Ухвала суду № 65228720, 02.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року м.Київ К/800/978/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Мороз В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» звернулося з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04 лютого 2015 року №125130005/2015/610011/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04 лютого 2015 року №125130005/2015/00018.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за резервним (шостим) методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Вважав прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними і необґрунтованими, оскільки митним органом не зазначено конкретних обставин, які викликали сумніви у достовірності поданих документів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 04 лютого 2015 року №125130005/2015/610011/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04 лютого 2015 року №125130005/2015/00018.

При винесенні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з безпідставності коригування митницею митної вартості за резервним методом, оскільки позивачем надано митному органу всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару за першим методом.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Київська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити.

У касаційній скарзі митниця зазначає про необґрунтованість позовних вимог та хибність висновків судів про неправомірність рішень митного органу, оскільки подані Товариством документи не підтверджували заявлену митну вартість товару, а тому у митного органу були підстави для її визначення за резервним методом, оскільки наявна цінова інформація ґрунтувалась саме на раніше визнаних (визначених) органом доходів і зборів митних вартостях.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27 червня 2013 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» (дистриб'ютор) та GITI Tire Global Trading Pte. Ltd (постачальник) укладено контракт №G-D/2013-0627 про поставку шин, за умовами якого поставка товару здійснювалась на умовах CIF.

Відповідно до інвойсу від 14 грудня 2014 року №GT1406041A, сума поставленого товару складає 80671,88 доларів США, що включає в себе суму витрат на страхування товару та транспортні послуги відповідно до умов CIF.

З метою здійснення митного оформлення товару (вантажних автомобільних пневматичних гумових шин, для вантажних автомобілів в кількості 375 шт.) імпортованого за контрактом №G-D/2013-0627 позивачем 03 лютого 2015 року до митниці подано вантажну митну декларацію №125130005.2015.540686 (далі - МД), відповідно до якої митна вартість визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем митному органу подано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 22 січня 2015 року №125/2012/0001072; міжнародні автомобільні накладні CMR від 31 січня 2015 року №0035150 та №0035151; коносамент від 16 грудня 2014 року №NJJY368479; прайс-лист виробника від 18 грудня 2014 року б/н; інвойс від 14 грудня 2014 року №GT1406041A; пакувальний лист від 14.12.2014 б/н; страховий поліс від 13 грудня 2014 року PYIE201434010200E04170; контракт від 27 червня 2013 року №G-D/2013-0627; сертифікат відповідності від 02 лютого 2015 року UA1.009.005424-15; інформація про радіологічний контроль товару від 16 грудня 2014 року №2761; сертифікат про походження товару форми A від 15 грудня 2014 року №G143400900990426; копію митної декларації від 15 грудня 2014 року №330120140000024697.

З посиланням на виявлення під час здійснення митного контролю у наданих декларантом на підтвердження числових значень складових митної вартості документах розбіжностей, митним органом електронним повідомленням від 03 лютого 2015 року запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: банківські платіжні документи, що стосуються оцінювання товару (розширену довідку про транспортні витрати фрахт контейнера); прайс-лист виробника товару відповідно до заявленої поставки; копію митної декларації країни відправлення з перекладом відповідно до ст.254 МК України; висновок про якісні та вартісні показники товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

На підставі поданих позивачем документів, митним постом «Святошин» Київської митниці Міндоходів 04 лютого 2015 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610011/2 із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару та видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00018.

У графі 33 рішення зазначено, що метод за ціною договору не застосовується, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містить всіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку, не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням ст.ст.59-60 Митного кодексу України; методи згідно зі ст.ст.62, 63 Митного кодексу України не застосовуються у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод використано з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 21 листопада 2014 року №125130005/2014/549284. Перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.ч.3 та 4 ст.53 МКУ, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів та зборів: 1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, a також документи, що містять відомості про вартість страхування, 3) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, 4) виписка з бухгалтерської документації. Проведено консультацію відповідно до ст.ст.57, 59 Митного кодексу України

05 лютого 2015 року позивачем повторно подано митну декларацію №125130005/2015/540776, вищевказаний перелік документів та додаткові документи, а саме: висновок про вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованою експертною організацією від 21 січня 2015 року №136; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 12 грудня 2014 року №3; рахунок фактури від 22 січня 2015 року №СФ-0000018; лист товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» від 04 лютого 2015 року №0402/1; лист GITI Tire Global Trading Pte. Ltd від 04 лютого 2015 року.

Проте, надані документи не стали підставою для визнання відповідачем заявленої ТОВ «Дельта 2010» митної вартості за першим методом.

Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч. ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які ідентифікували товар та піддавалися обчисленню, підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.

Вимагаючи надання додаткових документів митний орган не вказав, які саме розбіжності чи ознаки підробки він виявив у поданих декларантом документах, а також які конкретно відомості щодо числових значень складових митної вартості товару чи ціни, яка була сплачена/підлягала сплаті за цей товар потребують перевірки та/або додаткового підтвердження. Тобто, окрім власне переліку додаткових документів, відповідач не зазначив про обставини, які викликають у нього сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Крім того, митний орган в оскаржуваному рішенні послався на неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості відповідно до ст.ст.69-60, 62 та 63 МК у зв'язку із відсутністю цінової інформації, проте у вказаному ж рішенні відповідач визначив митну вартість за резервним методом з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 21 листопада 2014 року №125130005/2014/549284. Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 Митного кодексу України.

У якості причин відмови у застосуванні митної вартості, визначеної позивачем, митниця зазначає про встановлення розбіжностей: умови поставки у експортній МД від 20 листопада 2014 року №330120140000024697 (FOB) відрізняються від умов поставки, що зазначені у рахунку-фактурі та контракті (CIF), та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару; в наданому позивачем прайс-листі виробника товару не вказано термін його дії; у рахунках фактури для продажу на території України не зазначено торгову марку чи виробника шин. Відповідач зазначає, що оскільки фактичне здійснення поставки на умовах FOB передбачає покладання транспортних витрат та витрат на страхування на позивача, тому до митного оформлення останній в обов'язковому порядку повинен був подати документи, що підтверджують числове значення таких складових митної вартості, як вартість транспортування та страхування відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Проте, зазначені додаткові документи позивачем митному органу не надано.

Виходячи зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, під час митного оформлення товару про наявність вищевказаних розбіжностей під час митного оформлення декларанту не заявлялося, вказані вище причини відмови у визнанні митної вартості, визначеної за ціною договору, відповідач висловив заперечуючи проти позову під час розгляду справи в суді. Це по-перше. По-друге, що стосується доводів, на яких ґрунтується позиція митниці, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що за встановлених обставин аргументи відповідача не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності або недоліки у документах, про які зазначає відповідач, не вплинули і не могли вплинути на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Отже, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. У зв'язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді