Ухвала суду № 65245136, 09.03.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/2654/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

09 березня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - Готри Т.Ю.

суддів - Куштана Б.П., Фазикош Г.В.,

при секретарі - Чучки Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 8 листопада 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

ВСТАНОВИЛА:

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08 листопада 2016 року, яким позов ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором № 104Uz/H06-4.4.1 від 04.10.2006 року в сумі 34 680,79 грн., з яких : 7 818,20 грн. заборгованість по кредиту; 4 625,09 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань; 1 500,00 грн. штрафу - станом на 02.07.2008 року, 20 737,50 грн. заборгованості по комісії - за період з 03.07.2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 а також 1378 грн. судових витрат

У апеляційній скарзі просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує на те, що заборгованість по комісії в розмірі 20 737,50 грн. була нарахована Банком за період з 31.10.2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 тобто до дня смерті ОСОБА_4, де останній раз погашення комісії боржником зазначено 06.08.2014 року. Однак, таке погашення кредиту ОСОБА_4 було неможливим, оскільки вироком Ужгородського міськрайонного суду від 04.07.2013 року ОСОБА_4 було засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців, і з 28.07.2009 року ОСОБА_4 перебував в умовах повної ізоляції від суспільства, що свідчить про намагання Банку перекласти відповідальність за свою недбалість на особу, усвідомлюючи, що ними пропущено строк звернення до суду після закінчення строку кредитного договору. Жодним доказом не доведено переривання спливу позовної давності за Кредитним договором, який закінчився 04.10.2009 року, а тому суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги заперечення представника відповідача щодо спливу позовної давності. Судом здійснено подвійне стягнення заборгованості за тілом кредиту, комісії, штрафу, пені, що є незаконним та неприпустимим. Банком обрано невірний спосіб захисту права, оскільки він міг звернутися з позовом в порядку ст.625 ЦК України та про зміну сторони виконавчого провадження з виконанням судового наказу №2н-1247/08, виданого 14.07.2008р. Ужгородським міськрайонним судом.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала.

Представники позивача ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» Рогач В.М. і Головка В.М. апеляційну скаргу не визнали, просили таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з»явилася, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а тому її неявка згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 4.10.2006 року між ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» /далі - Банк/ та громадянином ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 0104Uz/H06-4/4/1, згідно якого позичальник отримав кредит в сумі 15 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,0001% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 04.10.2009 року.

Відповідно до п.3.3 кредитного договору позичальник ОСОБА_4 зобов'язався щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 679,17 грн., відповідно до Графіку зниження розміру заборгованості (Додаток №1, який є невід»ємною частиною цього договору). У складі ануїтетного платежу також сплачуються проценти за користування кредитними ресурсами.

Однак ОСОБА_4 своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим 14.07.2008 року Ужгородським міськрайонний судом Закарпатської області було видано судовий наказ № 2н-1247/08 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 16 541,41 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких : 9 691,62 грн. заборгованість по тілу кредиту, 724,70 грн. заборгованість по відсотках та комісії, 4 625,09 грн. пені за простроченими відсотками, комісії та тіла кредиту, 1500,00 грн. штраф за ненадання довідки про доходи, а також сплачених заявником 97,71 грн. судових витрат.

Указаний виконавчий документ був пред'явлений до примусового виконання, однак не був виконаний. Постановою головного державного виконавця MB ДВС Ужгородського МРУЮ від 28.05.2015 року виконавче провадження з виконання виконавчого документу - судового наказу №2н-1247/08 від 14.07.2008 року було закінчено у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_4, який помер 31 січня 2015 року, що стверджується свідоцтвом про смерть.

Станом на день смерті позичальника ОСОБА_4 31 січня 2015 року його заборгованість становила 34 680,79 грн., з яких: 7 818,20 грн. заборгованість по кредиту; 20 737,50 грн. заборгованість по комісії; 4 625,09 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань; 1 500,00 грн. штрафу.

Про те, що ОСОБА_4 помер Банк дізнався 28.05.2015 року, отримавши постанову MB ДВС Ужгородського МРУЮ про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 01.07.2016 року позовну вимогу Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до другого відповідача - ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - залишено без розгляду, оскільки він відмовився від прийняття спадщини за ОСОБА_4.

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.

Відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно не позбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі норми статті 23 Закону України «Про іпотеку» до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки.

06.07.2015 року AT «Банк Фінанси та Кредит» звернувся до Ужгородської державної нотаріальної контори з вимогою (претензією) № 599 про обов'язок спадкодавця - ОСОБА_4 сплатити на користь кредитора - AT «Банк «Фінанси та Кредит» 34 680,79 грн. заборгованості за кредитним договором.

Листом № 553 від 10.07.2015 року Ужгородська районна державна нотаріальна контора повідомила AT «Банк «Фінанси та Кредит» про те, що згідно Спадкового реєстру спадкова справа за померлим ОСОБА_4 заведена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Семен Є.В., у зв'язку з чим претензія банку була надіслана за належністю вказаному нотаріусу.

Листом № 66/2-14 від 16.07.2015 року приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Семен Є.В. повідомила банк про те, що 28.05.2015 року нею заведено спадкову справу № 14/2015 після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Претензію банку прийнято та зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції та доведено до відому спадкоємців, які прийняли спадщину за померлим ОСОБА_4, про наявність заборгованості ОСОБА_4 перед Банком.

Тобто, Банком вчасно, в межах встановленого ч. 2 ст. 1281 ЦК України строку було пред'явлено вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, шляхом направлення претензії до нотаріальної контори, а тому посилання апелянта на пропуск шестимісячного строку є необґрунтованим.

Посилання апелянта на пропуск Банком строку позовної давності, не заслуговують на увагу, оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, а тому умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Недотримання кредитором строків, передбачених статтею 1281 ЦК України, пред'явлення вимог, які є присічними, преклюзивними, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що судом було здійснено подвійне стягнення заборгованості за тілом кредиту, комісії, штрафу, пені, оскільки вище зазначений судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по кредитному договору в сумі 16541,41 грн. - не був виконаний.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо обрання Банком невірного способу захисту, оскільки таке право Банку прямо передбачено ст.ст. 1281,1282 ЦК України.

Встановивши, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, у відповідності до ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді :