Ухвала суду № 65251144, 10.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.03.2017 Справа № 904/2578/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Камша Н.М.

при секретарі судового засідання Штефан В.П.

за участю представників сторін:

від кредитора: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 28.02.17р., представник ПАТ "Дельта Банк"

від боржника: ОСОБА_2 - ліквідатор

ОСОБА_3 - довіреність №1/03.17 від 03.03.17р., представник ліквідатора

в засіданні приймали участь: ОСОБА_4 - довіреність № 0903-03 від 09.03.2017р., представник ТБ "Катеринославська"

ОСОБА_5 - УГОДА/Договір/ про надання правової допомоги №б/н від 21.02.17р., представник громадянина ОСОБА_6

розглянувши справу

за заявою ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУДІНВЕСТ",

м. Дніпропетровськ

до боржника ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУДІНВЕСТ", м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Б.Хмельницького, 10/323, код ЄДРПОУ 24229997

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУДІНВЕСТ", м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Б.Хмельницького, 10/323, код ЄДРПОУ 24229997 перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує голова ліквідаційної комісії ОСОБА_2

17.02.16р. до господарського суду від ПАТ «Дельта Банк» (далі - банк) надійшла заява про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, який було проведено 04.08.15 р. Товарною біржею «Катеринославська» (далі - ТБ) та про забезпечення вимог кредиторів, а також клопотання про витребування доказів, необхідних для розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016р. в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 04.08.15р. Товарною біржею «Катеринославська» (м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 49, офіс № 1, код за ЄДРПОУ 23364874) з реалізації майна ТОВ «ЖИТЛОБУДІНВЕСТ», відмовлено. В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про вжиття заходів із забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ «ЖИТЛОБУДІНВЕСТ», яке було реалізовано на аукціоні 04.08.15р. Товарною біржею «Катеринославська» (м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 49, офіс № 1, код за ЄДРПОУ 23364874) відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.16р. задоволено частково касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016р. по справі №904/2578/14 скасовано та направлено справу №904/2578/14 (в частині розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТзОВ «ЖИТЛОБУДІНВЕСТ») на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу справ між суддями від 12.12.16р., справу передано для розгляду судді Камші Н.М. (в частині розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ "ЖИТЛОБУДІНВЕСТ").

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.16р. справу №904/2578/14 прийнято до провадження в частині розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ «ЖИТЛОБУДІНВЕСТ» та призначено судове засідання за участю ліквідатора, представника Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", ТБ «Катеринославська» та покупця майна - громадянина ОСОБА_6, зобов'язано ліквідатора, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", ТБ «Катеринославська», покупця майна подати письмові пояснення, докази з урахуванням змісту постанови Вищого господарського суду України від 23.11.16р.

11.01.17р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшли:

- від ліквідатора ТОВ «ЖИТЛОБУДІНВЕСТ» клопотання № 09/127 від 10.01.2017р. про відкладення розгляду справи в частині розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ «ЖИТЛОБУДІНВЕСТ» на іншу дату;

- від покупця майна ОСОБА_6 клопотання № б/н від 11.01.2017р. про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

12.01.17р. до господарського суду Дніпропетровської області від ТБ "Катеринославська" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю присутності повноважного представника біржі в судовому засіданні, з причин його відрядження в інше місто.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.17р. відкладено розгляд справи в частині розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ «ЖИТЛОБУДІНВЕСТ» на 07.02.17р., повторно зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.16р.

25.01.17р. до господарського суду Дніпропетровської області від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надійшли письмові пояснення від 23.01.17р., в яких банк зазначає, що аукціон відбувся з істотним порушенням Закону про банкрутство, що в силу ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство є беззаперечною підставою для визнання недійсними результатів аукціону.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.17р. судове засідання відкладено на 27.02.17р.; зобов'язано ліквідатора подати докази того, яким чином та на підставі яких документів обліковувались на балансі банкрута квартири № 44 та № 49, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дарницька, 19 та у який спосіб банкрутом набуто право власності на ці квартири; відомості щодо відображення у бухгалтерському обліку банкрута майнових прав чи нерухомого майна щодо 23 квартир та 4 нежитлових приміщень, які відчужені 04.08.15р.; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" надати витяг з Держреєстру речових прав на нерухоме майно стосовно спірних квартир на даний час та докази, що підтверджують передачу їх в іпотеку; явку ліквідатора, ПАТ "Дельта Банк", ТБ "Катеринославська" та громадянина ОСОБА_6 у судове засідання визнано обовязковою.

На виконання вимог ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.16р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшли:

- доповнення до пояснень по даній справі від ПАТ "Дельта Банк" з додатками;

- заперечення учасника провадження ОСОБА_6 на заяву про визнання недійсними результатів аукціону, в якому покупець просить зобов'язати ПАТ "Дельта Банк" повернути кошти, отримані від реалізації майна ТОВ "Житлобудінвест", що є предметом забезпечення їх кредиторських вимог, та відмовити ПАТ "Дельта Банк" в задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 04.08.15р. ТБ "Катеринославська";

- додаткові заперечення №27-02/2017.1 від 27.02.17р. ліквідатора ОСОБА_2

У судовому засіданні 27.02.17р. оголошено перерву до 10.03.17р.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора, представників ПАТ "Дельта Банк", ТБ "Катеринославська" та представника громадянина ОСОБА_6, господарським судом встановлене наступне.

Провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЖИТЛОБУДІНВЕСТ" порушено 06.05.14р. за процедурою, передбаченою ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.14р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_2 (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 34/14, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.14р. вимоги АТ "Дельта Банк" внесені до реєстру вимог кредиторів у розмірі 18 767 281, 01 грн. (вимоги, забезпечені заставою), 710 900, 01 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів.

Перелік майна, що перебувало в заставі АТ "Дельта Банк", вказаний у іпотечних договорах від 12.06.2007р. №38/Zкір - 07 та від 04.07.2013р. №ВКЛ-2003335/S1.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.14р. організатора аукціону по продажу майна банкрута Товарну біржу "Катеринославська" визнано учасником провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.14р. погоджено реалізацію майна банкрута, що є предметом забезпечення кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк", у складі цілісного майнового комплексу із визначенням початкової вартості в розмірі, що дорівнює сумі визнаних вимог кредиторів - 20 618 784, 28 грн.

Дана ухвала господарського суду Дніпропетровської області не оскаржувалась банком.

Перший аукціон з продажу цілісного майнового комплексу призначений на 03.02.15р. не відбувся через відсутність покупців, про що 29.01.15р. на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України та 04.01.15р. на офіційному веб - сайті Міністерства юстиції України здійснена відповідна публікація.

30.01.2015 року ліквідатор ТОВ "Житлобудінвест" звернувся до господарського Дніпропетровської області з клопотанням №28-01/2015.1 від 28.01.2015р., у якому просив погодити проведення повторного аукціону з реалізації майна банкрута, а саме: продаж цілісного майнового комплексу, до складу якого входять також майнові права на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, згідно Іпотечного договору № ВКЛ-2003335/S1 від 04.07.2013 року (із змінами та доповненнями) та Іпотечного договору № 38/Zкір-07 від 12.06.2007 року (із змінами та доповненнями).

10.02.2015 року ПАТ "Дельта Банк" звернулось до господарського Дніпропетровської області з клопотанням, у якому просило провести аукціон з продажу заставного майна окремим лотом без пониження початкової вартості та погодити з ПАТ "Дельта Банк" початкову вартість майна, що є предметом іпотеки згідно з Іпотечним договором № ВКЛ-2003335/S1 від 04.07.2013 року (із змінами та доповненнями) та Іпотечним договором № 38/Zкір-07 від 12.06.2007 року (із змінами та доповненнями), не нижче ніж ринкова вартість, визначена незалежним оцінювачем ТОВ "Вектор Оцінки".

17.03.15р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області клопотання ліквідатора ТОВ "Житлобудінвест" №28-01/2015.1 від 28.01.15р. задоволено та судом погоджено проведення повторного аукціону з реалізації майна ТОВ "Житлобудінвест", що є предметом забезпечення кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк", а саме: цілісний майновий комплекс, до складу якого входять також майнові права на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору №ВКЛ-2003335/S1 від 04.07.2013 року (із змінами та доповненнями) та Іпотечного договору №38/Zкір-07 від 12.06.2007 року (із змінами та доповненнями).

