Ухвала суду № 65233512, 22.02.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

22 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 червня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 9 грудня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої залиттям квартири,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2016 року задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на відшкодування майнової шкоди - 16 298 грн., на відшкодування моральної шкоди - 2 тис грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2016 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 відмовлено на підставі пункту 5 частини 4 статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень у справі та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстав, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 січня, 27 лютого та 3 квітня 2013 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі про перегляд якої подано заяву, задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що залиття квартири позивача відбулося з вини відповідача, в результаті пошкодження металопластикового з'єднання з металевою трубою на стояку центрального опалення в санвузлі. Утримання та ремонт (своєчасна заміна) внутрішньоквартирних мереж водопостачання є обов᾿язком власника квартири, відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 572 від 8 жовтня 1992 року, пунктів 3.7, 5.3 наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» № 76 від 17 травня 2006 року, статті 151 ЖК України, статті 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду».

Разом з тим в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 січня 2013 року, на яку посилається заявник як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки належних доказів, що збитки були спричинені позивачці внаслідок вини відповідача не надано, причина залиття квартири не встановлена, акти від 6 травня 2011 року та від 18 серпня 2011 року складені без участі відповідача.

Отже, у справах наявні різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Разом з тим, надані заявником ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2013 року та 3 квітня 2013 року, не можуть бути прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів та передав справу на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої залиттям квартири до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Н.П. Лященко Я.М. Романюк В.М. Сімоненко