Постанова № 65228926, 01.03.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року Справа № 810/640/17

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Харченко С.В., суддів: Волкова А.С., Панової Г.В., при секретарі: Пільчевській Ю.В., за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомОСОБА_3доГоловного управління Національної поліції в Київській областіпровизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 28.12.2016 № 868 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції; поновлення позивача на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 3 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області; стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 01.03.2017).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у листопаді 2015 року він був прийнятий на службу в поліцію на посаду поліцейського полку патрульної служби поліції особливого призначення "Миротворець" Головного управління Національної поліції в Київській області з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання капрала поліції. З квітня 2016 року позивач проходив службу на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 3 полку патрульної поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області.

Однак, у подальшому керівництвом Національної поліції щодо нього було прийнято незаконне рішення про проведення атестації, яка відбулась з порушенням визначеної законом процедури.

Позивач зауважив, що під час проведення його атестації було порушено принципи обєктивності, обґрунтованості та комплексності атестування працівників поліції, не враховано визначені Інструкцією про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465, критерії, обєктивні обставини та чинники його попередніх характеристик по службі, професійного рівня, показники та результати у роботі, а також вимоги щодо оформлення атестаційних листів.

Позивач стверджує, що незважаючи на численні порушення, допущені під час проведення атестування, комісією за її результатами прийнято рішення про відповідність його займаній посаді, а отже наказ про звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, позивач вважає своє звільнення протиправним, оскільки жодного дисциплінарного проступку, за вчинення якого до нього могло бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, він не вчиняв, а висновки про його службову невідповідність є безпідставними, необґрунтованими і незаконними.

Вказані обставини, на думку позивача, призвели до прийняття незаконного рішення та порушення його законних прав та інтересів.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції в Київській області позов не визнав та зазначив, що позивач був звільнений зі служби в поліції через службову невідповідність правомірно, оскільки за результатами атестації атестаційна комісія дійшла висновку про невідповідність позивача займаній посаді, у звязку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_3 з квітня 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с позивача на підставі його заяви призначено на посаду поліцейського полку патрульної служби поліції особливого призначення "Миротворець" Головного управління Національної поліції в Київській області з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання капрала поліції.

З квітня 2016 року позивач проходив службу на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 3 полку патрульної поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області (наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.04.2016 № 167 о/с).

У подальшому Головним управлінням Національної поліції в Київській області на підставі рапорту ОСОБА_3 від 16.09.2016 (а.с. 97) прийнято рішення про проведення атестування позивача.

Як вбачається з атестаційного листа, копія якого приєднана позивачем до матеріалів даної справи, атестаційна комісія Головного управління Національної поліції у Київській області за результатами розгляду матеріалів щодо його особи (декларації про доходи; послужного списку; інформаційної довідки; висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VII), а також проведеної співбесіди та відповідного обговорення зібраної інформації, більшістю голосів присутніх членів комісії прийняла рішення про відповідність ОСОБА_3 займаній посаді (а.с. 12).

У свою чергу, представником відповідача надано атестаційний лист від 11.10.2016, з якого вбачається, що атестаційна комісія Головного управління Національної поліції у Київській області більшістю голосів присутніх членів комісії прийняла рішення про невідповідність ОСОБА_3 займаній посаді та його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с. 53-54).

У письмових поясненнях від 23.02.2017 секретар атестаційної комісії ОСОБА_4 посилався на механічну помилку у звязку з великим навантаженням, внаслідок чого попередній атестаційний лист (про відповідність ОСОБА_3 займаній посаді) було знищено, та приєднано до особової справи позивача атестаційний лист, який містив протилежний висновок, а саме: про невідповідність ОСОБА_3 займаній посаді та його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.12.2016 № 868 о/с ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (через службову невідповідність). Підстава: атестаційний лист ОСОБА_3 від 11.10.2016.

Прийнятий за результатами атестування наказ про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність позивач вважає протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон України № 580-VIII), який набрав чинності 07.11.2015 (окрім окремих положень).

Пунктами 8, 9, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 580-VIII передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Отже, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції лише за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним Законом України № 580-VІІІ.

За умови успішного виконання службових обов'язків призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку) (частина перша статті 58 Закону України № 580-VIII).

Як вже зазначалось, ОСОБА_3 був прийнятий на службу в поліцію на посаду поліцейського полку патрульної служби поліції особливого призначення "Миротворець" Головного управління Національної поліції в Київській області з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання капрала поліції на підставі його заяви від 06.11.2015.

Таким чином, судом встановлено, що позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 580-VІІІ, шляхом видання наказу № 1 о/с від 07.11.2015 про призначення за його згодою.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначеним наказом було вирішено питання щодо відповідності особи позивача вимогам поліцейського, які передбачені Законом України № 580-VІІІ.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 57 Закону України № 580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при: призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; в разі вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, наведені вище підстави для проведення атестування є вичерпними.

Поряд із Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються також положеннями Закону України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 № 4312-VI.

Так, статтею 1 цього Закону визначено, що атестація працівників це процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Положеннями частин першої та третьої статті 13 вказаного Закону передбачено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі. У разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що метою проведення атестації з будь-яких зазначених у статті 57 Закону України № 580-VІІІ підстав є вирішення питання про залишення у той чи інший спосіб особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

У свою чергу звільнення зі служби через службову невідповідність передбачено пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України № 580-VIII.