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.15р. оскаржена ПАТ "Дельта Банк" в апеляційному порядку.

22.06.15р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.15р. без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.15р. - без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.15р. та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.15р. оскаржені ПАТ "Дельта Банк" у Вищому господарському суді України.

17.09.15р. постановою Вищого господарського суду України скасовані абзаци 1, 2 ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 червня 2015 року у відповідній частині (в частині результатів розгляду Клопотання ліквідатора ТОВ "Житлобудінвест" № 28-01/2015.1 від 28.01.2015 року), скасовано та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ліквідатора ТОВ "Житлобудінвест" № 28-01/2015.1 від 28.01.2015 року відмовлено.

Відповідно до повідомлення, розміщеного на веб - сайті Вищого господарського суду України (номер публікації 16916), повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу ТОВ "Житлобудінвест" з можливістю зниження початкової вартості визнано таким, що не відбувся у зв'язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні, строк подачі яких закінчився 14.04.15р. о 15 год. 00 хв.

Відповідно до повідомлення на сайті Вищого господарського суду України (номер публікації 19839) розміщено відомості до оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу ТОВ "Житлобудінвест" з можливістю зниження початкової вартості - дата проведення аукціону - 04.08.15р.

04.08.15р. проведено відкриті торги у формі аукціону, на якому все майно банкрута реалізовано як Лот №1 - цілісний майновий комплекс ТОВ "Житлобудінвест" за ціною 2 639 204, 42 (два мільйони шістсот тридцять дев'ять тисяч двісті чотири гривні) 42 коп., до складу якого входять нерухоме майно, що є предметом застави, перелік якого наведений в Іпотечних договорах №38/Zkip-07 від 12.06.2007р., №ВКЛ-2003335/S1 від 04.07.2013р. та інше майно боржника.

Заставний кредитор оскаржив результат аукціону з продажу майна банкрута, який проведено 04.08.15р.; ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.16р. в задоволенні заяви - відмовлено; постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.16р. дану ухвалу залишено без змін. Однак постановою Вищого господарського суду України від 23.11.16р. касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.16р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.16р. - скасовано. У постанові Вищого господарського суду України від 23.11.16р. вказано наступне.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що визначальним при продажу майна є саме факт продажу майна боржника за найбільш високою ціною.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

На переконання колегії суддів касаційної інстанції, продаж майна банкрута частинами, як це вказано у ст.44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", здійснюється тоді, коли таке майно неможливо продати цілісним майновим комплексом.

При цьому, ліквідатору надається право вибору способу продажу активів банкрута для забезпечення відчуження майна за найвищою ціною, з метою більш повного задоволення вимог кредиторів. Водночас, арбітражний керуючий (ліквідатор) має діяти з дотриманням балансу інтересів всіх кредиторів у справі (ст.98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Приписами ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, перших два аукціони, з продажу майна ТОВ "Житлобудінвест" як цілісного майнового комплексу, визнані такими, що не відбулися. Тобто, продати підприємство (суб'єкт господарювання) в цілому, без суттєвого його знецінення, не вдалось.

Вищий господарський суд України також зазначив, що господарськими судами попередніх інстанцій наведене вище не враховано та не встановлено, яким чином, відокремлення, чи виділення, майна боржника, що є предметом забезпечення, з цілісного майнового комплексу вплине на функціонування суб'єкта господарювання як такого комплексу в цілому.

Також Вищий господарський суд України наголосив, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено питання можливості відокремлення грошових коштів, з загальної суми (отриманої продажу майна банкрута в цілому), для погашення грошових вимог заставних кредиторів, як це передбачено ч.4 ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд касаційної інстанції також зазначив, що майно ТОВ "Житлобудінвест", яке було передано ПАТ "Дельта-Банк" за Іпотечним договором № ВКЛ02003335/S1 від 04.07.2013 року (з метою забезпечення належного виконання зобовязань ТОВ "Житлобудінвест" за Кредитним договором №38/К-07 від 12.06.2007 року), було продано у складі цілісного майнового комплексу як майнові права. Встановлюючи правомірність такого продажу, господарські суди попередніх інстанцій вказали на те, що, станом на момент реалізації майна боржника, вказані у Іпотечному договорі № ВКЛ02003335/S1 від 04.07.2013 року, квартири не були введені в цивільний оборот як нерухомість, а відтак правомірно продані як майнові права, власник яких може отримати право власності тільки в майбутньому. Однак, судами не прийнято до уваги той факт, що житловий будинок літ.А-16, розташований у м. Дніпропетровську, по вул. Дарницькій, 19, введено в експлуатацію, з посиланням на приписи ст. 331 ЦК України, відповідно яких, якщо право власності на нерухоме майно (відповідно до закону) підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 2.1 Іпотечного договору № ВКЛ02003335/S1 від 04.07.2013 року (укладений між ПАТ "Дельта-Банк" та ТОВ "Житлобудінвест") боржник, з метою забезпечення належного виконання своїх зобовязань за Кредитним договором №38/К-07 від 12.06.2007 року, передав ПАТ "Дельта Банк" (іпотекодержатель) в іпотеку (в порядку і на умовах, визначених цим Договором) нерухоме майно, а саме: квартира № 44 (загальною площею 88,3 кв.м., житловою площею 48,3 кв.м.) та квартира № 49 (загальною площею 88,2 кв.м., житловою площею 48,6 кв.м.), які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дарницька, 19, право власності на яке виникне у ТзОВ "Житлобудінвест" в майбутньому.

Ст.190 ЦК України, передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

В Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено майнові права як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, користування, розпорядження), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Як вбачається з умов Іпотечного договору № ВКЛ02003335/S1 від 04.07.2013 року, в іпотеку ПАТ "Дельта-Банк" було передано саме нерухоме майно, право власності на яке мало бути оформлене ТзОВ "Житлобудінвест" на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації (зареєстрована Інспекцією держаного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 15.10.2012 року за № ДП 14312190273). При цьому, п.3.1.1. вказаного Договору визначено, що предмет іпотеки є власністю іпотекодавця (ТзОВ "Житлобудінвест"). Водночас, враховуючи, що на момент укладення вказаного Іпотечного договору, право власності на спірні об'єкти, у встановленому законодавством порядку, оформлено не було, боржником були передані банку майнові права, при цьому, самому боржнику, на той час, належав об'єкт будівництва, відповідно до наведеної вище Декларації. Таким чином, по відношенню до сторін Іпотечного договору, спірне майно має різну правову природу, а від так, таке майно належало продавати саме у тому вигляді, якому воно обліковується за боржником, оскільки належить (за умовами Іпотечного договору) йому на праві власності.

Касаційна інстанція зазначила, що господарськими судами попередніх інстанцій не було досліджено та встановлено, яким чином спірне майно (квартира №44 та квартира №49, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дарницька, 19) обліковувалось на балансі ТзОВ "Житлобудінвест", а також на підставі яких документів останній є власником предмету іпотеки та у який спосіб ним набуто таке право власності. Вказане є суттєвим під час встановлення правової природи спірного майна, що може вплинути на визначення його вартості та, в подальшому, на обсяг задоволених грошових вимог заставного кредитора.

Також в постанові Вищого господарського суду України вказано, що суди не перевірили, що саме було продано у складі цілісного майнового комплексу (стосовно спірного майна): право вимоги чи об'єкт нерухомості (сукупність будівельних матеріалів, тощо). При цьому, на думку колегії суддів касаційної інстанції, до складу майнового комплексу могло бути включене належне банкруту саме майно як річ, а не майнові права на це майно.

Зазначене вище, на переконання касаційної інстанції є порушенням ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України.

В ході розгляду заяви банку судом встановлено, що процедура продажу майна банкрута розпочалась після визнання Товарної біржі "Катеринославська" учасником провадження у справі про банкрутство (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.14р., а.с. 148, т.2), ухвала банком не оскаржувалась.

В подальшому 18.11.14р. ліквідатор звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про погодження проведення аукціону з продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, як цілісного майнового комплексу.

