Ухвала суду № 65235447, 07.03.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/6426/15-к Провадження №11-кп/773/90/17 Головуючий у 1 інстанції:Логвинюк І. М. Категорія:ч.2 ст.307 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Борсука П.П..

суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Подолюка В.А.,

з участю секретаря - Павловій Н.А.,

прокурора - Грицюка Р.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - адвоката Прадищука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 04 листопада 2016 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Луцька Волинської області, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, не працюючий, раніше судимий:

-22.06.2001 Ковельським міським судом Волинської області за ч.2 ст.140, ст.46-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ст.46-1 КК України виконання вироку відстрочено на 2 роки;

-03.12.2001 Ковельським районним судом Волинської області за ч.1 ст.213 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік з відрахуванням 10 відсотків заробітку;

-15.07.2002 Ковельським міським судом Волинської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання по вироку Ковельського районного від 03.12.2001 і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 2 роки; згідно постанови Ковельського міськрайонного суду від 23.04.2004 покарання з іспитовим строком відмінено та направлено в місця позбавлення волі строком на 2 роки 2 місяці;

-15.02.2005 Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч.3, ч.4 ст.185, ч.1 ст.69, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання по даному вироку та вироку Ковельського міського суду від 15.07.2002 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 9 місяців;

-02.03.2010 Любомльським районним судом Волинської області за ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна; звільненого 07.05.2015 на підставі постанови Казанковського районного суду Миколаївської області від 29.04.2015 умовно-достроково (невідбутий строк 1 рік 1 місяць 27 днів); згідно ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2016 року зараховано у строк відбування покарання, призначеного вироком Любомльського районного суду Волинської області від 02.03.2010, термін попереднього ув'язнення засудженого з 25 червня 2009 року по 21 травня 2010 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі; на даний час судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку,

засуджений за ч.2 ст.307 КК України до 6 (шести) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.

Постановлено початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишено попередню - заставу.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він, будучи раніше судимим 02.03.2010 Любомльським районним судом Волинської області за ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, за що судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий злочин в сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

Так він, повторно, діючи з корисливих спонукань і керуючись метою збагачення, незаконно придбав при невстановлених досудовим слідством обставинах наркотичний засіб - бупренорфін, який зберігав при собі з метою збуту. В подальшому, 22 жовтня 2015 року, близько 14 години 00 хвилин, знаходячись неподалік магазину "Смак", що на вул. Вербицького в м. Ковелі Волинської області, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, повторно продав, чим повторно незаконно збув особі, яка залучалась правоохоронними органами для проведення оперативної закупівлі, - ОСОБА_3 за грошову винагороду в сумі 150 гривень наркотичний засіб бупренорфін, масою в речовині 0,0012 г., який близько 14 години 35 хвилин того ж дня ОСОБА_3 видав працівникам міліції.

Не погоджуючись із вироком, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати та закрити в зв'язку з відсутністю достатніх доказів для доведеності його винуватості. Вказує, що досліджені аудіо та відео файли не вказують на збут наркотичних засобів. Вирок побудований на показаннях закупника, які є неправдивими, оскільки свідок є наркозалежним і притягується до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжок. Зазначає, що наркотиків ОСОБА_3 не збував, а гроші, які отримав від останнього - це було повернення боргу. До показань понятих, слід ставитись критично, оскільки вони є знайомими працівників поліції. Крім того, працівники органів внутрішніх справ показали в суді, що в закупника були його особисті кошти в сумі 30 грн., але згідно протоколу огляду покупця - будь-які особисті кошти у покупця відсутні. Просить визнати протокол огляду покупця недопустимим доказом. Безпідставно відмовлено в призначенні почеркознавчої експертизи. Не дано оцінки використанням понятим ОСОБА_4 для оперативної закупки власного транспортного засобу. Не було допитано закупника ОСОБА_3 Не спростовано сумнівів сторони захисту щодо показань ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, які є працівниками правоохоронного органу. Також звертає на незначну вагу наркотичного засобу та вказує, що всі докази його винуватості здобуті з порушенням кримінального процесуального закону, а тому є недопустимими.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляцію і просили вирок суду скасувати та закрити провадження, прокурора, який заперечив апеляцію і просив вирок залишити без змін, а апеляцію - без задоволення, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Із матеріалів провадження вбачається, що наведені у вироку докази не були ретельно перевірені і зіставлені та належно оцінені у сукупності, а висновок суду є необґрунтованим і передчасним.

