Постанова № 65252497, 06.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2017 р. Справа№ 910/17854/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Сухового В.Г.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання - Вага В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016

у справі № 910/17854/16 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про повернення земельної ділянки

за участю представників:

від прокуратури: Бондарчук І.П.,

від позивача: Рог О.В.,

від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки площею 0,0839 га, розміщеної на АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1), яка використовується відповідачем під розміщення автостоянок.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 910/17854/16 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 910/17854/16 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, оскільки відповідач не користується спірною земельною ділянкою, а висновок суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 відновлено ФОП ОСОБА_2 строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 910/17854/16 та призначено до розгляду на 06.02.2017.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.02.2017, у зв'язку із перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Суховий В.Г., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 справу № 910/17854/16 за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Суховий В.Г., Майданевич А.Г.; розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 06.02.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 розгляд апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 було відкладено на 06.03.2016; витребувано від ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 03.12.2014 № 910/20034/14.

Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача вказали на безпідставність доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено право кожного звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 9 ЗК України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу відноситься до повноважень Київської і Севастопольської міських рад.

Відповідно до ст. 84 ЗК України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Заступник прокурора міста Києва звернувшись до господарського суду міста Києва з позовною заявою, вірно визначив Київську міську раду в якості органу, уповноваженного державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які є предметом розгляду.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Київської міської ради від 14.07.2005 № 761/3336 суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 передано в оренду на 1 рік земельну ділянку площею 0,0839 га для будівництва, експлуатації та обслуговування магазину автозапчастин на АДРЕСА_1 та з останнім укладено договір оренди земельної ділянки від 17.02.2006 № 78-6-00340.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.10.2007 № 32/547 поновлено договір оренди земельної ділянки від 17.02.2006 № 78-6-00340 на 20 років, вважаючи укладеною Угоду до даного договору. Вказану Угоду зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що 22.11.2007 зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 78-6-00490.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 у справі № 910/20034/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2014, задоволено позов прокуратури Оболонського району міста Києва. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 17.02.2006 № 78-6-00340, зобов'язано ФОН ОСОБА_2 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,0839 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на АДРЕСА_1.

За інформацією Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, згідно листа від 30.05.2016, вказане судове рішення виконано в примусовому порядку, земельну ділянку 28.10.2015 повернуто Київській міській раді, а інформацію про розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006 № 78-6-00340 внесено до міського земельного кадастру.

Зазначене підтверджується постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 05.11.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП № 45343779.

Згідно акту державного виконавця про повернення земельної ділянки від 28.10.2015, Київській міській раді повернуто спірну земельну ділянку площею 0,0839 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.2 Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890, з внесеними до нього змінами на підставі рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 933/3002, посадовими особами Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проведено обстеження спірної земельної ділянки та складено акт обстеження земельної ділянки від 30.05.2016 № 16-0985-05.

За результатами проведеного обстеження вказаної земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка огороджена та використовується невстановленими особами для розміщення автостоянки.

Статтею 9 ЗК України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу відноситься до повноважень Київської і Севастопольської міських рад.

Відповідно до ст. 84 ЗК України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Спірна земельна ділянка на АДРЕСА_1 належить до комунальної власності міста, виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 187 ЗК України передбачено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 ЗК України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Твердження скаржника щодо відсутності факту користування, саме відповідачем, спірною земельною ділянкою площею 0,0839 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на АДРЕСА_1, спростовується наявними матеріалами справи.

Так, відповідно до інформації ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.07.2016 ФОП ОСОБА_2 здійснює плату за користування земельною ділянкою площею 0,0839 га на перетині АДРЕСА_1 на підставі Угоди до договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006 № 78-6-00340, заборгованість по платі за землю відсутня.

Згідно із даними, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 14.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. внесено до Реєстру запис про реєстрацію за ОСОБА_2 права оренди земельної ділянки площею 0,0839 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на АДРЕСА_1 зі строком дії до 02.11.2027. Вказаний запис вчинено на підставі дублікату договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006 № 78-6-00340 та Угоди до даного договору.

Таким чином, вказаний запис було здійснено на підставі дублікату договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006, який розірвано згідно із постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014, яка набрала законної сили.

На виконання листа прокуратури м. Києва від 08.08.2016 Київською міською радою вжито заходів щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначеного запису.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.09.2016 право оренди земельної ділянки, яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.03.2016, скасовано 05.09.2016.

Вказані обставини підтверджують використання спірної земельної ділянки саме відповідачем.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що ФОП ОСОБА_2, за відсутності рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки та без оформлення правовстановлюючих документів, використовує земельну ділянку площею 0,0839 га на АДРЕСА_1 для розміщення автостоянки, що є порушенням вимог ст. ст. 116, 125,126 ЗК України.

Жодних доказів щодо наявності у відповідача документів, що посвідчують право власності або право користування спірною земельною ділянкою та доказів, що підтверджують звернення відповідача до позивача з клопотанням про оформлення речового права на неї або докази вжиття відповідачем інших заходів, спрямованих на оформлення його прав на спірну земельну ділянку суду не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України). Належними є докази, що спроможні містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Господарський суд згідно із ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Саме сукупність зібраних у справі доказів дає підстави для висновку про обґрунтованість вимог позивача. Відповідач жодних заперечень не надав, тверджень позивача не спростував.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків, яких дійшов суд першої інстанції, не спростовують з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 910/17854/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 910/17854/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді В.Г. Суховий

А.Г. Майданевич