Ухвалою від 18.11.14р. для розгляду даного клопотання призначено судове засідання на 27.11.14р., зобов'язано ПАТ "Дельта Банк" надати відзив на клопотання ліквідатора. Із змісту ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.14р. вбачається, що відзиву на клопотання ліквідатора не надійшло, представник банку у судове засідання не з'явився, господарським судом клопотання ліквідатора задоволено частково - погоджено реалізацію майна банкрута, що є предметом забезпечення кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" у складі цілісного майнового комплексу з визначенням початкової вартості майна в розмірі, що дорівнює сукупності визнаних у встановленому Законом порядку вимог кредиторів, на наступних умовах:

- Лот. №1 - Цілісний майновий комплекс ТОВ "Житлобудінвест" за початковою вартістю 20618784 (двадцять мільйонів шістсот вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні) 28 коп., до складу якого входять нерухоме майном, що є предметом застави, перелік якого наведений в іпотечному договорі №ВКЛ-2003335/S1, серія та номер: 5436, виданий 04.07.2013р. та іпотечному договорі №38/Zkip-07, серія та номер ВЕР №619609, виданий 16.06.2007р. (із змінами та доповненнями).

Дана ухвала не оскаржувалась банком і є чинною на даний час.

Перший аукціон, призначений на 03.02.15р. не відбувся через відсутність покупців.

30.01.15р. ліквідатор подав до господарського суду Дніпропетровської області клопотання про погодження проведення повторного аукціону з продажу майна на умовах, передбачених ст. ст. 64-66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Слід зазначити, що після того, як перший аукціон з продажу майна банкрута як цілісного майнового комплексу не відбувся, 10.02.15р. банк направив ліквідатору банкрута листа, у якому просив погодити з банком початкову вартість майна, що є предметом іпотеки відповідно до Іпотечних договорів №38/Zkip-07 від 12.06.2007 та № ВКЛ-2003335/S1 від 04.07.13р. та встановити її в порядку ст. 57 Закону про банкрутство, але не нижче ніж вартість, визначена ТОВ «Вектор Оцінки»; провести аукціон з продажу заставного майна АТ «Дельта Банк», що є предметом іпотеки відповідно до Іпотечних договорів №38/Zkip-07 від 12.06.2007 та № ВКЛ-2003335/S1 від 04.07.13р., шляхом виставлення на продаж окремим лотом без пониження початкової вартості.

Аналогічне клопотання подано і до господарського суду Дніпропетровської області (а.с.66, том.3), у ньому банк наголошував на необхідності проведення аукціону з продажу заставного майна окремим лотом без пониження початкової вартості.

10.02.15р. представник банку направив до суду клопотання про проведення конкурсу з визначення торгуючої організації для проведення аукціону з продажу цілісного майнового комплексу окремими лотами.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.15р. клопотання ліквідатора задоволено, погоджено повторний аукціон з реалізації майна банкрута, що є предметом забезпечення кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк» у складі цілісного майнового комплексу; у задоволенні клопотань ПАТ «Дельта Банк» - відмовлено.

ПАТ «Дельта Банк» оскаржив ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.15р. в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.15р. апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.15р. без змін (а.с. 174 176, т.3).

У звязку з надходженням касаційної скарги ПАТ "Дельта-Банк" по справі, 15.07.15р. провадження у справі про банкрутство зупинено.

04.08.15р. відбувся другий повторний аукціон з продажу майна банкрута. Все майно банкрута продавалось як цілісний майновий комплекс.

Майно, що запропоновано для продажу: лот №1 цілісний майновий комплекс, що складається з основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, які належать ТОВ "Житлобудінвест", початкова вартість продажу майна 13 196 021,94 грн.

Згідно протоколу № 1 від 04.08.15р. (а.с. 146-149, т. 6) в аукціоні приймали участь два учасники, крок аукціону становив 10 відсотків від початкової вартості продажу майна, що складає 1 319 602,19 грн.

Протоколом підтверджується, що пропозиції учасників по придбанню майна по початковій вартості продажу були відсутні, тому ліцитатор почав знижувати початкову вартість продажу майна в порядку, передбаченому ч.ч. 3,4,5 ст. 66 Закону про банкрутство.

Ліцитатором знижувалась вартість продажу 9 разів і коли ліцитатором була оголошена ціна продажу у сумі 1 319 602,23 грн., учасник аукціону № 2 ОСОБА_6 запропонував за майно банкрута 2 639 204,42 грн.

Саме ОСОБА_6 оголошений переможцем аукціону 04.08.15р., який оскаржується ПАТ "Дельта-Банк" (далі - банк).

Оскаржуючи аукціон, проведений 04.08.15р., банк посилався на те, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує (п.4 ч.2 ст. 42 Закону про банкрутство), однак заставне майно включено до ліквідаційної маси.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення грошових вимог кредитора, мав здійснюватись за погодженням із банком, чого, за ствердженням скаржника, зроблено не було.

Також банк наполягав на тому, що ліквідатором обрано спосіб продажу активів банкрута, який не призвів до відчуження майна за найвищою ціною.

Наполягаючи на необхідності продажу майна банкрута окремими лотами у вигляді окремих квартир, банк вважає, що саме цей спосіб продажу майна дозволив би реалізувати його за максимально високою ціною. Між тим, реалізація заставного майна у складі цілісного майнового комплексу призвела до того, що 25 квартир та 4 житлові приміщення були продані за 2 639 204,42 грн., тобто приблизно за 90 тис. грн. за кожну квартиру.

Оскаржуючи аукціон, заявник також вказує на порушення ст.ст. 58, 59 Закону про банкрутство щодо розміщення оголошення про продаж нерухомого майна та відсутність в оголошенні на сайті фотографічних зображень речей та майна, які продаються. Відсутність такої інформації призвела, на думку скаржника, до зменшення кількості потенційних покупців.

Посилаюсь на ч. 5 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", банк зазначив, що організатор прилюдних торгів та ліквідатор не направили до банку повідомлення банку про продаж предмету іпотеки.

Скаржник також наполягав на тому, що ліквідатором порушено вимоги ч. 5 ст. 44 Закону про банкрутство, яка передбачає, що у разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор мав здійснювати його продаж частинами.

Ліквідатор банкрута та представник організатора торгів проти задоволення заяви банку заперечували, посилаючись на те, що продаж майна здійснено у відповідності до чинного законодавства про банкрутство, за наявності згоди банку про продаж заставного майна у складі цілісного майнового комплексу та відповідної ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.14р.

Проти задоволення заяви банку заперечував і представник покупця майна ОСОБА_6, який зазначив, що є добросовісним набувачем, а під час проведення аукціону та укладення договору купівлі-продажу майна ним дотримано всіх вимог чинного законодавства, сплачено кошти за придбане на аукціоні майно. Представник покупця також акцентував увагу на тому, що на момент продажу спірного майна право власності на квартири не було оформлено, а здійснювався продаж майнових прав, що вплинуло на ціну продажу.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, що містяться в постанові від 23.11.16р., ліквідатор 27.02.17р. подав додаткові заперечення та докази в підтвердження того, що майно, яке було продане на аукціоні 04.08.15р., було не нерухомістю, а майновими правами на 25 квартир та чотири нежитлові приміщення, а відповідно до фінансової та бухгалтерської документації банкрута майнові права на нерухомість значились як товарно-матеріальні цінності, що підтверджується даними інвентаризаційних відомостей та фінансової звітності банкрута.

27.02.17р. представником скаржника подані доповнення до пояснень по справі, у яких ще раз акцентовано увагу на тому, що ліквідатор не обрав того способу продажу активів банкрута, який би привів до їх реалізації за найвищою ціною, чим завдав майнової шкоди кредитору. Представник банку також зазначив, що після продажу майна банкрута на аукціоні у вигляді цілісного майнового комплексу за найнижчою ціною серед ринкових цін на таке майно, переможець аукціону негайно перепродав майно окремими квартирами, чого не зробив ліквідатор.

Згідно з ч.8 ст. 44 Закону про банкрутство спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство, а результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними, що тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі продажу (ч.3 ст. 55 Закону про банкрутство).

Підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону. До предмету дослідження, з питань розгляду недійсності результатів аукціону, входять встановлення обставин підготовки до проведення аукціону (інвентаризація та оцінка майна банкрута), дотримання організатором аукціону вимог, які ставляться Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до його проведення, зокрема, щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону).

При вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, слід встановити таке: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів або аукціону.

ПАТ "Дельта-Банк" (заставний кредитор) оскаржено аукціон, проведений Товарною біржею "Катеринославська" 04.08.2015 року, з реалізації майна ТзОВ "Житлобудінвест".

За приписами ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Саме на це положення законодавства посилається банк, обґрунтовуючи заяву.

Це заперечення банку не може бути прийняте до уваги господарським судом, оскільки банком не оскаржена ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.14р., а положення ч.4 ст. 42 Закону про банкрутство слід тлумачити системно, оскільки у абз. 2 ч.4 ст. 42 зазначено, що продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Порядок продажу будь-якого майна банкрута визначено у ст. 44 Закону про банкрутство і з метою збереження бізнесу банкрута частиною п'ятою цієї статті передбачено продаж майна саме у вигляді цілісного майнового комплексу за ціною, що дорівнює сумі всіх кредиторських вимог. Саме тому законодавець не передбачає можливості зниження ціни цілісного майнового комплексу на першому аукціоні.

Якщо перший аукціон не відбувся, кредитор та ліквідатор мають визначитись щодо подальшого порядку реалізації майна.

По даній справі кредитор не подав доказів того, що вже після першого аукціону він наполягав на продажу спірного майна окремими окремими лотами щодо кожної квартири з метою отримання найвищої ціни за заставне майно. Ліквідатор також не прийняв такого управлінського рішення, а продовжував реалізувати майно як цілісний майновий комплекс, хоча перелік майна не дає підстав вважати його саме цілісним майновим комплексом. Оскільки заставне майно фактично було результатом діяльності боржника, доцільності у продажі його у складі цілісного майнового комплексу не було.

Питання узгодженості продажу майна ТзОВ "Житлобудінвест", що знаходиться в заставі (іпотеці) ПАТ "Дельта-Банк", було предметом розгляду господарськими судами першої, апеляційної інстанцій у цій справі та висновки з цього питання були наведені у постанові Вищого господарського суду України від 17.09.2015 року, де зазначено, що згода на продаж заставного майна у складі цілісного майнового комплексу надана ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.14р.

Тому посилання скаржника на те, що майно банкрута - ТзОВ "Житлобудінвест", що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта-Банк", продане на оскарженому аукціоні без згоди заставного кредитора є безпідставними згідно з доказами, наявними в матеріалах справи.

З оголошення, яке розміщувалось на сайтах Вищого господарського суду України та Міністерстві юстиції України та містяться у матеріалах справи про банкрутство, вбачається, що продається саме майнові права, вміщено фото документів, що посвідчують ці майнові права копії технічних паспортів та фото на окремих нежитлових приміщеннях у вигляді напису "продається".

З огляду на те, що право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, посилання банку на той факт, що житловий будинок літ. "А-16", розташований у м. Дніпропетровську по вул. Дарницькій, 19, введено в експлуатацію, не має правового значення.

З метою продажу майна банкрута за найвищою ціною, банк мав наполягати та вимагати від ліквідатора проведення державної реєстрації права власності на квартири з огляду на те, що таке майно банкрута коштувало значно більше.

Однак банк не подавав до господарського суду скарг на дії ліквідатора в цій частині, внаслідок чого на реалізацію виставлені майнові права, а не нерухоме майно, що призвело до його реалізації за заниженою ціною.

Замовником аукціону є арбітражний керуючий (ліквідатор) і саме цією особою, у відповідному договорі з організатором аукціону, має бути визначений порядок письмового повідомлення як власника майна так і інших осіб учасників провадження у справі про банкрутство. При цьому, у справі відсутні докази про те, що скаржник звертався до арбітражного керуючого з клопотанням про окреме (особисте) повідомлення про проведення аукціону, і йому (скаржнику) в наданні такої інформації було відмовлено.

Частинами 1, 2 ст. 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Чинне законодавство (ч.3 ст. 57) надає право окремому кредитору звернутись до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки і суд може своєю ухвалою призначити незалежну оцінку майна за рахунок зацікавленого кредитора, однак кредитор цим правом своєчасно не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалось, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Проаналізувавши доводи скаржника, вказані в заяві та доповненнях до неї, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.

Згода на продаж заставного майна банку у складі одного лоту як цілісного майнового комплексу була надана і представником банку (а.с. 61, т. 3) і такий спосіб продажу погоджено господарським судом (а.с. 100 - 103, т. 3). Дана ухвала не оскаржена заявником кредитором до цього часу.

Кредитор, подаючи після першого аукціону, який не відбувся, різного роду заяви, клопотання до господарського суду та ліквідатора не обрав правильного способу захисту своїх прав. Так, як зазначено вище, ним не оскаржувалась ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.14р.; не подавались скарги на дії ліквідатора стосовно оформлення права власності на кожну квартиру та визначення іншого способу продажу майна - продаж майна окремими лотами щодо кожної квартири, що необхідно було робити після першого аукціону.

Матеріали справи не містять доказів про те, що банк звертався до ліквідатора з вимогою реалізувати кожну квартиру окремим лотом.

Банк також не скористався своїм правом, передбаченим ч.3 ст. 57 Закону про банкрутство, - не подавав до господарського суду клопотання про проведення незалежної оцінки, яка призначається ухвалою господарського суду, що могло завадити продажу майна за заниженою ціною.

Матеріалами справи підтверджується, що Банком також не оскаржена ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.16р. про скасування обтяжень на заставне майно, що б унеможливило подальший перепродаж квартир.

Кредитор також не подав до господарського суду доказів, які б підтверджували, за яку саме ціну продані ці квартири ОСОБА_6, що мало б значення для визначення ринкової ціни кожної квартири.

Разом з тим і ліквідатор банкрута (навіть за наявності ухвали від 27.11.14р.) повинен був в силу ч.3 ст. 98 Закону про банкрутство прийняти самостійне рішення про скасування аукціону та виставити майно на продаж тим способом, який би дозволив отримати найвищу ціну за нього. Ліквідатор не скористався правом про скасування аукціону незважаючи на неодноразові звернення до нього банку, як заставного кредитора, зміст яких свідчить про те, що кредитор буде не згоден з результатом аукціону, буде їх оскаржувати. Вказане, на думку суду, свідчить про неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, оскільки під час реалізації своїх прав та обов'язків він мав діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, як передбачено ст. 98 Закону про банкрутство.

Господарський суд також акцентує увагу на тому, що майно банкрута було виставлене на продаж ліквідатором ОСОБА_2 фактично без попередньої підготовки для його реалізації за найвищою ціною, оскільки майнові права на квартири не зареєстровані як права на нерухоме майно, щоб б значно підвищило вартість майна, що також є доказом неналежного виконання повноважень. Доречно зазначити, що покупець майна ОСОБА_6, оформивши право власності на квартири у встановленому порядку, вже реалізував їх переважну більшість окремим фізичним особам, що підтверджується доказами, поданими банком.

Враховуючи те, що контроль за діяльністю арбітражного керуючого здійснюється Міністерством юстиції України, до повноважень якого входить проведення перевірок діяльності арбітражного керуючого, господарський суд вважає за необхідне направити копію цієї ухвали до Міністерства юстиції України для проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_2 при виконанні повноважень ліквідатора ОСОБА_7 з обмеженою "Житлобудінвест".

Слід зазначити, що ст. 111 Закону про банкрутство визначено порядок відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого. Так, шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок страхової виплати. Шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим.

Тому кредитор вправі захистити свої права з урахуванням цього положення законодавства.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 86 ГПК України, ст. ст. 38, 41, 44, 55, 65, 66, 69 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним аукціону, проведеного 04.08.15р. Товарною біржею "Катеринославська" з реалізації майна ТОВ "Житлобудінвест" - відмовити.

Копію цієї ухвали направити до Міністерства юстиції України для проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_2 при виконанні повноважень ліквідатора ТОВ "ЖИТЛОБУДІНВЕСТ".

Суддя ОСОБА_8