Як свідчать матеріали справи, позивача звільнено з поліції через "службову невідповідність". Проте, поняття "службова невідповідність" і звільнення за цією підставою є більш широким і таким, що охоплюється поняттям "звільнення у порядку дисциплінарного стягнення".

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 № 21-13а14, яка в силу положень статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

За таких обставин, посилання представника відповідача як на підставу для проведення атестації на рапорт ОСОБА_3 від 16.09.2016 (а.с. 97), в якому він просить провести переатестацію, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

У свою чергу судом встановлено, що на час проведення атестації позивач пропрацював на посаді поліцейського полку патрульної поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області менше одного року, питання про призначення його на вищу посаду, переведення на нижчу посаду або притягнення до відповідальності в межах дисциплінарної процедури відповідачем не вирішувалось.

Таким чином, рішення про призначення атестації працівника після прийняття його на роботу (службу у поліції) безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення позивача на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є незаконним.

Крім того, як вже зазначалось судом вище, в силу приписів статті 57 Закону України № 580-VIII атестування поліцейських проводиться на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам.

Відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465 (далі Інструкція № 1465), з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обовязковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Згідно з вимогами пункту 16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465 (далі Інструкція № 1465), атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Як вбачається з дослідженого судом протоколу засідання атестаційної комісії, атестаційна комісія діяла з порушенням вимог статті 57 Закону України № 580-VIII та пункту 16 розділу IV Інструкції № 1465, не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноту виконання ним функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо. Висновок (рішення) комісії є абсолютно немотивованим і не підтверджується жодними матеріалами чи доказами.

Так, під час атестації позивача члени атестаційної комісії досліджували лише стандартний пакет документів, перелічених у самій формі бланку (декларацію про доходи; послужний список; інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682-VII, інформацію з відкритих джерел). Інформація про опрацювання та дослідження комісією інших документів (заяв чи скарг на дії позивача, матеріалів службових розслідувань, інформації про притягнення до дисциплінарної відповідальності, тощо) відсутня.

Будь-яких відомостей про те, яким саме вимогам (що пред'являються до особи, яка перебуває на посаді, яку обіймав позивач) ОСОБА_3 не відповідає, у чому саме проявляється така невідповідність, протокол засідання атестаційної комісії не містить.

Протокол засідання атестаційної комісії не містить жодних мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу твердження комісії про службову невідповідність позивача.

Судом також встановлено, що атестаційна комісія не досліджувала можливість переведення позивача за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направлення його на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією, що є порушенням вимог статті 13 Закону України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 № 4312-VI.

Заперечення відповідача також не містять відомостей про те, які ж саме причини чи мотиви стали підставою для висновків про невідповідність позивача займаній посаді.

Водночас, висновки атестаційної комісії спростовуються самим фактом прийняття позивача на службу до поліції в порядку переатестування з присвоєнням спеціального звання, матеріалами його особової справи та відомостями, що викладені в атестаційному листі позивача і характеризують його особу.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Положеннями частини третьої статті 57 Закону України № 580-VІІІ встановлено, що атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції № 1465, у Національній поліції України створюються атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.

Як вбачається з матеріалів справи, докази погодження персонального складу атестаційної комісії у відповідності до приписів пункту 2 розділу ІІ Інструкції № 1465 з Національною поліцією України та списки осіб щодо яких прийнято рішення про проведення атестування, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що склад атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у Київській області сформований з порушенням вимог законодавства і є неповноважним.

Пунктом першим частини третьої статті 2 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що атестування позивача проведено Головним управлінням Національної поліції у Київській області за відсутності законодавчо передбачених підстав для проведення атестації та з порушенням визначеної законом процедури її проведення.

Крім того, суд наголошує, що Інструкція № 1465 не містить норм, які передбачають знищення атестаційних листів та видачу інших.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прийнятий за результатами атестування наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.12.2016 № 868 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач поновленню на службі на посаді, з якої його незаконно звільнено.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у загальному розмірі 1000000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Цією ж статтею встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 Цивільного кодексу України).

Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти висновку про те, що при заявлені вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивачем має бути зазначено, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В обґрунтування моральної (немайнової) шкоди представник позивача стверджував, що позивач зазнав моральних страждань, що виразились у безсонні, порушенні нормального функціонування організму, нервових розладах, постійному стресі, обумовленому необхідністю пошуку нової роботи (а.с. 110-111).

Однак, під час судового розгляду позивач пояснив суду, що вимоги про відшкодування моральної шкоди для нього мають більш символічний характер.

Враховуючи пояснення позивача, суд вважає за можливе стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду у символічному розмірі, а саме: 1,00 грн.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто з 28.12.2016 і по день прийняття рішення.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2017 № 126 (а.с. 107), середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_3 складає 7124,51 грн., а середньоденне грошове забезпечення 233,59 грн.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 63 календарних дні, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу становить 14716,17 грн. (= 233,59 грн. х 63 дні).

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки спір вирішено на користь позивача, який в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.12.2016 № 868 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції.

3. Поновити ОСОБА_3 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 3 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 14716 (чотирнадцять тисяч сімсот шістнадцять) грн. 17 коп.

5. Звернути постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 3 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_3 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7124 (сім тисяч сто двадцять чотири) грн. 51 коп.

6. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1 (одна) грн. 00 коп.

7. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: С.В. Харченко

Судді: А.С. Волков

ОСОБА_5

Постанову складено у повному обсязі 7 березня 2017 року.