Рішення № 65232111, 27.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017Справа №910/24129/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Захід"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явились

від відповідача не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Захід" (відповідач) про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як позичальник, в порушення умов договору про надання овердрафту № 15 від 17.06.2015 року своєчасно не виконав зобов'язання щодо повернення овердрафту та сплаті процентів за його користування, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем за спірним договором, на підстав чого позивач і звернувся до суду для захисту свого порушеного права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2016 року порушено провадження у справі № 910/24129/16 та призначено розгляд справи на 01.02.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року розгляд справи відкладено на 27.02.2017 року.

27.02.2017 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

Представники сторін в судове засідання 27.02.2017 року не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (надалі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Захід" (надалі - відповідач, позичальник) було укладено договір про надання овердрафту № 15 (надалі - договір), відповідно до п. 1 якого, банк зобов'язується надати позичальнику овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Відповідно до п. 2.1. договору, максимальний ліміт заборгованості по овердрафту (максимальна сума, в межах якої позичальник може здійснювати платежі протягом одного операційного дня зі свого поточного рахунку понад фактичний залишок коштів на ньому) 20 000,00 грн.

В пункті 2.2. договору визначено, що річна процентна ставка встановлюється в залежності від строку безперервного дебетового сальдо по поточному рахунку позичальника (строку використання овердрафту), а саме 32,00% річних.

За умовами п. 2.3.1. договору комісії за надання овердрафту (встановлені тарифами банку): за управління кредитом (овердрафтом) - 0,05%, яка нараховується від суми платежів, здійснених за рахунок овердрафту протягом операційного дня і сплачується при поступленні коштів на поточний рахунок позичальника, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за, який вона нарахована.

Відповідно до п. 3.2. договору, проценти за користування овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості по овердрафту за методом факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно, 360 днів у році) та ставкою, вказаною у п. 2.2. цього договору з урахуванням строку користування овердрафтом, з моменту надання овердрафту.

В п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору визначено, що позичальник зобов'язаний повернути банку овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення овердрафту здійснюється за рахунок коштів, які надходять на поточний рахунок позичальника. Повернення овердрафту, сплата процентів та інших платежів за цим договором може здійснюватися третіми особами. Якщо будь-який термін здійснення платежів за договором припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то платежі повинні бути здійснені у попередній робочий день.

У відповідності до п. 4.8. договору, позичальник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.4.7) достроково повернути овердрафт, проценти, комісії та інші, належні до сплати платежі за цим договором.

Відповідно до п. 6.1. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) банк має право стягнути з позичальника пеню в розмірі визначеному п. 2.6. цього договору.

Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором - 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки (п. 2.6. договору).

Позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання овердрафту № 15 від 17.06.2015 року звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою № о15/1 від 31.08.2016 року про сплату заборгованості в сумі 19 571,96 грн. (копія міститься в матеріалах справи). Вказане повідомлення-вимога було отримане уповноваженою особою відповідача 10.09.2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідач у відповідь на повідомлення-вимогу № о15/1 від 31.08.2016 року про сплату заборгованості в сумі 19 571,96 грн. здійснив часткове повернення кредитних коштів в сумі 280,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача (копія міститься в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що належним чином виконав умови договору про надання овердрафту № 15 від 17.06.2015 року шляхом надання коштів на загальну суму 19 769,96 грн., проте відповідач в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за договором про надання овердрафту № 15 від 17.06.2015 року в розмірі 20 009,86 грн., з яких: 19 291,96 грн. - неповернута сума кредиту ; 717,27 грн. - пеня по простроченій сумі кредиту, 0,59 грн. - пеня по прострочених відсотках та 0,04 грн. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначив, що позивач при розрахунку пені не врахував часткові оплати відповідача за період з 17.10.2016 року по 02.12.2016 року.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вимогами ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вже було встановлено судом, 17.06.2015 року між позивачем, як банком, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір про надання овердрафту № 15, відповідно до п. 1 якого, банк зобов'язується надати позичальнику овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Матеріали справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем надано відповідачу грошові кошти в розмірі 19 769,96 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 28131377 від 17.06.2015 року.

Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання овердрафту № 15 від 17.06.2015 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою № о15/1 від 31.08.2016 року про сплату заборгованості в сумі 19 571,96 грн. Вказане повідомлення-вимога було отримане уповноваженою особою відповідача 10.09.2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відповідь на повідомлення-вимогу № о15/1 від 31.08.2016 року про сплату заборгованості в сумі 19 571,96 грн. здійснив часткове повернення кредитних коштів в сумі 280,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача.

Водночас, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем Публічному акціонерному товариству "Кредобанк" грошових коштів за договором про надання овердрафту № 15 від 17.06.2015 року.

Отже, відповідно до вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищенаведених норм Цивільного кодексу України та умов договору про надання овердрафту № 15 від 17.06.2015 року, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 19 291,96 грн., тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Захід" заборгованості за договором про надання овердрафту № 15 від 17.06.2015 року в розмірі 19 291,96 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню по простроченій сумі кредиту в розмірі 717,27 грн., пеню по прострочених відсотках в розмірі 0,59 грн. та пеню по простроченій комісії за адміністрування кредиту в розмірі 0,04 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В пунктах 2.6., 6.1. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) банк має право стягнути з позичальника пеню в розмірі визначеному п. 2.6. цього договору. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором - 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені по простроченій сумі кредиту, пені по прострочених відсотках та пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені по простроченій сумі кредиту в розмірі 717,27 грн., пені по прострочених відсотках в розмірі 0,59 грн. та пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту в розмірі 0,04 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача.

За умовами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 20 009,86 грн., з них: неповернута сума кредиту - 19 291,96 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто одна гривня 96 копійок), пеня по простроченій сумі кредиту - 717,27 грн. (сімсот сімнадцять гривень 27 копійок), пеня по прострочених відсотках -0,59 грн. (п'ятдесят дев'ять копійок) та пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту - 0,04 грн. (чотири копійки).

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

При цьому, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Захід" (код ЄДРПОУ 31980480; адреса: 02225, м. Київ, вул. Архітектора Ніколаєва, 7) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (код ЄДРПОУ 09807862; адреса: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78) грошові кошти: неповернута сума кредиту - 19 291,96 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто одна гривня 96 копійок), пені по простроченій сумі кредиту - 717,27 грн. (сімсот сімнадцять гривень 27 копійок), пені по прострочених відсотках -0,59 грн. (п'ятдесят дев'ять копійок), пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту - 0,04 грн. (чотири копійки) та судовий збір - 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень). Видати наказ.

3. Копія рішення направити сторонам у справі № 910/24129/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.03.2017 року.

Суддя Ю.В.Цюкало