Рішення № 65246678, 02.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/6720/15 Головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.

Провадження № 22-ц/778/623/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Кочеткової І.В., Гончар М.С.

при секретарі: Зубковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Органу опіки і піклування районної адміністрації ОСОБА_2 міської ради по Дніпровському району на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 28 листопада 2016 року, до якої приєдналась Служба (управління) у справах дітей ОСОБА_2 міської ради, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора, Орган опіки і піклування районної адміністрації ОСОБА_2 міської ради по Дніпровському району про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом у якому вказує, що 13.02.2012р. мiж ним і ОСОБА_6 укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотарiycoм Запорізького районного нотаріального округу Запорозької області ОСОБА_7, реєстровий № 327, згідно якого він передав ОСОБА_6 в борг 15 979 грн. 80 коп., що на момент укладення договору за офiцiйним курсом НБУ долару до гривні було еквівалентно 2000 доларів CШA, зі строком повернення до 13 лютого 2015р. Також 19.03.2012р. мiж ним і ОСОБА_6 укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорозької області ОСОБА_8, реєстровий № 233, згідно якого він передав ОСОБА_6 320 000 грн. на строк до предявлення першої вимоги про повернення грошей. 26.11.2013р. ОСОБА_6 склав боргову розписку про зобов'язання повернути йому 12 000 грн. за сплату боргу по електроенергії. Таким чином, загальна сума боргу ОСОБА_6 перед ним складає 347 979, 80 грн.

07.02.2015р. ОСОБА_6 помер, у звязку з чим 23.02.2015р. він звернувся до Другої Запорiзької державної нотарiальної контори iз заявою-претензiєю до його спадкоємців. 25 червня 2015р. він отримав повідомлення державного нотаріуса Другої Запорозької державної нотаріальної контори вiд 19.06.2015р. № 1352/02-14 про те, що до нотаріальної контори звернулася гр. ОСОБА_4 як опікун малолітньої ОСОБА_6 Алiни Юрiївни із заявою про прийняття дитиною спадщини за законом після померлого 07.02.2015р. батька ОСОБА_6 Нотаріусом опікуну ОСОБА_4 було доведено до вiдома про невиконані зобов'язання спадкодавця перед позикодавцем ОСОБА_3 та про вимогу останнього до спадкоємців про необхідність погашення боргу за рахунок спадкового майна. Проте борг погашено не було.

На підставі приписів ст.ст. 1281, 1282 ЦК України позивач вважає, що в нього виникло право заявити свої кредиторські вимоги до спадкоємців померлого боржника в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Після померлого ОСОБА_6 відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/4 частина житлового будинку № 17 по вул. Вiльгельма Пiка у м. Запорiжжi, ринкова вартість якої згідно звіту про оцінку становить 162 034 грн. Зважаючи на те, що спадкоємець зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину, позивач просив суд стягнути на його користь

162 034 грн., а також витрати з оплати судового збору у сумі 1 620,34 грн.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 28 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4, яка діє як опікун в інтересах малолітньої ОСОБА_5 - спадкоємиці ОСОБА_6, померлого 07.02.2015 року, на користь ОСОБА_3 борг спадкодавця у межах вартості спадкового майна у сумі 162 034 грн., а також витрати на оплату судового збору в сумі 1620,34 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Орган опіки і піклування районної адміністрації ОСОБА_2 міської ради по Дніпровському району подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на суперечність висновків суду нормам матеріального права, за якими на опікуна не можуть бути покладені зобов»язання щодо сплати боргів спадкодавця за підопічного спадкоємця, яким прийнято спадщину, що може призвести до відмови опікуна від опіки над малолітньою спадкоємицею та порушення в такий спосіб прав дитини, яка позбавиться опіки, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким права малолітньої дитини та її опікуна будуть враховані і захищені відповідно до норм чинного законодавства.

