Рішення № 65239408, 06.03.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/11847/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/220/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Криворотенка В. І. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 09 лютого 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа- Третя Сумська державна нотаріальна контора Сумської області

про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, -

в с т а н о в и л а :

18 грудня 2015 року позивач звернувся до місцевого суду із позовом і свої вимоги мотивував тим, що відповідач є його рідною сестрою, а їх батьками були ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Перебуваючи у шлюбі, батьки на земельній ділянці під № 30 по вул. Одеській в м. Суми побудували житловий будинок з надвірними будівлями. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.1984 року шлюб між батьками було розірвано та проведено розподіл спільно нажитого майна подружжя і за ОСОБА_8 було визнано право власності на 54/100 частин вказаного будинку, а за ОСОБА_7- на 46/100 частин.

31 грудня 2000 року ОСОБА_8 померла. Спадкоємцями на належну їй частину житлового будинку є позивач та його сестра - ОСОБА_6 Вони поховали матір та справили її поминки, здійснювали догляд за будинком, частину належних матері речей роздали сусідам та знайомим, а частину він взяв собі на память. Вони також придбали та встановили памятник матері. Крім того, від дня народження і до 29 листопада 2000 року він був зареєстрований у вказаному будинку і фактично проживав на день смерті матері разом з нею, а тому вважає, що прийняв спадщину після смерті матері. Його право на частину спадкового майна не заперечувала і відповідач у справі, але взимку 2014 року йому стало відомо, що в будинку стали проживати сторонні люди, які мають намір придбати цей будинок і вже передали його сестрі завдаток. Позивач намагався вирішити з сестрою всі питання в добровільному порядку, оскільки інших родичів у нього немає і хотів зберегти з сестрою родинні стосунки. Разом з тим, позивачу стало відомо, що 15 грудня 2015 року на імя відповідачки було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 54/100 спірного житлового будинку після смерті їх матері - ОСОБА_8 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті їх батька - ОСОБА_7. Позивач просив суд встановити факт прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_8, померлої 31 грудня 2000 року. Визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_8, померлої 31 грудня 2000 року, на 27/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого під № 30 по вул. Одеській в м. Суми. Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою Сумською державною нотаріальною конторою 15 грудня 2015 року за реєстровим номером № 2-1241 після смерті ОСОБА_8, померлої 31 грудня 2000 року, на 27/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого під № 30 по вул. Одеській в м. Суми частково недійсним.

Заочним рішенням позов ОСОБА_5 задоволено. Встановлено факт прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті матері ОСОБА_8, померлої 31.12.2000 року. Визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_8, померлої 31 грудня 2000 року, на 27/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого під № 30 по вул. Одеській в м. Суми. Визнане свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою Сумською державною нотаріальною конторою 15 грудня 2015 року за реєстровим номером № 2-1241 після смерті ОСОБА_8, померлої 31 грудня 2000 року, на 27/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого під № 30 по вул. Одеській в м. Суми, частково недійсним.

Представник відповідача ОСОБА_6- ОСОБА_4 не погодилась із заочним рішенням, звернулась до місцевого суду із заявою про його перегляд, але ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 13 грудня 2016 року заяву було залишено без задоволення і тому, вона оскаржила заочне рішення суду в загальному порядку.

Посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухваленого рішення, на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, представник відповідача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач не була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, а тому позбавлена була можливості надати докази на спростування позовних вимог ОСОБА_5 Вона, в порядку передбаченому ЦК УРСР (1963 року), прийняла спадщину після смерті матері, отримала свідоцтво про право на спадщину в той час, як позивач не приймав і не мав наміру приймати спадщину після смерті матері. На день смерті він з нею не проживав, зареєстрований був в частині будинку, яка належала їх батькові, будь-яких дій які б свідчили про прийняття ним спадщини не вчинив. Похованням, поминанням та встановленням памятнику займалась лише вона. Вважає, що суд без дослідженням письмовий доказів та без допиту свідків прийшов до помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5

Вислухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника відповідача, допитавши свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10І, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що батьками сторін у справі є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і дана обставина підтверджується свідоцтвами про народження сторін (т.1 а.с.11, 53 зв.).

Згідно рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.1984 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було розірвано і проведено розподіл спільно нажитого майна подружжя, а саме домоволодіння розташованого за адресою м.Суми, вул.Одеська, 30 і визнано за ОСОБА_8 право власності на 54/100 частин будинку, а за ОСОБА_7- на 46/100 частин (т.1 а.с.65).

