Рішення № 65230646, 24.02.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2017 р. Справа № 910/21738/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська бронетехніка

до Товариства з обмеженою відповідальністю АТЗТ ТрансСервіс

про стягнення 76355,56 грн.

секретар судового засідання: Діхтярук Є.А.

Представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 10.11.2016 р.);

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська бронетехніка» (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТрансСервіс» (далі відповідач) про стягнення 76355,56 грн. шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження вантажу, що перевозився відповідачем.

Позивач обґрунтовує вимоги тим, що 07 квітня 2016 року між ТОВ «АТЗТ ТрансСервіс» (виконавець) та ТОВ «Українська бронетехніка» (замовник) було укладено договір № ЕХВ-UА-FR-2016 про надання послуг з перевезення вантажів, відповідно до умов якого замовник передав виконавцю для перевезення за маршрутом Київ-Франція-Київ вантаж - автомобіль спеціалізований броньований для перевезення особового складу «Варта». 29 червня 2016 року під час прийняття та огляду представниками замовника вказаного вантажу за участі представників виконавця та спеціалістів сервісного центру ТОВ «Торговий Дім «КАМАЗ», на вантажі було виявлено певні ушкодження: деформовано переднє ліве крило з частиною капоту, а саме - замяте в середину та верх, пошкоджено його лакофарбове покриття; деформовано переднє праве крило, а саме - замяте в середину та верх, пошкоджено його лакофарбове покриття; деформовано праву, ліву і задню підніжки з кронштейнами кріплень, вивернуто до верху та змято, пошкоджено лакофарбове покриття; пошкоджено поворотну башню під кулемет, а саме - вирвано та змято всередину верхні захисні пластини та пошкоджено лакофарбове покриття; глибоко пошкоджено лакофарбове покриття капота та пошкоджено лакофарбове покриття по периметру, а саме - глибокі подряпини на капоті, бортах автомобіля у верхній частині, основі поворотної башні під кулемет, заднього борту; пошкоджено передні захисні підкрилки, а саме - тріщини, вигнуті до верху та зруйновано лакофарбове покриття; виявлено сліди короткого замикання клем АКБ та несправність двох АКБ; виявлено несправність блоку управління двигуном. Вартість ремонтних робіт та послуг, а також матеріалів, використаних під час проведення ремонтних робіт, склала загалом 76355,56 грн.

Позивач зазначає, що вказані пошкодження вантажу були спричинені під час його перевезення виконавцем та зумовлені неправомірними діями останнього, у звязку з чим просить суд стягнути з відповідача 76355,56 грн. відшкодування матеріальної шкоди, а також покласти на відповідача судові витрати.

Розгляд справи відкладався.

10.01.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 10012017 від 10.01.2017 р. (вх. № 254/17 від 10.01.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії статуту. Окрім того, позивач надав оригінали наступних документів (для огляду): Договору № EXB-UA-FR-2016, претензії № 25082016-03 від 25.08.2016 р., відповіді на претензію № 194 від 06.10.2016 р., рахунку-фактури № СФ-0000802 від 24.06.2016 р., платіжного доручення № 36 від 24.06.2016 р., дефектовочної відомості № 2/7 від 29.06.2016 р., акту про виявлення дефектів № 1 від 02.07.2016 р., листа-повідомлення № 2/8 від 29.06.2016 р., акту надання послуг № 107 від 11.07.2016 р., актів виконаних робіт № ЗН-0000247 від 1508.2016 р. та № ЗН-0000203 від 1507.2016 р., рахунків-фактури № ЗН-0000203 від 06.07.2016 р. та № ЗН-0000247 від 10.08.2016 р., рахунку № 39 від 05.07.2016 р., листів № 25082016-02 від 25.08.2016 р. та № 28102016-02 від 28.10.2016 р.

10.01.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення б/н, б/д (вх. № 309/17 від 10.01.2017 р.) на позовну заяву, за змістом яких відповідач наголошує на відсутності доказів того, що саме внаслідок винних дій відповідача було пошкоджено вантаж позивача. Крім того, відповідач, серед іншого, посилався на те, що жодних актів, якими встановлювався факт пошкодження спірного вантажу, за участі відповідача не складалось.

16.01.2017 р. до господарського суду Київської області засобами електронного звязку від позивача надійшло клопотання № 16012017-1 від 16.01.2016 р. (вх. № 675/17 від 16.01.2017 р.) про відкладення розгляду справи.

01.02.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог № 01022017-04 від 01.02.2017 р. (вх. № 2406/17 від 01.02.2017 р.).

У судовому засіданні 02.02.2017 р. представником позивача ТОВ «Українська бронетехніка» було подано клопотання б/н від 02.02.2017 р. (вх. № 2525/17 від 02.02.2017 р.), в якому представник позивача просить суд продовжити строк розгляду справи у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання було задоволене ухвалою господарського суду від 02.02.2017 р.

23.02.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог № 23022017-02 від 23.02.2017 р. (вх. № 4074/17 від 01.02.2017 р.).

У судове засідання 24.02.2017 р. представник позивача не зявився, представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 24.02.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

07 квітня 2016 року між ТОВ «АТЗТ ТрансСервіс» (виконавець) та ТОВ «Українська бронетехніка» (замовник) було укладено договір № ЕХВ-UА-FR-2016 про надання послуг з перевезення вантажів (далі договір), відповідно до умов якого виконавець зобовязується доставити довірений вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобовязується оплатити вартість послуг виконавця.

Згідно з п.п. 3.1.2, 3.1.6 договору виконавець зобовязаний забезпечити обовязкову присутність водія при завантаженні/розвантаженні транспортного засобу, контроль за розміщенням і кріпленням вантажу на вантажній платформі автомобіля з метою уникнення пошкодження вантажу і рухомого складу під час транспортування, а також забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його в пункті призначення вантажоотримувачу, зазначеному в товарно-транспортній накладній (СМR).

Відповідно до п.п. 5.1.2, 5.2.1 договору, у разі порушення договірних зобовязань, сторони вживають всіх заходів для ліквідації таких порушень і належного виконання взятих на себе зобовязань. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі вантажоотримувачу, який зазначений в товарно-транспортних документах.

Згідно з додатковою угодою № 1 до договору № ЕХВ-UА-FR-2016 про надання послуг з перевезення вантажів від 07.04.2016 р., виконавець бере на себе зобовязання з доставки виставкового вантажу та/чи рекламних матеріалів автомобільним транспортом (вантаж): 1 місце загальною вагою 16000 кг для участі у виставці «EUROSATORY-2016», що відбудеться з 13 по 17 червня 2016 року в Парижі, Франція.

Як слідує з пояснень сторін, замовник передав виконавцю для перевезення за маршрутом Київ-Франція-Київ вантаж автомобіль спеціалізований броньований для перевезення особового складу «Варта», VIN код Y79VАRТ10GKD23011, номер шасі Y3М5434Х3F0000104.

Як зазначає позивач, 29 червня 2016 року під час прийняття та огляду представниками замовника вантажу, а саме - автомобіля спеціалізованого броньованого для перевезення особового складу «Варта» VIN код Y79VАRТ10GKD23011, номер шасі Y3М5434Х3F0000104, за участі представників виконавця та спеціалістів сервісного центру ТОВ «Торговий Дім «КАМАЗ», на вантажі було виявлено наступні ушкодження: 1) деформовано переднє ліве крило з частиною капоту, а саме замяте в середину та верх, пошкоджено його лакофарбове покриття; 2) деформовано переднє праве крило, а саме замяте в середину та верх, пошкоджено його лакофарбове покриття; 3) деформовано праву, ліву і задню підніжки з кронштейнами кріплень, вивернуто до верху та змято, пошкоджено лакофарбове покриття; 4) пошкоджено поворотну башню під кулемет, а саме вирвано та змято всередину верхні захисні пластини та пошкоджено лакофарбове покриття; 5) глибоко пошкоджено лакофарбове покриття капота та пошкоджено лакофарбове покриття по периметру, а саме глибокі подряпини на капоті, бортах автомобіля у верхній частині, основі поворотної башні під кулемет, заднього борту; 6) пошкоджено передні захисні підкрилки, а саме тріщини, вигнуті до верху та зруйновано лакофарбове покриття; 7) виявлено сліди короткого замикання клем АКБ та несправність двох АКБ; 8) виявлено несправність блоку управління двигуном. Наявність даних пошкоджень на вантажі підтверджується листом-повідомленням ТОВ «Торговий Дім «КАМАЗ», дефектовочною відомістю, виданою ТОВ «Торговий Дім «КАМАЗ», актами виконаних робіт від 15.07.2016 р. та 10.08.2016 р., виданими ТОВ «Торговий Дім «КАМАЗ», актом про виявлення дефектів від 02.07.2016 р., виданим ТОВ «Реформ», актом надання послуг № 107 від 11.07.2016 р., виданим ТОВ «Реформ», а також фотоматеріалами, долученими позивачем до позовної заяви.

На переконання позивача, вказані вище пошкодження вантажу спричинені під час його перевезення виконавцем та зумовлені неправомірними діями останнього, у звязку з чим ТОВ «Українська бронетехніка» просить суд стягнути з відповідача 76355,56 грн. відшкодування матеріальної шкоди у вигляді вартості ремонтних робіт та послуг, а також вартості матеріалів, використаних під час проведення ремонтних робіт.

Дослідивши матеріали справи, долучені до справи докази та позиції сторін, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як зазначено у статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності з приписами ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Також слід зазначити, що міжнародна товарно-транспортна накладна є міжнародним документом, порядок складання та дія якого регламентується Міжнародною конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що ратифікована Україною згідно із Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 р.

Згідно зі статтею 1 Міжнародної конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем було доставлено вантаж за місцем призначення для участі у виставці «EUROSATORY-2016» та передано його відповідальній за прийом вантажу особі (компанія Ворлд Ексібішн Лоджистік), що підтверджується товарно-транспортною накладною СМR за маршрутом Київ-Париж, копію якої долучено відповідачем до матеріалів справи.

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що умови перевезення та транспортно-експедиторського обслуговування регулюються, зокрема, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, Конвенціями ДПВ та МДП, іншими нормативними актами та угодами, що визначають правовідносини при здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом та наданні транспортно-експедиторських послуг.

Як зазначалося вище, для міжнародних перевезень використовується товарно-транспортна накладна особливої, міжнародної форми (СМR), яка містить інформацію про відправника та перевізника, місці прийняття вантажу та адресу його доставки з найменуванням одержувача. Крім того, вказується характер вантажу і його упаковки, повязані з перевезенням платежі (митні та інші), інструкції по проходженню митниці. Якщо на вантаж оформляється накладна СМR, бланк може також містити вказівки про заборону перевантаження, вартість вантажу, суму оплати під час здавання вантажу, а також інструкції про страхування вантажу, очікуваний термін перевезення і список документів, отриманих перевізником.

У Графі 8 СМR перевізник робить позначки про стан вантажу та упаковки. Якщо ці позначки відсутні, то перевізник прийняв вантаж у повному порядку. Відмітки проставляються в першому примірнику і за рахунок самокопіювального паперу залишаються на всіх примірниках. Перший примірник документа залишається у відправника, і згодом перевізник вже не має права робити нові позначки в інших примірниках.

З долучених до справи пояснень відповідача слідує, що 24.06.2016 р., при прийнятті перевізником вантажу для відправлення його до Києва після закінчення виставки «EUROSATORY-2016», виникли проблеми з завантаженням вантажу, оскільки броньований автомобіль «Варта» не запускався, а отже заїхати сам на платформу не міг. Відповідальною особою організатора виставки за завантаження транспортного засобу в Парижі було прийнято рішення про використання вантажопідйомного крану для завантаження вантажу, що підтверджується звітом Ворлд Ексібішн Лоджистік від 24.06.2016 р. (копію долучено до матеріалів справи). Зазначеним підтверджується, що несправність акумуляторів на автомобілі «Варта» сталась під час проведення виставки «EUROSATORY-2016».

Після використання вантажопідйомного крану при завантаженні бронеавтомобіля, на останньому було виявлено ряд ушкоджень, про які перевізник при прийомі вантажу зробив запис у Графі 8 товарно-транспортної накладної СМR № 13177, копія якої долучена до матеріалів позовної заяви.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до п 3.2.3 договору саме на замовника (позивача) покладаються обовязки завантаження та розвантаження транспортного засобу.

