Постанова № 65229008, 06.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2017 року № 826/19243/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі

регіональної філії «Південно-Західна залізниця»

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого

комітету Фастівської міської ради

про відшкодування фактичних витрат на виплату компенсації середнього

заробітку працівникам, призваним на військову службу під час

мобілізації, на особливий період

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради про стягнення відшкодування фактичних витрат на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за 2014-2015 роки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 21 лютого 2017 року оголошено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», в особі: регіональної філії «Південно-Західна залізниця» та громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 укладено трудові договори.

При цьому протягом 2014-2015 років позивачем отримано повідомлення про призов вищезазначених працівників на військову службу під час мобілізації на підставі Указів Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», від 14 січня 2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію», та на строкову військову службу згідно із Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Позивачем відповідно до Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №105 (далі - Порядок №105) подавались до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради звіти про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації.

З огляду на те, що відповідачем у повному обсязі не було компенсовано фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації за 2014-2015 роки, позивач 30 травня 2016 року направив до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради лист з проханням протягом місяця виплатити заборгованість у сумі 1 288 125,57 грн.

Відповідач листом від 06 червня 2016 року №952 повідомив позивача про те, що причиною не перерахування зазначених коштів позивачу є відсутність в Державному бюджеті України фінансування бюджетної програми «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та з метою стягнення з нього заборгованості, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Згідно з частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України поширено на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію».

Механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом визначений Порядком №105.

Відповідно до пункту 2 Порядку №105 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі - органи соціального захисту населення).

Згідно з пунктом 4 Порядку №105 для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

При цьому, посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для виплати компенсації, є неправомірними оскільки Європейський Суд у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

Європейський Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Крім того, Законом України від 21.12.2016 року № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" виділені кошти на погашення заборгованості підприємствам по компенсації середнього заробітку мобілізованим працівникам за 2014-2015 роки, за програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період 2014-2015 рр." в розмірі 233100 тисяч гривень.

Суд не може прийняти, як підставу для відмови у задоволенні позову, твердження відповідача щодо порушення позивачем терміну подання звітів, оскільки, як встановлено судом деякі звіти були подані саме 15 числа місяця (що не вважається пропущенням терміну), а постановою КМУ № 105 не передбачена відповідальність за несвоєчасне подання звітів.

Враховуючи, що за підприємствами, установами та організаціями, працівники яких призвані на військову службу, закріплено право на відшкодування виплаченого середнього заробітку таким працівникам за рахунок коштів Державного бюджету, та позивачем дотримано вимоги, передбачені законодавством для отримання такого відшкодування, суд приходить до висновку про задоволення позову та необхідність стягнення з відповідача відшкодування фактичних витрат на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за 2014-2015 роки у сумі 1 288 125,57 грн., підтвердженої наявними в матеріалах справи звітами.

Керуючись статтями 69-71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради на користь публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі: регіональної філії «Південно-Західна залізниця», компенсацію нарахованого та виплаченого середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, за 2014-2015 роки у сумі 1 288 125,57 грн. (один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч сто двадцять п'ять гривень 57 копійок).

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 20 699,88 грн. (двадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень 88 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Т.П. Балась