під час перегляду рішення суду, прийнятого за результатами вирішення спору по суті.

Переглядаючи ухвалу суду про зупинення провадження у справі, як форму втілення процесуальної дії суду, суд апеляційної інстанції досліджує лише існування передбачених процесуальним законом підстав для такого зупинення.

Враховуючи те, що у Господарського суду міста Києва виникли питання, вирішення яких, на його думку, потребують спеціальних знань, у зв'язку з чим у справі було призначено судову експертизу, то згідно статей 41, 79 Господарського процесуального кодексу України, висновок Господарського суду міста Києва про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам процесуального права.

Заперечуючи проти зупинення провадження у справі, апелянт посилається виключно на помилковість призначення експертизи у справі, та не вказує, яких помилок у застосуванні саме норм процесуального права допустився Господарський суд міста Києва, постановлюючи ухвалу від 30.01.2017 про зупинення провадженні у справі, не навів обставини, які не дозволяли суду скористатись, передбаченим ст. 79 ГПК України, правом на зупинення провадження у справі в зв'язку з призначенням експертизи, враховуючи обов'язковість дотримання судом строків розгляду справи.

Вищезазначені апеляційним судом обставини свідчать про безпідставність та необґрунтованість поданої Публічним акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» апеляційної скарги, а тому свідчать про відсутність підстав для її задоволення та про відсутність підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 про зупинення провадження у справі №910/19971/16.

Керуючись ст. 41, 79, 86, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 про зупинення провадження у справі №910/19971/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 про зупинення провадження у справі №910/19971/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/19971/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз