Рішення № 65251877, 06.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017Справа №910/1095/17Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до центрального парку культури і відпочинку міста Києва

про стягнення 168 209,85 грн.

Представники сторін:

від позивача: Іваненко І.П. - представник за довіреністю № 91/2016/07/27-2 від 27.07.2016 р.;

від відповідача: Рудь М.М. - представник за довіреністю № 1 від 08.01.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" до центрального парку культури і відпочинку міста Києва про стягнення 168 209,85 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.05.2000 року між ним та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №3178 о/р 3003178, який відповідно до додаткової угоди від 01.09.2011 року викладено у новій редакції.

07.09.2015 року між сторонами укладено угоду № 217-15-е про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором №3178 від 15.05.2000 на постачання електричної енергії.

Внаслідок невиконання умов угоди, заборгованість відповідача станом на 01.01.2017 року складає 143 703,00 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача 143 703,00 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 19 601,27 грн. інфляційної складової боргу та 4 905,58 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.01.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.02.2016 року.

07.02.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі, на виконання вимог ухвали суду від 25.01.2017 р.

10.02.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 13.02.2017 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивач не заперечував проти даного клопотання.

В судовому засіданні оголошено перерву до 06.03.2017 року.

28.02.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.

06.03.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні 06.03.2017 року представник відповідача підтримав клопотання про закриття провадження у справі.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.05.2000 року між департаментом енергозбуту АЕК «Київенерго» (електропостачальна організація) та центральним парком культури і відпочинку міста Києва (споживач) укладено договір №3178 на користування електричною енергією.

Відповідно до загальних положень статуту публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013 року), акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 року.

Додатковою угодою від 11.09.2011 року до договору від 15.05.2000р. №3178 (о/р 3003178) сторони виклали договір про постачання електричної енергії №3178 в новій редакції, відповідно до умов якої постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

07.09.2015 року між публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор) та центральним парком культури і відпочинку міста Києва (боржник) укладено угоду №217-15-е про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором №3178 від 15.05.2000 на постачання електричної енергії, відповідно до умов якої боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором на постачання електричної енергії від 15.05.2000р. №3178 (особовий рахунок 3003178) сумою 191 607,78 грн., за активну електричну енергію, у т.ч ПДВ 31 934,64 грн. станом на 01.09.2015 року.

Відповідно до п.2 угоди, боржник зобов'язується сплатити зазначену у п.1 цієї угоди суму протягом 09.2015- 12.2015р.

При проведенні сплати заборгованості боржник зобов'язується посилатися в реквізитах «призначення платежу» платіжного документа на цю угоду (п.4).

Як зазначено позивачем, внаслідок невиконання умов п.2 угоди, заборгованість відповідача за угодою станом на 01.01.2017 року складає 143 703,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 16.02.2017 року сплачено основний борг в розмірі 143 703,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 15.02.2017 року на суму 202 255,28 грн.

Відповідно п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за угодою №217-15-е про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором №3178 від 15.05.2000, від 07.09.2015 року у розмірі 143 703,00 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 143 703,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за угодою, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 19 601,27 грн. та три проценти річних у розмірі 4 905,58 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 19 601,27 грн. (за період з 26.10.2015 року по 13.01.2017 року) та трьох процентів річних в розмірі 4 905,58 грн. (за період з 26.10.2015 року по 13.01.2017 року) наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, п.1-1 ч.1, ч.2 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 143 703,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з центрального парку культури і відпочинку міста Києва (01001, м. Київ, Володимирський узвіз, будинок 2; ідентифікаційний код: 02221411) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, місто Київ, пл. Івана Франка, 5; ідентифікаційний код: 00131305) індекс інфляції в розмірі 19 601 (дев'ятнадцять тисяч шістсот одна) грн. 27 коп., три проценти річних в розмірі 4 905 (чотири тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 58 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 523 (дві тисячі п'ятсот двадцять три) грн. 15 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 13.03.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий