Рішення № 65251628, 07.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.03.2017

Справа №905/229/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 905/229/17

за позовом приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м. Авдіївка,

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця», м. Лиман,

про стягнення 9 590,40 грн.,

без участі представників сторін у зв’язку з їх неявкою.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (далі – Завод) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (далі – Залізниця) 9 590,40 грн. суми збитків, які заподіяні внаслідок нестачі вантажу.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.01.2017 було порушено провадження у справі № 905/229/17 та призначено судовий розгляд на 18.01.2017.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.01.2017 було ухвалено передати матеріали справи № 905/229/17 за підсудністю до Господарського суду міста Києва в порядку статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

За результатами автоматичного розподілу у Господарському суді міста Києва справу № 905/229/17 передано судді Курдельчуку І.Д. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 було прийнято справу № 905/229/17 до провадження та призначено судовий розгляд на 14.02.2017.

13.02.2017 позивач подав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 було відкладено розгляд справи на 07.03.2017 у зв’язку з неявкою сторін та призначено судовий розгляд.

Представники сторін в судове засідання 07.03.2017 не з’явились; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили; відповідач вимоги ухвал суду не виконав та відзив на позовну заяву не подав.

Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі – Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.02.2014 Заводом (покупець) і товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдинг» (постачальник) укладено договір № УПр14/36 (далі – Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець – прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі – товар) на умовах, викладених у Договорі, специфікаціях, які є невід’ємною частиною Договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору поставка товару здійснюється відповідно до ІНКОТЕРМС-2010.

Згідно із накладною № 49557267 публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» як вантажовідправником на станції відправлення «Добропілля» Донецької залізниці було відправлено на станцію «Авдіївка» Донецької залізниці вугілля кам’яне у вагонах № 50057397 (у кількості 68,00 тон) та № 53542635 (у кількості 66,00 тон).

Статтею 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

На станції «Авдіївка» Донецької залізниці було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вказаних вагонах з масою вантажу, яка була зазначена у накладній, що підтверджується комерційними актами від 19.07.2016 БН № 696732/64 та БН № 696733/65.

Так, у акті від 19.07.2016 БН № 696732/64 вказано таке: «…По документу значиться вага: нетто 68000 кг, тара 23400кг. При перевантажуванні виявилося: брутто 89050кг, нетто 65650кг, тара 23400кг, що менше ваги накладної на 2350кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені на фіксуючі пристрої, теча вантажу відсутня. Навантаження у вагоні шапкою висотою 200мм. У вагоні над 6-7 люками поглиблення 1м*1м*0,5м. Поверхня вантажу плівкою проти видування не вкривалась, вантаж маркований однією борозною поздовжньої катка ущільнювача».

Відповідно до акта від 19.07.2016 БН № 696733/65: «…По документу значиться вага: нетто 66000 кг, тара 21800кг. При перевантажуванні виявилося: брутто 82150кг, нетто 60350кг, тара 21800кг, що менше ваги накладної на 5650кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені на фіксуючі пристрої, теча вантажу відсутня. Навантаження у вагоні шапкою висотою 200мм. У вагоні над 1,2 люками поглиблення 3м*по ширині навантаження*1м, над 6,7 люками поглиблення 2м*по ширині навантаження*1м. Поверхня вантажу плівкою проти видування не вкривалась, вантаж маркований однією борозною поздовжньої катка ущільнювача».

Одержувачем вантажу є Завод.

При поданні позову позивач надав розрахунок шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вказаних вагонах, з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, який становить:

- 2 404,80 грн. (2,350т – 0,680т (норма недостачі) х 1 440 грн. (вартість однієї тони вантажу з ПДВ));

- 7 185,60 грн. (5,650т – 0,660т (норма недостачі) х 1 440 грн. (вартість однієї тони вантажу з ПДВ)); загальна сума шкоди складає 9 590,40 грн.

Разом з тим, у клопотанні від 13.02.2017 позивач повідомив, що вартість вантажу на момент його здачі для перевезення до Залізниці складала 1 250 грн. без ПДВ (копію рахунку-фактури додано до матеріалів справи), тобто на 50 грн. за одну тонну дорожче, ніж це вугілля було придбане Заводом, а тому позивач просив задовольнити позов в повному обсязі, оскільки вартість вугілля при передачі для перевезення перевищує вартість вугілля, прийняте Заводом, при розрахунку на 4%, а можливі заперечення Залізниці по природній втраті можуть складати лише 2%.

Оскільки, позивач в розрахунку суми позову вказав природну втрату 1%, а вартість вугілля при розрахунку зазначена менше на 4%, то позивач наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

Суд погоджується з розрахунком шкоди, наданим позивачем.

Згідно з частиною п’ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 6 Статуту накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (статті 114 Статуту).

Таким чином, оскільки не збережено вантаж, прийнятий Залізницею до перевезення, доказів на підтвердження того, що недостача поставленого вантажу сталася не з вини відповідача, Залізницею не подано, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 – 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний номер: 40075815) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1; ідентифікаційний код: 00191075): 9 590 (дев’ять тисяч п’ятсот дев’яносто) грн. 40 коп. збитків, які виникли у зв’язку із незбереженням вантажу, та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п’ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 13.03.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук