Постанова № 65250687, 07.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року №876/380/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання - Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі за позовом Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ОДПІ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просила стягнути кошти у сумі податкового боргу з земельного податку за земельні ділянки державної та комунальної власності з фізичних осіб у розмірі 162160,06грн з рахунків платника податків у банках обслуговуючих відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг, що виник внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з земельного податку та залишається несплаченим, а тому у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК) такий підлягає стягненню з його рахунків за рішенням суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі №809/1569/16 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що ним було своєчасно сплачено грошові зобов'язання по трьох із п'яти податкових повідомленнях-рішеннях (далі - ППР), що підтверджується відповідними квитанціями про погашення заборгованості у загальній сумі 79297,10грн. Щодо інших двох ППР відповідач вважає їх незаконними та оскаржує у судовому порядку.

Відповідач та представник позивача просили розгляд справи проводити без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково з таких міркувань.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено вимоги законодавства стосовно сплати суми грошового зобов'язання, що визначена ППР, а тому така підлягає стягненню за рішенням суду, оскільки залишається не сплаченою.

Повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за позивачем станом на 02.11.2016 рахується податковий борг в сумі 162160,06грн, що виник у зв'язку з несвоєчасною сплатою останнім податкових зобов'язань з земельного податку з фізичних осіб, згідно наступних ППР: від 18.03.2013 №0040541710 загальна сума податкового зобов'язання визначеного в цьому ППР за 2012 рік становить 6589,34грн; від 18.03.2013 №0040551710 загальна сума податкового зобов'язання визначеного в цьому ППР за 2013 рік становить 39536,04грн; від 30.06.2014 №781-15 загальна сума податкового зобов'язання визначеного в цьому ППР становить 33171,72грн; від 13.07.2015 №23941-15 загальна сума податкового зобов'язання визначеного в цьому ППР становить 41431,48грн; від 16.06.2016 №6949036-1203 загальна сума податкового зобов'язання визначеного в цьому ППР становить 41431,48грн (далі - №№0040541710-6949036-1203).

Оскільки у встановлений строк відповідачем так і не було сплачено відповідного податкового боргу у розмірі 162160,06грн, то ОДПІ звернулася із даним адміністративним позовом до суду про його стягнення.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ПК регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.41.2 ст.41 ПК органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Податковий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 ПК. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Пунктом 95.1 ст.95 ПК визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2-95.3 ст.95 ПК стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.5 ст.59 ПК передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи видно, що у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу позивачем надсилалась йому податкова вимога від 05.09.2016 №1384-17, яка ним отримана 08.10.2016 та не оскаржувалась (а.с.10).

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, податковий борг ОСОБА_1, який є предметом стягнення у даній справі на суму 162160,06грн, був частково сплачений ще до звернення позивача з відповідним позовом до суду. А саме, сплаченими були податкові зобов'язання по ППР №№0040541710, 0040551710 та 781-15 на загальну суму 79297,10грн, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.57-60). Несплаченим залишається ППР №23941-15 на суму 41431,48грн, яке оскаржувалось позивачем в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування вищезазначеного ППР відмовлено (а.с.17-19).

Щодо ППР №6949036-1203, яке відповідач оскаржує у судовому порядку, то необхідно зазначити, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду щодо сплати боргу за таким, воно не було оскаржено боржником, а тому вважалося як борг. Провадження за позовом ОСОБА_1 до ОДПІ про скасування ППР №6949036-1203 було відкрито Запорізьким окружним адміністративним судом 19.12.2016 (а.с.75), отже на момент розгляду цієї справи у суді першої інстанції сума грошового зобов'язання визначена цим ППР була узгодженою.

У зв'язку із оскарженням відповідачем цього ППР суму по грошовому зобов'язанню за ним у розмірі 41431,48грн «знято» з картки особового рахунку платника, тому на теперішній час воно є неузгодженим.

Зважаючи на викладене, та наявні у справі докази, апеляційний суд вважає, що оскільки відповідачем частково був сплачений податковий борг на загальну суму 79297,10грн, а податкове зобов'язання у розмірі 41431,48грн за ППР №6949036-1203, вважається неузгодженим, то позовні вимоги ОДПІ в частині стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують ОСОБА_1 та за рахунок готівки останнього в розмірі 120728,58грн є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відтак, доводи апеляційної скарги частково являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в цій частині, які призвели до неправильного вирішення справи.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п.4 ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позову.

Порядок розподілу судових витрат передбачений ст.94 КАС. Так, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач заявляв позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу в розмірі 162160,06грн, судом першої інстанції задоволено позов повністю, а з врахуванням встановленого, апеляційним судом необхідно відмовити в позові в розмірі 120728,58грн (74,45%). Зважаючи на те, що відповідачем сплачено 1784,21грн судового збору за подання апеляційної скарги, яка апеляційним судом задоволена частково, то відповідно в його користь за рахунок бюджетних асигнувань позивача потрібно стягнути 1328,34грн судового збору, тобто 74,45% від суми вимог у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід бюджету податкового боргу в сумі 120728 (сто двадцять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 58 (п'ятдесят вісім) копійок, скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Стягнути із Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1328,34 гривні сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя Д.М. Старунський

Повний текст виготовлений 13 березня 2017 року.