Як вбачається із матеріалів судового та кримінального проваджень, даних вимог закону при прийнятті рішення про ухвалення обвинувального вироку суд першої інстанції не дотримався, передчасно прийняв рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2016 року, вирок суду першої інстанції у даному провадженні скасовувався і вищестоящий суд в своєму рішенні вказував на залишення поза увагою місцевого суду тієї обставини, що протокол огляду покупця від 22.10.2015, який знаходиться в матеріалах провадження (а.п.60) істотно відрізняється від протоколу огляду покупця від 22.10.2015, який був виданий органом досудового розслідування стороні захисту. Зокрема, в протоколі, який знаходиться в матеріалах провадження зазначено, що в покупця є мобільний телефон та власні кошти купюрами номіналом 20 та 10 гривень, а в протоколі, наданому стороні захисту, який завірений печаткою поліції, вказано, що в покупця є лише мобільний телефон.

При повторному перегляді кримінального провадження для спростування вищезазначеного твердження сторони захисту, суд першої інстанції допитав працівників поліції та понятих, які були присутні при проведенні цих слідчих дій. Однак на думку апеляційного суду показаннями даних осіб не спростовано суперечностей в цих двох протоколах.

Також судом не було оцінено та перевірено тверджень сторони захисту про те, що ОСОБА_4, який залучався в якості понятого, неодноразово приймав участь як понятий у інших кримінальних провадженнях щодо незаконного обігу наркотичних засобів.

Місцевим судом не перевірено і стосунки вказаного понятого із начальником СБНОН Ковельського МВ ОСОБА_8, оскільки як вбачається із посилань обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 мають спільні інтереси (бізнес). Отже не перевірено і підставність залучення зазначеного понятого та його заінтересованість в результатах кримінального провадження відповідно до вимог ч.7 ст.223 КПК України.

Судом першої інстанції не дано жодної оцінки тій обставині, що на відеозаписі контролю за вченням злочину зафіксовано, що в лівій руці закупника знаходяться дві складені одна в одну грошові купюри, верхня з яких номіналом 20 гривень, а в правій руці - купюри номіналом 50 гривень. Всі вказані купюри закупник склав і переклав у праву руку. А як вбачається із протоколу огляду місця події (а.п.71-81) у ОСОБА_1 виявлено і вилучено в тому числі і гаманець, в якому, серед інших купюр, були і купюри як номіналом 20 гривень, так і 50 гривень, а також 100 гривень.

Обставини передачі більшої суми коштів, ніж врученої закупнику ОСОБА_3, місцевим судом не з'ясовувались.

Аналогічно залишилась поза увагою суду та обставина, що для проведення оперативної закупівлі, згідно постанови від 22.10.2015 (а.п.56-57), було виділено 150 гривень, а закупник передав обвинуваченому більшу суму. Місцевий суд не перевірив та не проаналізував вказані обставини і на думку апеляційного суду усунути дану неповноту судового розглядутта суперечності без допиту самого закупника-легендованої особи неможливо.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, місцевий суд поклав в його основу, в тому числі, і дані результатів аудіо-, відео контролю особи.

Однак, як вбачається із матеріалів провадження, належні документи про надання дозволу на аудіо-, відео контроль особи до матеріалів кримінального провадження не долучені та у судовому засіданні не досліджувались. Таким чином, судом не перевірено дотримання правоохоронними органами законної процедури проведення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії.

Дані порушення на думку суду є істотними порушення кримінального процесуального закону, які апеляційна інстанція з власної за відсутності клопотань усунути не може, вони перешкодили прийняти законне та обґрунтоване рішення, а тому вирок суду відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.409 КПК України підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

При новому розгляді слід ретельно з'ясувати всі обставини кримінального провадження, перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, і залежно від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу захисника Прадищука М.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ковельського міськрайонного суду від 04 листопада 2016 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.307 КК України скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Головуючий:

Судді: