Рішення № 65251943, 02.03.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2017 р. Справа № 911/69/17

за позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 72-А

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібозавод № 5", 07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Набережна, будинок 7/1

про стягнення 644919,14 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. №4520/12 від 29.12.2016);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 23.01.2017).

суть спору:

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулась до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібозавод № 5" про відшкодування 644919,14 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення Закону України Про охорону атмосферного повітря, Закону України Про охорону навколишнього природного середовища спричинив державі шкоду.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та в додаткових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

За результатами перевірки дотримання публічним акціонерним товариством Запорізький хлібозавод №5 природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ПАТ Запорізький Хлібозавод №5 у період з 19.05.2014 по 27.05.2014 державною екологічною інспекцією у Запорозькій області складено акт (а.с. 8-14), в якому зафіксовано, що в термін з 25.11.2013 по 01.04.2014 відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що є порушенням абзацу 2 частини першої статі 10 та частини пятої статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Збитки, заподіяні державі в результаті порушення природоохоронного законодавства ПАТ Запорізький Хлібозавод №5, розраховані позивачем на підставі "ОСОБА_1 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 ,та на підставі довідки ПАТ Запорізький Хлібозавод №5 від 24.04.2014 №423 про фактичний час роботи джерел викиду і складають 644919,14грн.

Відповідач добровільно шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 25.11.2013 по 01.04.2014 на суму 644919,14 грн., не відшкодував, що призвело до звернення позивача з позовом до суду.

Згідно з приписами статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлені обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.

Згідно з Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосфері повітря стаціонарними джерелами, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302 (в редакції від 16.06.2004, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного дозволі терміну.

Приписами статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

У відповідності до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 ОСОБА_1 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно з положеннями пункту 2.2 названої ОСОБА_1 факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464, акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, яка має цивільний характер.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, його вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №454/2011 від 13.04.2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 3 цього Положення визначено, що основними завданнями Держекоінспекції України є: внесення Міністрові пропозицій щодо формування державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; інші завдання, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України (пункт 6) визначені права Держекоінспекції України, якими вона наділена для виконання покладених на неї завдань.

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №136 від 12.11.2011, є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується, основними завданнями якої є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах Запорізької області, за винятком території та обєктів, віднесених до зони діяльності Державної Азовської морської екологічної інспекції (арк. с. 129-136).

Позивачем не визначено право Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, яке було порушене відповідачем і за захистом якого поданий цей позов.

Докази порушення Публічним акціонерним товариством "Запорізький хлібозавод № 5" прав Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на здійснення нею завдань, передбачених Положенням, відсутні.

Зважаючи на викладене підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 07.03.2017