Крім того, Графа 24 в товарно-транспортній накладній СМR призначена для відміток одержувача, дати отримання вантажу, його печатки. У вказаній графі відмічається фактичний час та дата прибуття та вибуття з-під вивантаження. Виявлена під час здачі вантажу та при перевірці кількості місць і ваги недостача, псування або пошкодження вантажу засвідчуються відповідними відмітками у другому, третьому і четвертому примірниках СМR. При цьому складається акт отримання (вивантаження), в якому вказується кількість відсутнього (зіпсованого) вантажу. Акт підписується комісією у складі представника митниці або експерта торгової палати, вантажоодержувача і перевізника.

Відповідач наголошує на тому, що 29.06.2016 р. під час прийняття вантажу представником позивача зазначеного акту складено не було, а відповідних відміток до міжнародної товарно-транспортної накладної СМR не вносилось.

Відповідно до п. 3.1.7 договору виконавець у випадку виявлення при розвантаженні розбіжностей щодо кількості/якості/комплектності вантажу зобовязується брати участь у складанні відповідного ОСОБА_1 та підписати його. При необхідності ОСОБА_1 складається за участю представника торгово-промислової палати, страхової компанії, незалежного експерта, тощо.

Матеріали справи не містять доказів складання зазначеного акту, як не містять взагалі будь-яких доказів участі перевізника у складанні актів щодо виявлення ушкодження вантажу.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать про те, що акт прийому-передачі вантажу за договором від 29.06.2016 р. був направлений замовником виконавцеві листом від 25.08.2016 р. та складений фактично через півтора місяці після передачі вантажу, оскільки в ньому вказані ушкодження та вартість їх виправлення на підставі акту виконаних робіт ТОВ «Торгівельний Дім «КАМАЗ» від 10.08.2016 р.

Між тим, згідно з пунктом 7.2 договору кожен випадок збитків, за який інша сторона вимагає відшкодування, повинен бути обґрунтований та підтверджений належним чином оформленими документами, що передбачають можливість звернутися з вимогою до винної сторони.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України здійснюється у разі наявності у діях винної сторони всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача та не залежать від волевиявлення позивача.

Відповідно до абзаців 3, 4 п. 2 чинного на даний час роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Згідно з п. 6 вказаного роз'яснення для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Слід зазначити, що за приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що саме внаслідок винних дій відповідача позивачеві було заподіяно шкоду у вигляді пошкодження бронеавтомобіля, що перевозився відповідачем.

Так, долучені до матеріалів справи копії листа-повідомлення ТОВ «Торговий Дім «КАМАЗ», дефектовочної відомості, виданої ТОВ «Торговий Дім «КАМАЗ», актів виконаних робіт від 15.07.2016 р. та 10.08.2016 р., виданих ТОВ «Торговий Дім «КАМАЗ», акту про виявлення дефектів від 02.07.2016 р., виданого ТОВ «Реформ», акту надання послуг № 107 від 11.07.2016 р., виданого ТОВ «Реформ», жодним чином не доводять того, ким та коли було заподіяно пошкодження на бронеавтомобілі «Варта».

Натомість, наданий відповідачем звіт Ворлд Ексібішн Лоджистік від 24.06.2016 р. свідчить про те, що бронеавтомобіль зазнав пошкоджень під час його завантаження, за яке, згідно умов договору, відповідає саме позивач.

Жодних доказів того, що у подальшому, під час транспортування вантажу, останній зазнав пошкоджень з вини перевізника, суду не надано.

Також слід зазначити, що статтями 4, 9 Міжнародної конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведене протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником.

Як зазначалося вище, перевізником при прийнятті вантажу до перевезення у Парижі було зроблено запис у Графі 8 товарно-транспортної накладної СМR № 13177 щодо наявності пошкоджень вантажу в момент прийняття його до перевезення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності передбачених законодавством підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди у даній справі.

Решта доводів сторін та долучених до матеріалів справи документів були ретельно досліджені судом і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судові витрати на підставі приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення підписане 06.03.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна