Рішення № 65252120, 07.03.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" березня 2017 р.Справа № 916/1711/16

Позивач: Департамент комунальної власності Одеської міської ради

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

Про виселення

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Бундєва А.Г. - довіреність №01-36/65 від 13.12.2016р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 довіреність №1314 від 08.08.2016р.; ОСОБА_4 по довіреності

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості з орендної плати у розмірі 18989,99 грн. за період з вересня 2015 року по грудень 2015 року, пені за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 6835,46 грн., нарахованої за період прострочення з 16.07.2015 по 18.06.2016, а також про виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 150,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2016 (суддя Демешин О.А.) позов задоволено частково; з відповідача стягнуто на користь позивача 2047,57 грн боргу, 19 грн пені та 134,77 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 (судді: Ліпчанська Н.В. - головуючий, Лисенко В.А., Ярош А.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016р. касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі №916/1711/16 Господарського суду Одеської області та рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2016 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про виселення. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. В решті рішення та постанову залишити без змін.

Розпорядженням В.о. кервника апарату господарського суду Одеської області №3 від 03.01.2017р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1711/16. Справу №916/1711/16 в частині вимог про виселення передано на розгляд судді Літвінову С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.01.2017р. суддею Літвіновим С.В. справу №916/1711/16 в частині позовних вимог про виселення було прийнято до свого провадження із призначення до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.02.2017р. строк розгляду справи був продовжений на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 69 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 150,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання з'являвся, надав додаткові письмові пояснення зі змісту яких вбачається, що заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відповідних поясненнях (вх.№5337/17 від 03.03.2017р.).

В судовому засідання 06.03.2017р. в порядку ст. 77 ГПК України було проголошено перерву до 07.03.2017р.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

19.07.2010р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) був укладений договір оренди №4/3 нежитлового приміщення (далі - договір), умовами якого передбачено, що Орендадавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 150,2 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2. (п.1.1 договору)

Відповідно до п.1.1 Положення "Про Департамент комунальної власності Одеської міської ради" Департамент є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради і є виконавчим органом Одеської міської ради.

Основним завданням Департаменту є управління комунальною власністю, забезпечення надходження коштів до бюджету міста за рахунок ефективного обліку, використання, збереження майна територіальної громади.

У зв'язку із зазначеним сторони підписали Додаткове погодження до Договору від 01.12.2011p., яким, зокрема, змінили назву орендодавця на його правонаступника - Департамент.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що термін договору оренди з 19.07.2010р. по 19.06.2013р.

Додатковим договором №2 про внесення змін до Договору від 18.07.2013p., строк дії Договору було продовжено до 18.06.2016р.

Дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку на який його було укладено (п.7.11 договору).

Пунктом 7.8 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Заяви, пропозиції, повідомлення, претензії, які стосуються зміни, розірвання, припинення, або продовження дії договору оренди на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або іншими листами за адресами, які зазначені у договорі.

Позивач вказує, що 23.03.2016р. надіслав на адресу орендаря лист про не пролонгацію строку договору оренди №4/3 від 19.07.2010р. та запропонував відповідно до умов договору у строк до 03.07.2016р. передати департаменту ключі та не житлове приміщення площею 150,2кв.м., що розташоване за адресою м. Одеса, вул.. Рішельєвська, 11, за актом приймання-передачі.

Вказаний лист був отриманий відповідачем особисто 29.03.2016р., що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення (копія якого міститься в матеріалах справи).

Крім того, департаментом вдруге було направлено повідомлення №01-13/3015 від 23.06.2016р. про закінчення строку дії договору, та запропоновано у термін до 03.07.2016р. передати департаменту ключі та не житлове приміщення площею 150,2кв.м., що розташоване за адресою м. Одеса, вул.. Рішельєвська, 11. Зазначене повідомлення відповідачем було отримано 27.06.2016р. що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення (копія якого міститься в матеріалах справи).

Пунктом 4.7 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-дений термін передати орендодавцю приміщення за актом приймання передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення умов договору орендоване приміщення за актом приймання-передачі Департаменту не повернув та продовжив їм користуватись не зважаються на припинення строку його дії 18.06.2016р.

Посилаючись на вищенаведені обставини Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, додатковим договором №2 про внесення змін до Договору від 18.07.2013p., строк дії Договору було продовжено до 18.06.2016р.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 4 ст. 284 ГК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.

В п. 7.11 договору оренди передбачено, що дій договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

За умовами п.п. 7.7. - 7.8. договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження на нових умовах у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у орендаря наміру передачі об'єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах, а у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і за тих самих умовах, що були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 названого вище Закону та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо продовження договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Наразі слід зазначити, що ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що строк звернення з такою заявою не обмежений місяцем саме після закінчення дії договору, а заінтересована сторона може подати заяву і до закінчення строку дії договору оренди, оскільки такі дії не суперечать вказаному закону та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач своїм листом №01-13/1368 від 23.03.2016р., який отримано відповідачем 29.03.2016р., згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, повідомив останнього про те, що термін дії договору оренди закінчується 18.06.2016р. і продовжуватись не буде, у зв'язку з чим необхідно передати приміщення згідно акта прийому-передачі у термін до 03.07.2016р.

Вдруге, листом №01-13/3015 від 23.06.2016р., який отримано відповідачем 27.02.2016р., згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, повідомив останнього про те, що термін дії договору оренди закінчився 18.06.2016р. і продовжуватись не буде, у зв'язку з чим необхідно передати приміщення згідно акта прийому-передачі у термін до 03.07.2016р.

Отже, волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди підтверджується його листами N 01-13/1368 від 23.03.2016р. та №01-13/3015 від 23.06.2016р. надісланим на адресу відповідача та отриманими ним особисто.

Крім того, слід зазначити, що за умовами п. 7.5 договору оренди зміни та доповнення до договору можуть мати місце за погодженням сторін та вносяться у договір у тій самій формі, в якій укладено договір. Втім, відповідачем не надано доказів підписання з позивачем додаткової угоди про подальше, після 18.06.2016р. продовження строку договору оренди.

Враховуючи те, що позивачем дотримано встановлений в законі та в договорі строк щодо повідомлення про припинення дії договору оренди від 16.07.2010 р., суд вважає, що вказаний договір оренди припинений з 18.06.2016р.

Оскільки дія договору оренди припинена, суд доходить до висновку про безпідставне зайняття відповідачем орендованого ним приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за якою в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.

В п. 4.7. договору оренди закріплено, що після закінчення строку дії договору орендар зобов'язаний у 15-ти денний термін передати орендодавцю приміщення за актом.

Як вказує позивач, та не спростовано відповідачем, хоча договір оренди припинив свою чинність 18.06.2016р., але в порушення вимог закону та договору орендар не передав позивачу займане приміщення за актом приймання-передачі та продовжує його використання.

Так, враховуючи припинення договору оренди і відсутність правових підстав для використовування відповідачем приміщення, яке ним орендувалось за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо виселення відповідача з орендованого ним нежилого приміщення загальною площею 150,2 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, по-перше, відповідач вказує що повідомлення про припинення договору оренди та повернення приміщення надсилалось до його закінчення тоді, як ст.. 17 Закону України передбачено, надсилання такого повідомлення на протязі місяці після закінчення строку на який його було укладено.

В той же час зазначені посилання цілком не відповідають матеріалам справи, оскільки як вже було встановлено судом вище, 23.06.2016р. (в місячний термін після закінчення строку дії договору) департамент надіслав на адресу відповідача лист №01-13/3015 про закінчення строку дії договору, та запропоновано у термін до 03.07.2016р. передати департаменту ключі та не житлове приміщення площею 150,2кв.м., що розташоване за адресою м. Одеса, вул.. Рішельєвська, 11. Зазначене повідомлення відповідачем було отримано 27.06.2016р. що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення.

По-друге відповідач зазначає, що жодних листів (повідомлень) про закінчення строку дії договору та його не пролонгацію не отримував, ним були отримані лише лист від 01.02.2016р. №01-13/462 про зміну в індексації орендної плати та лист від 23.05.2016р. №01-13/2369 про необхідність застрахувати приміщення. Крім того, відповідач вважає, що Департаментом на адресу відповідача надсилались інші листі ніж ті які він посилається.

Проте, зазначені посилання спростовуються матеріалами справи, та у матеріалах справи наявні поштові повідомлення №65039 0522752 5, №65039 0540674 8 про вручення поштових відправлень на яких містяться особисті підписи відповідача про їх отримання 29.03.2016р. та 27.06.2016р. відповідно.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази які підтверджують надсилання на адресу відповідача саме повідомлення про закінчення строку дії договору та його не пролонгацію, так, наявний реєстр поштових відправлень, згідно якого лист(повідомлення) №01-13/3015 від 23.06.2016р. був відправлений з повідомленням якому було присвоєно номер 05406748, зазначений номер відображено у фіскальному чеку від 24.06.2016р. №3967 (6503905406748), а також повністю співпадає з номером який міститься на поштовому повідомлення (6503905406748), яке свідчить про отримання відповідачем, саме листа(повідомлення) №01-13/3015 від 23.06.2016р.

Більш того, в матеріалах справи містися скріншот сторінки „Відстеження пересилки" сайту Укрпошти, згідно якого поштове відправлення за номером 6503905406748 було вручено адресату (відповідачу) особисто.

Крім того, направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд, у своїй постанові від 20.12.2016р. зазначив про необхідність з'ясування використання відповідачем свого переважного права на продовження договору.

Під час розгляду справи суд намагався встановити ці обставини, шляхом витребування у відповідача відповідних доказів та пояснень.

Втім, відповідачем жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту використання ним свого переважного права на продовження договору не надано . Жодних усних пояснень з цього приводу відповідачем під час розгляду справи в судових засідання, також надано не було, що на думку суду підтверджуєте факт відсутності у відповідача бажання використати своє переважне право на продовження договірних відносин з позивачем.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 гривень.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 150,2 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, рахунок № 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595)

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595): 1378 грн. витрати судового збору

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 13 березня 2017 р.

Суддя С.В. Літвінов