Ухвала суду № 65250774, 06.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 р.Справа № 820/5862/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Тищенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2017р. по справі № 820/5862/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

19 січня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1.) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУНП в Харківській області) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено .

Скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13.10.2016 № 386 о/с в частині звільнення зі служби в поліції згідно з п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1, інспектора Київського ВП ГУНП в Харківській області (м. Харків), з 13.10.2016.

Поновлено ОСОБА_1 з 13.10.2016 на посаді інспектора Київського ВП ГУНП в Харківській області (м. Харків) або на іншій рівнозначній посаді.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць,5 м. Харків, 61002) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. код НОМЕР_1, 61200, АДРЕСА_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 17040,87 грн. (сімнадцять тисяч сорок гривень 87 копійок).

Не погодившись з прийнятою постановою, Головним управлінням Національної поліції в Харківській області, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки суд, безпідставно застосував пункт 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991, в частині дотримання тримісячного строку при звільненні, оскільки вказаний Порядок не розповсюджується на порядок проходження служби працівниками Національної поліції. Закон України «Про Національну поліцію» не передбачає право особи відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням та не визначає строк такого звільнення.

Позивачем письмових заперечень на апеляційну скаргу не надано.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, підтверджується копією послужного списку (а.с.13-18), що позивач проходив службу в ОВС з 25.12.2007 по 06.11.2015 на різних посадах, а з 07.11.2015 по 13.10.2016 - в Національній поліції на посаді інспектора Київського ВП ГУНП в Харківській області (м. Харків), має спеціальне звання капітан поліції.

13 жовтня 2016 року позивачем ОСОБА_1 на ім'я т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області було подано рапорт про звільнення за п. 7 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (власним бажанням ) (а.с. 9).

Відповідно до пояснень позивача від 13 жовтня 2016 року, наданих останнім в ГУНП в Харківській області Київському ВП, ОСОБА_1 вирішив звільнитись у зв'язку з ненормованим робочим днем та відсутністю часу на спіклування з родиною ( а.с. 37).

В судовому засіданні позивач зазначив, що підставою подання вказаного рапорту стало велике навантаження, неспіврозмірність грошового забезпечення обсягу виконуваної роботи, неможливість приділяти достатньої уваги дітям через зайнятість по службі тощо. Проте, коли позивач повідомив про зазначену обставину свою дружину, остання не схвалила такого рішення, оскільки знала, що він любить свою роботу. За вказаних обставин позивач у той же день - 13.10.2016 подав рапорт, в якому просив не розглядати його рапорт про звільнення, оскільки попереднє рішення ним було прийнято без порад з сім'єю, керуючись емоціями. В зазначеному рапорті ОСОБА_1 зазначив, що бажає продовжувати службу в поліції (а.с. 10).

Проте, 13 жовтня 2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 386 о/с, було реалізовано рапорт позивача про звільнення та капітана поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції згідно з п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з посади інспектора Київського ВП ГУНП в Харківській області (м. Харків), з 13.10.2016 ( а.с.11).

Прийняттю вказаного наказу передувала процедура накладення начальником Київського ВП ГУНП в Харківській області резолюції на рапорт позивача "Клопочу по суті рапорту" та з останнім було проведено 13.10.2016 бесіду стосовно вивчення причин, які перешкоджали продовженню служби (а.с.37).

Вказані обставини викладені у висновку начальника Київського ВП ГУНП в Харківській області від 13.10.2016р. про вивчення причин, що перешкоджають подальшому проходженню служби (а.с. 35-36). Також зазначено, що в ході перевірки був опитаний позивач та з'ясовано, що основною причиною подачі рапорту про звільнення зі служби за власним бажанням є ненормований робочий день та відсутність часу для спілкування з родиною. За вказаних обставин, причини, що перешкоджали подальшому проходженню служби позивачем, керівництвом визнано поважними.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно не було враховано його рапорт від 13 жовтня 2016 року, в якому він відкликав свій попередній рапорт про звільнення, а також не дотримано процедури звільнення, яка передбачена Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в межах передбаченого пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991, строку з дня подання рапорту про звільнення, сторони вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Доказів того, що позивач та відповідач по справі досягли домовленості щодо дати звільнення позивача в суд не надано. Отже, дотримання тримісячного строку при звільненні осіб, на яких поширюється дія Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, є обов'язковим як для адміністрації, так і для підлеглого.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до п.7 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Згідно п.10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114, яке є чинним на час спірних правовідносин, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Підпунктом "ж" п. 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складоморганів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

На відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обов'язок, передбачений п. 68 Положення, обумовлений особливим правовим положенням позивача, як працівника поліції, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.

У межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Проте, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції сторони заперечували, що домовленість щодо дати звільнення була досягнута.

Таким чином, дотримання тримісячного строку при звільненні осіб, на яких поширюється дія Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, є обов'язковим як для адміністрації, так і для підлеглого.

Як встановлено в ході судового засідання, позивач подав рапорт про звільнення 13.10.2016, в якому не було зазначено з якої дати він просить звільнити його за власним бажанням.

В день подання рапорту, 13 жовтня 2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 386 о/с позивача звільнено, що суперечить приписам пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки за його змістом, до закінчення тримісячного строку попередження особа має право відкликати поданий рапорт, що й було зроблено позивачем 13.10.2016.

Колегія суддів зазначає, що домовленістю, зокрема, вважається зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого п. 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 05.12.2011, від 14.10.2014, від 24.06.2014.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 386 о/с від 13.10.2016 в частині звільнення зі служби в поліції згідно з п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1 (М-130804), інспектора Київського ВП ГУНП в Харківській області (м.Харків), з 13.10.2016 - є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки сторони не дійшли згоди щодо звільнення працівника у строк, менший ніж той, що встановлений п.68 Положення, водночас, позивач скористався правом відкликати поданий раніше рапорт про звільнення.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що на позивача, як поліцейського не розповсюджується дія Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114, зокрема п. 68, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч.4 розділу Х1 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-У111 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

На час видання спірного наказу про звільнення діяли норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114. Інший нормативно-правовий акт, який регулює питання проходження служби в Національній поліції не прийнято.

Також колегія суддів не погоджується з доводом відповідача в апеляційній скарзі про те, що при отриманні наказу про звільнення та трудової книжки 18 жовтня 2016 року, позивач не надав заперечень проти останнього та не відмовився отримувати трудову книжку, що свідчить про його згоду на звільнення, оскільки свою незвгоду на звільнення позивач виклав у рапорті від 13 жовтня 2016 року про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням від 13 жовтня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2017р. по справі № 820/5862/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І.Судді Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 13.03.2017 р.