Матір сторін ОСОБА_8 померла 31.12.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Ковпаківським відділом РАЦС реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції 4 січня 2001 року актовий запис № 27 (т.1 а.с.41).

Спадкоємиця померлої її донька ОСОБА_6, в порядку, передбаченому ст.ст.548, 549 ЦК УРСР (1963 року), прийняла спадщину і в шестимісячний строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (т.1 а.с.74 зв.). Інший спадкоємець померлої - її син ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері не звертався, за останнім місцем проживання померлої зареєстрований не був, що підтверджується довідкою з місця проживання від 10 грудня 2005 року (т.1 а.с.95 зв.).

Відповідач ОСОБА_6 оформила своє право власності на спадщину після смерті матері і 15 грудня 2015 року отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом і спадщина складається з 54/100 часток житлового будинку за адресою м.Суми, вул.Одеська, 30 ( т.1 а.с.109 зв.).

13.06.2005 року помер батько сторін ОСОБА_7 і дана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть виданим 14 червня 2005 року (т.1 а.с.31 зв.). За життя батько сторін склав заповіт, яким усе належне йому на день смерті майно заповідав своїй дочці ОСОБА_6 (т.1 а.с.31). Відповідач ОСОБА_6, в порядку передбаченому законом звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька за заповітом і 15 грудня 2015 року отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом , яка складається з 46/100 часток житлового будинку за адресою м.Суми, вул.Одеська, 30 (т.1 а.с.75 зв.).

Місцевий суд, задовольняючи позов ОСОБА_5 виходив з того, що останній фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_8, оскільки постійно проживав на момент відкриття спадщини зі спадкодавцем. При цьому місцевий суд посилався на ч.3 ст.1268 ЦК України.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного:

Відповідно розяснень викладених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що матір сторін ОСОБА_8 померла 31 грудня 2000 року, а тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями ЦК УРСР (1963 року). В той же час, місцевий суд, розглядаючи дану цивільну справу посилався на норми ЦК України (2004 року).

Відповідно до стт.548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дні відкриття спадщини.

Спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном і доказом цього може служити наявність у спадкоємця ощадних книжок на імя померлого, іменних цінних паперів, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів тощо. Фактом прийняття спадщини є також спільне проживання спадкоємця з померлим безпосередньо перед його смертю, що встановлюється за допомогою штампа в паспорті про його прописку в одній квартирі або одному будинку із спадкоємцем.

В той же час, як вбачається з копії паспорту на імя позивача ОСОБА_5 він ще до смерті матері ОСОБА_8, яка настала 31 грудня 2000 року, а саме 29 листопада 2000 року знявся з реєстрації за адресою м.Суми, вул.Одеська, 30 і з 30 листопада 2000 року зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.15). Дана обставина підтверджується і довідкою з останнього місця проживання померлої ОСОБА_8 від 10 грудня 2005 року з якої вбачається, що за зазначеною адресою були зареєстровані колишній чоловік померлої ОСОБА_7 та донька ОСОБА_6 (т.1 а.с.95 зв.).

Дана обставина підтверджується і поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10І, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 допитаних у суді апеляційної інстанції, які суду пояснили, що позивач мешкав у будинку своїх батьків з народження і одразу після одруження, а саме з 1988 року, перейшов мешкати до дружини і на час смерті матері ОСОБА_8 він в будинку не проживав. В частині, належній на праві власності померлій ОСОБА_8 на час її смерті проживали відповідач ОСОБА_6 та її неповнолітня донька. ОСОБА_6 доглядала за матірю, здійснювала її поховання, за особисті кошти встановлювала памятник, а син померлої позивач ОСОБА_5 лише був присутнім на похоронах матері і наміру приймати спадщину після її смерті не мав. Після поховання матері він в будинку не зявлявся і речами померлої не розпоряджався.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач протягом шести місяців з дня відкриття спадщини вступив в управління або користування спадковим майном, або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини він не надав.

В той же час, з матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач лише 18.05.2015 року та 08.06.20015 року звернувся до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Крім того, колегія суддів вважає, що місцевий суд, не зважаючи на відсутність відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача у справі, відсутність відомостей про належне повідомлення даної особи про день та час слухання справи, розглянув позов у відсутність сторін і ухвалив рішення про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання за позивачем права власності на частину спадкового майна, чим порушив принцип непорушності права приватної власності спадкоємців на спадкове майно закріплене Конституцію (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову ОСОБА_5 ґрунтується на неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 09 лютого 2016 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову до ОСОБА_6, третя особа Третя Сумська державна нотаріальна контора Сумської області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -