Постанова № 6525050, 15.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.10.09Справа №2а-5655/09/4/0170 о 14:06 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача – Овсяннікова І.В., Іванов Р.А.;          

від відповідача – Бора І.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Варяг"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання рішень недійсним

Суть спору: Приватне підприємство «Варяг» (далі – позивач) звернулосьдо адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі – відповідач) про визнання недійсними рішень від 27.11.2008 року №0013962303 і №0013952303. Позов мотивовано порушенням податковим органом вимог законодавства під час організації і проведення перевірки і під час прийняття спірних рішень. Обставини, які покладені в основу спірного рішення №0013962303, щодо реалізацію сторонньому споживачу 50 грамів горілки, на думку позивача, не відповідають дійсності; відділ магазину, в якому перевіркою встановлено проведення розрахункової операції на суму 55,00 грн. і в якому виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО, в день проведення перевірки був закритим.

Ухвалами суду від 22.04.2009 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову (а.с. 20, 21), в яких просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, дотримання податковим органом вимог Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» під час організації і проведення перевірки позивача.

В судовому засіданні 22.07.2009 року допитано у якості свідка Іванову Оксану Василівну, за свідченнями якої, вона працює у позивача прибиральницею, в день перевірки здійснила продаж 2 пляшок «Шампанського» і 2 пачок сигарет на суму 55,00 грн., реєстратор розрахункових операцій не застосовувала і розрахункового документу не видавала, оскільки реєстратор розрахункових операцій не працював з початку робочого дня у зв'язку із хворобою керівника підприємства. Про те, що готівкові кошти у сумі 600,00 грн., виявлені працівниками податкового органу на місці проведення розрахунків, не є виручкою від реалізація товарів, а призначені для розрахунків із постачальниками, записала в акті перевірки власноруч. Скільки коштів було на місці проведення розрахунків точно на пам’ятає.

Заслухавши представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі – Закон №509) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Функції державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державних податкових інспекцій в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) і державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій по здійсненню контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку передбачені ч. 1 ст. 9 та п. 4 ст. 10 Закону №509.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень, спір що виник пов’язаний із захистом прав позивача у сфері публічних відносин і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Позивач є юридичною особою, державну реєстрацію якої проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 18.09.2002 року (а.с. 43), ідентифікаційний код юридичної особи 32150630.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу на підставі направлень на планову перевірку від 03.11.2008 року № 7389 і №7390 (а.с. 28) проведено перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, стосовно господарської одиниці, відділу магазину, розташованого за адресою м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 6, яка використовується позивачем.

За результатами перевірки складено акт від 17.11.2008 року № бланку 000323 (а.с. 29, 30), згідно із висновками якого, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 13 ст. 3 Закону №265 у зв’язку із проведенням розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій і без видачі відповідного розрахункового документу на суму 55,00 грн. Також встановлено порушення вимог ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон №481) у зв'язку із реалізацією покупцям 50 грамів горілки.

На підставі цього акту та згідно з п. 1 ст. 17 і ст. 22 Закону №265 відповідачем прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.11.2008 року №0013952303 на суму 4085,75 грн. Крім того, відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону №481 прийнято рішення від 27.11.2008 року №0013962303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1700,00 грн.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України, суд, вирішуючи справу, зобов’язаний перевірити, чи здійснювалась перевірка на підставі закону, які повноваження мав відповідач щодо проведення таких перевірок, чи діяли посадові особи відповідача безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв’язку з проведенням перевірки і прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи податкової служби зобов’язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб’єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом №509.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом №509 та Законом №265.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 16 Закону №265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону №265 планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону №265 планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Судом встановлено, що в ч. 7 статті 11-1 Закону № 509 зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України №265 і №481, а в інших випадках - за рішенням суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що здійснена відповідачем перевірка позивача в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265 є позаплановою.

Відповідно до статті 11-2 Закону №509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, судом встановлено, що обов’язковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Суд зазначає, що відповідачем дійсно порушено вимоги Закону №509 у зв’язку з відсутністю наказу на проведення перевірки.

Проте, зазначені порушення могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону №509. Позивач таким правом не скористався, оскільки посадові особи податкового органу були допущені до проведення перевірки, що підтверджується поясненнями представників сторін, підписанням акту перевірки особою, уповноваженою здійснювати розрахункові операції від імені позивача, іншими матеріалами справи.

Судом встановлено, що підставою для застосування штрафних фінансових санкцій за рішенням від 27.11.2008 року №0013952303 є встановлені під час перевірки факти здійснення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій і видачі відповідного розрахункового документу (продаж 2 пляшок «Шампанського» і 2 пачок сигарет, пункти 2.2.2 і 2.2.8 акту перевірки), а також незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до пунктів 1, 2, 13 ст. 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Згідно із ст. 22 Закону №265 у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Позивач не заперечує самого факту проведення розрахункової операції на суму 55,00 грн., проте зазначає, що ця операція проведена особою, яка не мала права її проводити, оскільки працює прибиральницею, що підтверджується наказом від 01.11.2008 року №01/009 (а.с. 15) і копією трудової книжки, долученої до матеріалів справи. Суд не вважає зазначену обставину такою, що звільняє позивача від відповідальності, передбаченої п. 1 ст. 17 Закону № 265, а свідчить лише про неналежний контроль за дотриманням встановлених правил господарської діяльності і виконанням функціональних трудових обов’язків працівниками позивача.

Невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній в денному звіті РРО у сумі 762,15 грн. (без врахування 55,00 грн.) підтверджується матеріалами справи (опис готівкових коштів – а.с. 31, денний звіт – а.с. 32). Обставина, на яку посилається позивач, в обґрунтування заявлених вимог, а саме те, що директор підприємства, відповідальний за роботу реєстратора розрахункових операцій не працював в день перевірки, тому РРО не був увімкнутий, не звільняє позивача від обов'язку, передбаченого пунктом 13 ст. 3 Закону №265 або від відповідальності, передбаченої ст. 22 цього Закону.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем рішення від 27.11.2008 року №0013962303, судом встановлено, що в його основу покладено висновок про порушення позивачем вимог ст. 15-3 Закону №481 (а не ст. 15 цього Закону, як зазначено в акті перевірки), а саме частини 4 цієї статті, відповідно до якої продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

За порушення вимог цієї статті до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, у сумі 1700 гривень, відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону №481.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних відносин позивач здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями відповідно до ліцензії серія АВ №921633 зі строком дії з 10.10.2008 року по 10.10.2009 року (а.с. 57).

Заперечуючи законність прийняття рішення від 27.11.2008 року №0013962303 позивач зазначав, що факт продажу горілки на розлив належним чином не підтверджується. Особа, яка за твердженням посадових осіб податкового органу здійснювала таку реалізацію, а саме Іванова О.В., цього факту не визнає.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги і заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Правомірність прийняття відповідачем спірного рішення перевіряється судом з урахуванням критеріїв, наведених в ч. 3 ст. 2 КАС України.

Таким чином, твердження позивача щодо того, що продаж горілки на розлив ним не здійснювався, повинно бути спростовано належними і допустимими доказами у справі.

Втім, жодних інших підтверджень факту реалізації позивачем горілки на розлив, крім зазначення цієї обставини в акті перевірки, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

При цьому, суд враховує, що в акті перевірки зазначено про реалізацію горілки на розлив «іншим покупцям», проте не зазначено відомостей про особу таких покупців, що перешкоджає суду в можливості допитати таких осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що правомірність прийняття рішення від 27.11.2008 року №0013962303 не є підтвердженою належними доказами у справі, у встановленому ч. 2 ст. 71 КАС України порядку, тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач зазначив позовні вимоги лише про скасування спірного рішення, замість визнання його протиправним і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторони по справі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Суд вважає можливим стягнути на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

У зв’язку із складністю справи в судовому засіданні 15.10.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 20.10.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 27.11.2008 року №0013962303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Приватного підприємства «Варяг» (ідентифікаційний код юридичної особи 32150630) на суму 1700,00 грн.

3.          В задоволенні решти частини позову відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Варяг» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.