Ухвала суду № 65245000, 13.03.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4222/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого-судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши в місті Ужгород в залі суду у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 січня 2017 року у цивільній справі № 308/4222/16-ц за позовною заявою публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2017 року, ухваленому у цивільній справі № 308/4222/16-ц за позовною заявою публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовну заяву задоволено повністю, а саме суд вирішив: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 795471 гривню 42 копійки заборгованості за кредитним договором № ML-805/029/2008 від 05 червня 2008 року; стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 5966 гривень сплаченого судового збору; стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 5966 гривень сплаченого судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 січня 2017 року у цивільній справі № 308/4222/16-ц за позовною заявою публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявник посилається на те, що про розгляд справи, який був призначений на 17 січня 2017 року позивач не знав, судову повістку отримав із затримкою, 24 січня 2017 року. У даній заяві ОСОБА_1 також зазначає, що дане рішення було прийнято без його участі, вважає, що вказане рішення суду підлягає перегляду виходячи з наступного: відповідач не отримував виклики на судове засідання, ОСОБА_1 незрозуміло яким чином банк нараховував суму заборгованості, письмові докази не були оголошеними судом у судовому засіданні та не були надані відповідачу по справі для ознайомлення, оригінали документів не оглядалися, суд не оцінив належним чином позивачем доказів, суд під час розгляду справи не досліджував безпосередньо доказів у справі, суд не відклав розгляд справи у разі неявки у судове засідання відповідача., у звязку з чим заявник просить поновити строк на перегляд заочного рішення, переглянути заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду та скасувати дане заочне рішення.

Сторони по справі в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

17 січня 2017 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області відповідно до статті 224 ЦПК України ухвалено заочне рішення у вільній справі № 308/4222/16-ц за позовною заявою публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовну заяву задоволено повністю, а саме суд вирішив: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 795471 гривню 42 копійки заборгованості за кредитним договором № ML-805/029/2008 від 05 червня 2008 року; стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 5966 гривень сплаченого судового збору; стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 5966 гривень сплаченого судового збору.

В судові засідання, які були призначені судом відповідачі не зявлялись, про день, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплат поштового переказу.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що під час розгляду справи судом було дотримано процедуру виклику відповідача в судове засідання, вжито відповідних заходів для повідомлення відповідача про час та місце слухання справи відповідно до ст.ст. 74-77 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі не повідомлення суду про причини неявки - вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися у судове засідання без поважних причин. Тобто відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, місце і час проведення судового засідання в судове засідання не зявився і про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобовязання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі Калашников проти Росії Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Внаслідок неналежного здійснення своїх процесуальних прав і виконання обовязків заявником не отримано судову повістку.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Таким чином відповідач мав можливість надати суду свої заперечення та докази, якими вони обґрунтовуються, вчинити свої процесуальні обовязки, визначені ст. 77 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Крім того, в заяві про перегляд заочного рішення не вказано про наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не зазначені які саме докази. Відповідач посилається на те, що сплачував кредит та звертався про реструктуризацію заборгованості, разом з тим, жодних доказів не надає. Крім того, окремого розрахунку відповідачем не проведено.

З урахуванням вищенаведеного, приходжу до переконання, що посилання відповідача як на підставу для скасування заочного рішення суду не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та підстав для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку не вбачається.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

Оскільки відповідно до ст. 232 ЦПК України підставою для скасування заочного рішення є встановлення наявності одночасно двох обставин, зокрема неявка в судове засідання та не повідомлення про причини неявки з поважних причин і наявність доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для скасування заочного рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 209, 210, 231, 232, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 січня 2017 року у цивільній справі № 308/4222/16-ц за позовною заявою публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України. В цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3