Ухвала суду № 65250409, 07.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10049/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району м. Києва» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району м. Києва» про стягнення заборгованості у розмірі 60 636,97 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району м. Києва» подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, в якому зазначено, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2015 році становила 212 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 7 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», складає 8 осіб.

На підстави викладеного, вважаючи наявність з боку відповідача порушення положень ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в частині порушення нормативів працевлаштування інвалідів у 2015 році, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення штрафу і пені.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вчинені належні дії з метою виконання положень ст. 19 Закону №875 в частині виконання нормативів працевлаштування інвалідів у 2015 році, відтак, підстави для застосування щодо нього заявлених до стягнення штрафу та пені відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно частини 3 вказаної статті підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району м. Києва» протягом 2015 року подано до Київського міського центру зайнятості інформацію (звітність) про попит на робочу силу (вакансії) від 20.01.2015, 19.02.2015, 02.03.2015, 17.04.2015, 06.05.2015, 03.06.2015, 10.07.2015, 06.10.2015, 09.11.2015, 04.12.2015, згідно з якими повідомлялось про кількість вакансій у розмірі 1 відповідно, з яких за можливості зазначаються такі категорії громадян, як інваліди.

Отже, з наведено вбачається, що у відповідності до норм чинного законодавства, відповідач створив робочі місця для інвалідів та надавав інформацію до місцевих центрів зайнятості.

При цьому, доказів того, що відповідач відмовив у працевлаштуванні хоча б одній особі з обмеженими можливостями (інваліду), яка до нього звернулася, або що уповноваженими органами держави направлялися відповідні особи-інваліди, але не були працевлаштовані з його вини, - позивачем суду не надано.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Стосовно посилання апелянта на порушення заповнення відповідачем звітності, колегія суддів враховує правову позицію Вищого адміністративного суду, викладену в ухвалі від 27.11.2014 по справі №К/800/43341/13, відповідно до якої порушення порядку заповнення форми звітності форми №3-ПН в частині помилкового зазначення можливості працевлаштування інвалідів в іншій графі, ніж визначено Інструкцією щодо заповнення такої форми звітності, не є таким, що свідчить про невжиття товариством заходів щодо інформування центра зайнятості про вакантні робочі місця, у тому числі для працевлаштування інвалідів, оскільки, з огляду на характер відомостей, зазначених у інших рядках звіту, центр зайнятості мав об'єктиву можливість дійти висновку, що заявлені відповідачем місця призначені саме для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, зважаючи на відсутність доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у працевлаштуванні інвалідам, які безпосередньо зверталися до нього або які були направлені центром зайнятості та не взяті на роботу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було створено належні умови для забезпечення працевлаштування інвалідів та у його діях відсутнє порушення норм чинного законодавства.

За наведених обставин, є вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 10.03.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Губська Л.В.