Рішення № 65231382, 06.03.2017, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2017 р. Справа № 923/32/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 АНІМАЛЬ УКРАЇНА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія", м. Херсон

про стягнення 391652,51 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник ОСОБА_2, довіреність від 20.01.2017р.

від відповідача - представник ОСОБА_3, довіреність №101 від 25.01.2017р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 АНІМАЛЬ УКРАЇНА" звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" заборгованість у розмірі 394581,97 грн., з якої: 299778,88 грн. - сума основного боргу, 15,00 грн. - сума 3% річних за несвоєчасну оплату передоплати, 5594,75 грн. - сума пені за несвоєчасну оплату передоплати, 6053,94 грн. - сума 3% річних за несвоєчасну оплату вартості товару, 59757,54 грн. - сума пені за несвоєчасну оплату вартості товару та 23381,86 грн. - сума інфляційного збільшення боргу. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору поставки №203/14 від 15.08.2014р. та на положення ст.ст. 22, 620, 655, 662, 663, 692, 693, 806 ЦК України.

Представник відповідача 14.02.2017р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що станом на 14.02.2017р. сума основного боргу у розмірі 299778,88 грн. сплачена у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Також у поданому відзиві відповідач просить суд зобов'язати позивача надати розрахунок суми штрафних санкцій з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України та ст.ст. 693, 530 ЦК України. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

27 лютого 2017 року позивач через канцелярію суду подав клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи роздруківки електронних листів про направлення відповідачу рахунків-фактур на оплату відповідного товару у період з грудня 2015 року включно по грудень 2016 року включно. Дані матеріали суд прийняв до розгляду та долучив до справи.

Представник позивача у судовому засіданні 28.02.2017р. подав заяву про уточнення позовних вимог, з якої вбачається, що загальна сума заборгованості зменшилась з 394581,97 грн. до 391652,46 грн., у зв'язку із здійсненням позивачем перерахунку штрафних санкцій.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, та виходячи зі змісту даної заяви, а також змісту раніше поданої позовної заяви і обставин справи, суд розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Так, в частині вимог щодо стягнення суми пені за несвоєчасну оплату передоплати, сума зменшилась з 5594,75 грн. до 5472,75 грн. Сума пені за несвоєчасну оплату вартості товару зменшилась з 59757,54 грн. до 48730,20 грн. В частині вимог щодо стягнення суми 3% річних за несвоєчасну оплату передоплати, сума збільшилась з 15,00 грн. до 449,97 грн. В частині вимог щодо стягнення суми 3 % річних за несвоєчасну оплату вартості товару, сума збільшились з 6053,94 грн. до 7199,12 грн. В частині вимог щодо стягнення суми інфляційного збільшення боргу, сума збільшилась з 23381,86 до 28858,75 грн. Також у даній заяві позивач просить стягнути суму інфляційного збільшення боргу зі сплати передоплати у розмірі 1162,84 грн.

Так, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Відповідно до положень ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача подана до прийняття рішення у справі, не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, а тому суд приймає до розгляду та задовольняє заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до 391652,51 грн.

Таким чином, суд визначає ціну позову у розмірі 391652,51 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.02.2017р. з супровідним листом подав доповнення до відзиву на позовну заяву. Дане доповнення з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.02.2017р. суд розпочав розгляд справи по суті.

28 лютого2017 року суд оголосив перерву в засіданні до 14 год. 00 хв. 06.03.2017р., з підстав передбачених ст. 77 ГПК України.

02 березня 2017 року позивач у справі подав до суду письмові пояснення. Дані пояснення суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

06 березня 2017 року відповідач у справі подав до суду з супровідним листом нові докази. Також у даному листі відповідач просить суд розглянути у судовому засіданні питання щодо зменшення розміру неустойки в порядку ст. 551 ЦК України Даний лист з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 06.03.2017р. позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.03.2017р. позовні вимоги в частині стягнення сум 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за несвоєчасну оплату передоплати не визнав та у задоволенні позовних вимог в цій частині просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву.

Щодо вимог в частині стягнення сум 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за несвоєчасну оплату 60% вартості товару, то в цій частині відповідач позовні вимоги визнав частково, за даними відповідача, зазначених у контррозрахунку, суми штрафних санкцій становлять 81335,31 грн., з яких: пеня - 49684,65 грн., 3% річних - 4372,75 грн., інфляційні втрати - 27277,92 грн., що на 13 467,78 грн. менше, ніж заявлено позивачем.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 299778,88 грн., то в цій частині відповідач вважає, що слід припинити провадження у справі, оскільки відсутній предмет спору.

Також у судовому засіданні 06.03.2017р. представник позивача надав усні пояснення, в яких повністю заперечив щодо можливості зменшення розміру неустойки, нарахованої відповідачу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 15 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 АНІМАЛЬ УКРАЇНА" (надалі - позивач або продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (надалі - відповідач або покупець) був укладений договір поставки №203/14 (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору сторони встановили, що продавець зобов'язується поставляти (передавати покупцеві у власність) товари (ветеринарні препарати, вакцини та ін.) на умовах, згідно з переліком та в кількості визначених відповідно до умов даного договору (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних та рахунках фактурах, що виписуються на кожну партію товару.

Товар за договором поставки поставляється партіями. Партією товару вважається товар визначений в одній видатковій накладній (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.2. договору сторони встановили, що покупець зобов'язується здійснити оплату вартості відповідної партії товару у наступному порядку: 40 % вартості партії товару сплачується покупцем шляхом передплати (авансу) на підставі рахунку-фактури продавця, а решта 60 % - шляхом післяплати протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання партії товару. Моментом отримання партії товару є підписання покупцем видаткової накладної на відповідну партію товару на видаткових накладених на товар.

Покупець надсилає продавцю письмове або усне замовлення щодо відповідної партії товару. В замовленні зазначаються найменування, кількість та бажана дата відвантаження товару, що замовляється, місце поставки/передачі партії товару. Замовлення надсилається електронною поштою, факсом або по телефону за реквізитами, визначеними в р.9 даного договору (п.3.1. договору).

Продавець протягом наступного робочого дня після одержання, відповідно до п. 3.1. даного договору, замовлення від покупця повідомляє останнього телефоном, електронною поштою або факсом за реквізитами, визначеними в р.9 даного договору, про можливість та строки відвантаження/поставки партії товару, зазначеної у замовленні покупця (п.3.2. договору).

Одночасно з повідомленням за п. 3.2. договору, продавець надсилає покупцю факсом або електронною поштою рахунок - фактуру де зазначаються перелік, кількість, вартість товару, що відвантажується, та терміни оплати його вартості Покупцем (в тому числі авансового платежу) (п.3.3. договору).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач, у період з 15.02.2016р. по 03.11.2016р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 456218,61 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, які підписані сторонами без претензій та зауважень (а.с. 18-47).

Однак відповідач, в порушення договірних зобов'язань лише частково, у розмірі 156439,73 грн. оплатив поставлений позивачем товар, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 299778,88 грн.

Отже, у зв'язку із несплатою відповідачем вартості поставленого позивачем товару у розмірі 299778,88 грн., позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 299778,88 грн., суму 3% річних за несвоєчасну оплату передоплати у розмірі 449,97 грн., суму пені за несвоєчасну оплату передоплати у розмірі 5472,75 грн., суму інфляційного збільшення боргу зі сплати передоплати у розмірі 1162,84 грн., суму 3 % річних за несвоєчасну оплату вартості товару у розмірі 7199,12 грн., суму пені за несвоєчасну оплату вартості товару у розмірі 48730,20 грн. та суму інфляційного збільшення боргу у розмірі 28858,75 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що згідно платіжних доручень (а.с. 90-10) відповідачем у період з 13.02.2017р. по 14.02.2017р. повністю перераховано на рахунок позивача суму основного боргу у розмірі 299778,88 грн.

Оскільки наявні у справі докази підтверджують сплату відповідачем у повному обсязі суми основного боргу за договором, то суд вважає, що в цій частині спір відсутній, а тому на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 299778,88 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми 3% річних за несвоєчасну оплату передоплати у розмірі 449,97 грн., суми пені за несвоєчасну оплату передоплати у розмірі 5472,75 грн. та суми інфляційного збільшення боргу зі сплати передоплати у розмірі 1162,84 грн., які нараховані відповідачу за порушення ним умов п.2.2. договору, то суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, п.2.2. договору сторони встановили, що покупець зобов'язується здійснити оплату вартості відповідної партії товару у наступному порядку: 40 % вартості партії товару сплачується покупцем шляхом передплати (авансу) на підставі рахунку-фактури продавця, а решта 60 % - шляхом післяплати протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання партії товару. Моментом отримання партії товару є підписання покупцем видаткової накладної на відповідну партію товару на видаткових накладених на товар.

Також п.3.2. договору сторони встановили, що одночасно з повідомленням за п. 3.2. договору, продавець надсилає покупцю факсом або електронною поштою рахунок-фактуру де зазначаються перелік, кількість, вартість товару, що відвантажується, та терміни оплати його вартості Покупцем (в тому числі авансового платежу).

Проаналізувавши умови договору, суд дійшов висновку, що термін внесення покупцем оплати 40% вартості товару, повинен був зазначити у рахунках-фактурах сам же продавець, тобто позивач.

Суд дійшов висновку, що в даному випадку слід керуватись другим абзацом ч.1 ст. 530 ЦК України, яким встановлено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, у наданих 28.02.2017р. відповідачем рахунках-фактурах (а.с. 161-168), позивачем не було зазначено терміну оплати авансового платежу.

Отже, з урахуванням умов п.3.2. договору та приписів другого абзацу ч.1 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив порушення виконання грошового зобов'язання в частині сплати 40% вартості товару (авансовий платіж), оскільки умовою для сплати цієї частини вартості товару слугував виставлений позивачем рахунок-фактура із зазначенням в ньому терміну оплати авансового платежу, чого позивачем виконано не було.

Суд відхиляє посилання позивача на приписи ст. 692 ЦК України та на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 07.10.2014р. у справі № 3-125гс14, оскільки як вже було вищезазначено судом, що самі сторони у договорі №203/14 від 15.08.2014р. встановили строк (термін) виконання зобов'язання (термін оплати авансового платежу), який був визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, а тому і підлягає виконанню лише з настанням цієї події.

Проаналізувавши позовні вимоги з документальними доказами наданими в їх обґрунтування, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення суми 3% річних за несвоєчасну оплату передоплати у розмірі 449,97 грн., суми пені за несвоєчасну оплату передоплати у розмірі 5472,75 грн. та суми інфляційного збільшення боргу зі сплати передоплати у розмірі 1162,84 грн. за обраним способом захисту та заявленим предметом задоволенню не підлягає. У вказаній частині позову відмовлено за ознакою не доведення позивачем зазначених ним підстав вимог, змісту позову.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 48730,20 грн., які нараховані позивачем за несвоєчасну оплату відповідачем вартості товару, то суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Частина 6 ст. 231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.2. договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строку оплати вартості товару, останній зобов'язаний оплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості товару за кожен день прострочення платежу. Строк позовної давності по цьому пункту договору складає 3 (три) роки.

Суд, перевіривши наданий позивачем 28.02.2017р. розрахунок суми пені, виявив наявність помилки лише по сумі пені, нарахованої по видатковій накладній №СА-0000384 на суму 11601,72 грн. (період нарахування - з 04.04.2016р.), яка за розрахунком позивача становить 2031,03 грн.

Суд вважає даний розрахунок невірним, оскільки граничний строк оплати по видатковій накладній №СА-0000384 на суму 11601,72 грн., з урахуванням п.2.2. договору припадає на 01.04.2016р. Відповідач, накладну №СА-0000384 на суму 11601,72 грн. в строк до 01.04.2016р. включно не оплатив.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане.

Отже, частиною 6 статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій.

З викладеного слідує, що позивачу по видатковій накладній №СА-0000384 на суму 11601,72 грн. слід було нараховувати пеню саме з 02.04.2016р. по 01.10.2016р.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок сум пені по видатковій накладній №СА-0000384 на суму 11601,72 грн., за період з 02.04.2016р. по 01.10.2016р., розрахунок пені має наступний вигляд:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення11601.7202.04.2016 - 21.04.20162022.0000 %0.120 %*278.9511601.7222.04.2016 - 26.05.20163519.0000 %0.104 %*421.5911601.7227.05.2016 - 23.06.20162818.0000 %0.098 %*319.5211601.7224.06.2016 - 28.07.20163516.5000 %0.090 %*366.1211601.7229.07.2016 - 15.09.20164915.5000 %0.085 %*481.5011601.7216.09.2016 - 01.10.20161615.0000 %0.082 %*152.15

Отже, за наведеним розрахунком суду, сума пені по видатковій накладній №СА-0000384 на суму 11601,72 грн., нарахованої за період з 02.04.2016р. по 01.10.2016р. складає 2019,84 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату вартості товару підлягають частковому задоволенню, лише у розмірі 48718,96 грн. Пеня у розмірі 11,24 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, через несвоєчасну оплату вартості поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу суму інфляційних втрати у розмірі 28858,75 грн. та суму 3% річних у розмірі 7199,12 грн., у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий позивачем 28.02.2017р. розрахунок суми інфляційних втрат визнав його вірним.

За таких обставин, вимога щодо стягнення суми інфляційних витрат у розмірі 28858,75 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 7199,12 грн., то дана вимога підлягає частковому задоволенню, оскільки суд, перевіривши наданий 28.02.2017р. позивачем розрахунок сум 3% річних, виявив наявність помилок у періодах нарахування 3% річних, які виразились в тому, що позивач безпідставно включив дні зарахування коштів на банківський рахунок позивача до днів прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань.

Крім того, п.2.5. договору сторони встановили, що датою оплати за товар вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок продавця.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" здійснив власний розрахунок сум 3% річних по видатковим накладним від 15.02.2016 № СА-0000263 сума 36071,64 грн., від 17.02.2016 № СА-0000285 сума 45964,56 грн., від 26.02.2016 №СА-0000339 сума 71925,84 грн., від 03.03.2016 № СА-0000384 сума 11601,72 грн., від 21.03.2016 № СА-0000496 сума 34135,92 грн., від 20.04.2016 № СА-0000745 сума 56700,00 грн., від 16.06.2016 № СА-0001208 сума 36055,62 грн., розрахунок 3% річних має наступний вигляд:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів36071.6416.03.2016 - 12.02.20173343 %987.88

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів45964.5618.03.2016 - 12.02.20173323 %1251.28

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів71925.8427.03.2016 - 12.02.20173233 %1904.96

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів11925.8413.02.2017 - 13.02.201713 %0.98

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів11601.7204.04.2016 - 13.02.20173163 %300.62

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів34135.9222.04.2016 - 13.02.20172983 %834.15

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів5670021.05.2016 - 13.02.20172693 %1250.75

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів36055.6217.07.2016 - 13.02.20172123 %626.90

Отже, за наведеним розрахунком суду, сума 3% річних за несвоєчасну оплату вартості товару складає 7157,52 грн..

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми 3% річних за несвоєчасну оплату вартості товару підлягають частковому задоволенню, лише у розмірі 7157,52 грн. Сума 3% річних у розмірі 41,60 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо клопотання відповідача, викладеного у листі від 06.03.2017р. про зменшення розміру неустойки в порядку ст. 551 ЦК України, то суд враховує наступне.

Зменшення штрафних санкцій судом вирішується з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансованого стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів в економіці держави та інших обставин справи, які б свідчили про можливість зменшення пені.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування ГПК України", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд звертає увагу, що відповідачем не наведено жодних обґрунтувань, які б слугували підставою для зменшення неустойки.

Слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобовязання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобовязання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч.2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення неустойки задоволенню не підлягає.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву в частині невизнання задоволених судом позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються вищевикладеним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, у зв'язку з припиненням провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 299778,88 грн., позивачу має бути повернутий з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 4496,68 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №2350 від 26.12.2016р.

Крім того, статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що сума судового збору у розмірі 43,94 грн., сплачена позивачем платіжним дорученням № 2350 від 26.12.2016р., підлягає поверненню платнику, у зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог.

На підставі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (73025, м. Херсон, вул. Тираспольська, 31, офіс 409, код ЄДРПОУ 32853429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 АНІМАЛЬ УКРАЇНА" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, корп. 1, офіс 301-303, код ЄДРПОУ 34293400) суму 3% річних у розмірі 7157,52 грн., суму пені у розмірі 48718,96 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 28858,75 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1271,02 грн.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 299778,88 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 АНІМАЛЬ УКРАЇНА" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, корп. 1, офіс 301-303, код ЄДРПОУ 34293400) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 4496,68 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №2350 від 26.12.2016р., у зв'язку з припиненням провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 299778,88 грн.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 АНІМАЛЬ УКРАЇНА" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, корп. 1, офіс 301-303, код ЄДРПОУ 34293400) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 43,94 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №2350 від 26.12.2016р., у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.03.2017р.

Суддя С.В. Нікітенко