До вказаної апеляційної скарги приєдналась Служба (управління) у справах дітей ОСОБА_2 міської ради як орган, завданням якого у відповідності до ЗУ «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» є здійснення захисту прав дітей.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_6 має грошові зобов»язання перед ОСОБА_3 на підставі двох нотаріально посвідчених договорів позики та згідно особисто виданої розписки.

Так, 13.02.2012р. мiж ОСОБА_3 як позикодавцем і ОСОБА_6 як позичальником укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотарiycoм Запорізького районного нотаріального округу Запорозької області ОСОБА_7, реєстровий № 327, згідно якого ОСОБА_6 отримав в борг 15 979 грн. 80 коп. зі строком повернення до 13 лютого 2015року ( а.с. 5).

Також 19.03.2012р. мiж ОСОБА_3 як позикодавцем і ОСОБА_6 як позичальником укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорозької області ОСОБА_8, реєстровий № 233, згідно якого ОСОБА_6 отримав в борг 320 000 грн. на строк до предявлення першої вимоги про повернення грошей ( а.с. 6).

26.11.2013р. ОСОБА_6 склав боргову розписку про зобов'язання повернути ОСОБА_3 12 000 грн. за сплату замість нього боргу по електроенергії ( а.с. 7).

Загальна сума боргу ОСОБА_6 перед ОСОБА_3 склала 347 979, 80 грн.

07.02.2015р. ОСОБА_6 помер ( а.с. 131).

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/4 частина житлового будинку №17 по вул. Вiльгельма Пiка у м. Запорiжжi (а.с.101-105).

Як вбачається із витребуваної судом спадкової справи № 36/2015, розпочатої 26.02.2015р., вона була заведена за заявою ОСОБА_3 як кредитора померлого ОСОБА_6, в якій позивач зазначав про грошові борги спадкодавця, які уторились за вищевказаними договорами та розпискою і не були погашення спадкодавцем за життя ( а.с. 101-105).

18 березня 2015р. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулась ОСОБА_4, яка діяла як опікун малолітньої дочки померлого - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за якою як спадкоємицею за законом після смерті батька на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2016 року визнано право власності на 1/4 частину вказаного жилого будинку у порядку спадкування за законом.

Згiдно звiту про оцiнку майна ринкова вартiсть 1/4 частини житлового будинку №17 по вул. Вiльгельма Пiка у м. Запорiжжi становить 162 034 грн. ( а.18-41).

ОСОБА_3, посилаючись на те, що ОСОБА_6 не повернув за життя позичені грошові кошти та борг за розпискою в загальному розмірі 347979,80 грн., просив в позові стягнути борг спадкодавця зі спадкоємця в межах вартості успадкованого майна в сумі 162034 грн.

Задовольняючи вказаний позов, суд першої інстанції виходив із того, що всі укладені договори на час розгляду справи є чинними, доказів щодо їх безгрошовості не мається, позивачем дотримано положення ст. 1281 ЦК України щодо пред»явлення вимоги до спадкоємців померлого боржника, спадкоємець не сплатив йому борг одноразовим платежем, тому слід стягнути борг в межах вартості успадкованого майна. При цьому суд стягнув борг в межах вартості успадкованого майна з ОСОБА_4, яка діє як опікун в інтересах малолітньої спадкоємиці ОСОБА_5

В апеляційній скарзі наголошується саме на тому, що обов»язок щодо погашення боргів спадкодавця необґрунтовано покладено судом на опікуна, що створює небезпеку відмови опікуна від опіки над дитиною, що не буде відповідати захистові інтересів дитини, яка опинилась без батьківського піклування.

Колегія вважає вказані доводи апелянтів такими, що заслуговують на увагу з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2011р., яке набрало законної сили 11.11.2011р., ОСОБА_6 та ОСОБА_9 позбавлено батьківських прав відносно їх малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 60).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 22 грудня 2011р. ОСОБА_5 надано статус дитини, що позбавлена батьківського піклування.

Розпорядженням голови районної адміністрації ОСОБА_2 міської ради по Ленінському району № 649р від 29.12.2011р. встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_5 з призначенням її опікуном ОСОБА_4, а також закріплено за малолітньою ОСОБА_5 право користування житлом за адресою: м. Запоріжжя, вул. В. Піка, буд. 17 із забороною проведення відносно цього майна будь-яких дій без дозволу органу опіки та піклування ( а.с. 59).

Саме ? частину вказаного житлового будинку отримала у власність малолітня ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6

Статтею 1282 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги

кредитора.

Згідно з ч. 1, 2 цієї норми спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Згідно правил цієї статті спадкоємці, що прийняли спадщину, прийняли на себе не тільки права але й обов'язки спадкодавця в межах вартості успадкованого майна. Тому, якщо спадкодавець мав грошові борги, але не встиг їх сплатити, спадкоємці зобов'язані це зробити за нього за рахунок спадкового майна.

Спадкоємці, що прийняли спадщину незалежно за законом чи за заповітом, при зверненні до них кредитора спадкодавця, зобов'язані задовольнити його вимоги, якщо вони обґрунтовані та доказані. Доказом вимог кредитора, зокрема, може бути розписка спадкодавця, договір позики (як посвідчений нотаріально, так і проста письмова форма), кредитний договір та інше. Витребуваний кредитором борг виплачується одноразовим платежем, але за згодою між кредитором та спадкоємцями боржника може бути встановлений інший порядок виплати боргу. Якщо такої домовленості між кредитором та спадкоємцями боржника не досягнуто, кредитор вправі звернутися до суду з позовом про виплату боргу, а суд постановляє рішення про стягнення боргу з майна, яке спадкоємці боржника отримали в натурі.

Отже, за правилами вказаної норми обов»язок з погашення боргів спадкодавця несе саме спадкоємець, який прийняв спадщину, незалежно від його віку. Законодавець не надає виключень з цього правила для малолітнього спадкоємця, а також не перекладає його обов»язок на будь-яку іншу особу, зокрема, на його опікуна, для якого не наступає обов»язок погасити борги замість підопічного.

Разом з тим, правильно встановивши дійсні обставини справи, визначивши характер спірних правовідносин, суд в резолютивній частині рішення стягнув борг ОСОБА_6 на користь кредитора ОСОБА_3 з ОСОБА_4 як опікуна малолітньої ОСОБА_5, тобто фактично переклав на неї обов»язок з погашення боргів спадкодавця, що не передбачено ані статтею 1282 ЦК України, на підставі якої заявлено вимоги у цій справі, ані обов»язками опікуна, визначеними в ст. 249 СК України, ст. 67 ЦК України.

Тому оскаржуване рішення в частині викладення його резолютивної частини слід змінити, стягнувши борг саме з малолітньої ОСОБА_5 в межах успадкованого майна у розмірі 162034 грн., від імені якої діє опікун ОСОБА_4, про що апеляційним судом ухвалюється рішення у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

В апеляційній скарзі також наголошується на порушенні судом норм процесуального права, а саме, незалучення до участі у справі служби у справах дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦПК України суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Проте ці ствердження колегія вважає необґрунтованими, оскільки опікун ОСОБА_4 у цій справі належним чином захищала інтереси дитини, про що свідчить її звернення до прокурора, який вступив у цю справу на захист інтересів дитини ( а.с. 77), а також звернення до центру безоплатної вторинної правової допомоги для надання фахівця з метою ефективного захисту прав підопічної дитини та до Міністерства юстиції з приводу допомоги щодо спрямування позовів про оспорювання боргових документів померлого батька її підопічної ( а.с. 229-232). Крім того, у справі приймав участь орган опіки та піклування районної адміністрації ОСОБА_2 міської ради по Дніпровському ( Ленінському) району, а також свої висновки у цій справі неодноразово надавала і служба у справах дітей ОСОБА_2 міської ради, які були взяті до уваги при розгляді справи (журнали судових засідань на а.с. 72, 114-115, 167, 173).

Про добросовісність виконання своїх обов»язків опікуном ОСОБА_4 наразі свідчать і доводи уточненої апеляційної скарги, в якій апелянт висвітлює її зусилля в намаганні захистити житлові права дитини, починаючи ще з грудня 2012р. до теперішнього часу.

Також в апеляційній скарзі наголошується на тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на стан ОСОБА_6, який за життя хворів на туберкульоз та лікувався від алкогольної залежності, та не встановив, в якому стані він укладав договори позики.

Проте, сам апелянт не зважив на те, що суд розглядає справу в межах заявлених сторонами у справі вимог. Між тим, чисельні органи, які вступили у справу на захист інтересів дитини ( прокурор, орган опіки та піклування, служба у справах дітей, адвокат центру безоплатної вторинної допомоги), не подали зустрічного позову у цій справі або окремого позову, в якому б ставили питання про оспорювання нотаріально посвідчених договорів позики та боргової розписки ОСОБА_6 ані з підстав перебування боржника в хворобливому стані, ані з будь-яких інших підстав, хоча цього просила опікун ОСОБА_4 в своїх зверненнях до цих органів.

Саме тому судом і було відмовлено в задоволені клопотання про витребування з КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» медичних документів щодо стану ОСОБА_6

Таким чином, суд виходив тільки з предмету доведення у цій справі за заявленими вимогами: чи були борги у спадкоємця, чи чинними на час розгляду є документи, на підставі яких виникли ці борги, чи знаходяться оригінали у кредитора, що є свідченням їх непогашення, чи своєчасно звернувся кредитор із заявою до спадкоємців про сплату боргів спадкодавця, чи прийняли спадщину спадкоємці померлого боржника, яка вартість спадкового майна. Та повно і всебічно встановивши всі ці обставини, суд першої інстанції правомірно на підставі здобутих доказів зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому, суд, зважаючи на те, що успадковане дитиною майно одночасно закріплено за нею як єдине житло, не звертав стягнення на майно дитини або не передавав прав на це майно позивачеві в рахунок боргу, а лише стягнув на його користь грошову суму, еквіваленту вартості майна, на погашення боргів спадкодавця.

Наведений в апеляційній скарзі аналіз законодавства, що унормовує майнові права дитини та регулює їх захист, не спростовує висновки суду про те, що у відповідності до вимог ст. 1282 ЦК України спадкоємець, зокрема, і малолітній зобов»язаний погасити борги спадкодавця в межах вартості успадкованого майна.

На теперішній час за оскаржуваним у цій справі судовим рішенням не відбулось відчуження майна, а тому не відбулось ще практичного порушення прав дитини на успадковане майно.

З положень наведених апелянтом законодавчих актів: Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Сімейного Кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» слідує, що саме на органи опіки та піклування, служби у справах дітей покладено контроль за дотриманням прав та інтересів дітей, відтак саме від подальших дій усіх цих органів залежить доля майнових прав дитини у цій справі, а тому вони мають здійснювати ефективний захист, а не створювати видимість такого захисту.

Беручи до уваги всі вищевикладені обставини, колегія за наслідками розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінює резолютивну частину рішення, яка не відповідає наведеному суду правильному мотивуванню.

Оскільки апеляційну скаргу подано органом опіки та піклування, до якої приєдналась служба у справах дітей, тобто органами, які звільнені від сплати судового збору як такі, що здійснюють представництво інтересів та захист прав малолітніх і неповнолітніх, то судові витрати покладаються на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Органу опіки і піклування районної адміністрації ОСОБА_2 міської ради по Дніпровському району, до якої приєдналась Служба (управління) у справах дітей ОСОБА_2 міської ради, задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 28 листопада 2016 року у цій справі змінити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_5 як спадкоємця померлого ОСОБА_6, опікуном якої є ОСОБА_4, борг спадкодавця у межах вартості спадкового майна в сумі 162034 (ста шести- десяти двох тисяч тридцяти чотирьох) гривень та судові витрати з оплати судового збору в сумі 1620 (одної тисячі шестисот двадцяти) гривень 34 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Кочеткова І.В.

ОСОБА_10