Ухвала суду № 65228252, 07.03.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"07" березня 2017 р. Справа № 806/2134/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Франовської К.С.,

за участю секретаря судового засідання Лібеги С.О.,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "02" грудня 2016 р. про відмову в забезпеченні позову у справі за позовом Державної фіскальної служби України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016 р. ВП № 51515216 ,

ВСТАНОВИВ:

Державна фіскальна служба України звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016 р. ВП № 51515216.

02.12.2016 представник позивача подав клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016 ВП №51515216 до набрання законної сили рішенням суду у справі. В обґрунтування клопотання зазначив, що у зв'язку з неможливістю виконати рішення суду, позивач, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, звернувся до державного виконавця із заявою про його зупинення. Проте, державним виконавцем було відмовлено у зупиненні виконавчого провадження та винесено постанову про стягнення виконавчого збору у від 04.10.2016 р. ВП № 51515216. Вважає, що оскільки є очевидними ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, просить зупинити дію постанови.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 року у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою заяву задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги. Просив відмовити в її задоволенні. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені ст.117 КАС України підстави для забезпечення позову відсутні, так як позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння йому шкоди, тому клопотання про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

З вказаним висновком погоджується суд апеляційної інстанції, вказуючи наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 117,118 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Для забезпечення адміністративного позову суд може:

1) зупинити дію всього рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;

2) заборонити вчиняти певні дії.

У заяві про забезпечення адміністративного позову і в матеріалах, доданих до позову, відсутні докази очевидності небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів або необхідності докласти для їх відновлення значних зусиль та витрат. Також в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тож колегія суддів вважає, що заявлені заходи забезпечення позову не є співрозмірними з його предметом, а забезпечення адміністративного позову з підстав очевидної протиправності оспорюваних рішень є передчасним, оскільки дане питання є предметом з'ясування під час розгляду та вирішення даної адміністративної справи.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року позов Державної фіскальної служби України в даній справі задоволено. Скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016 р. у ВП №51515216.

Отже станом на день розгляду апеляційним судом питання правомірності винесення ухвали про відмову в забезпечення позову, у даній справі наявне рішення по суті спору, яким скасовано постанову відповідача, дію якої просять зупинити.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність прийнятого судового рішення, а тому ухвала від 20.01.2017 року скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "02" грудня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.О. Зарудяна

К.С. Франовська

Повний текст cудового рішення виготовлено "09" березня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державна фіскальна служба України Львівська площа,8, м.Київ, 04655

3- відповідачу/відповідачам: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вул. Городецького, 13, м.Київ, 01001

- ,