Ухвала суду № 65227880, 07.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 р.Справа № 818/1431/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, Державної фіскальної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2016р. по справі № 818/1431/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України , Міністерства доходів і зборів України , Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1, ДФС України), Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач 2), Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач 3, Конотопська ОДПІ), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України № 36-0 від 17 жовтня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1" та наказ Головного управління ДФС у Сумській області № 269-0 від 18 жовтня 2016 року "Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України № 36-0 від 17 жовтня 2016 року"; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області та в цій частині допустити негайне виконання судового рішення; стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2016 року по день ухвалення рішення суду з розрахунку 310,47 грн. середньоденного заробітку та різницю заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи за період з травня 2015 року по 19 жовтня 2016 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 р. адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України № 36-0 від 17 жовтня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1"

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Сумській області № 269-0 від 18 жовтня 2016 року "Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України № 36-0 від 17 жовтня 2016 року".

Поновлено ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді начальника Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області.

Стягнуто з Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Сумській області (ідентифікаційний код 39501786) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2016 року по 21 грудня 2016 року в розмірі 14 281,62 грн. (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят одна грн. 62 коп.)

В частині вимог про стягнення різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи за період з травня 2015 року по 19 жовтня 2016 року відмовлено в зв'язку з необґрунтованістю.

Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді начальника Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області та стягнення з Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Сумській області (ідентифікаційний код 39501786) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6 519,87 грн. (шість тисяч п'ятсот дев'ятнадцять грн. 87 коп).

Не погодившись з прийнятою постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач 1 - ДФС України подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Окрім того, не погодившись із вищезазначеним судовим рішенням, апеляційну скаргу подала Конотопська ОДПІ, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 42, 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), також просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник ДФС України повністю підтримав вимоги апеляційних скарг та просив їх задовольнити.

Позивач заперечував проти задоволення вимог апеляційних скарг та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники судового процесу були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника ДФС України, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи, позивачка з 2003 року працювала в податкових органах на різних посадах, 28.02.2003 р. прийняла присягу державного службовця.

Наказом Міністерства доходів і зборів України № 1347-о від 13.06.2013 р. призначена на посаду начальника Конотопської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області (а.с. 12-13, 15-16).

Наказом Міністерства доходів і зборів України № 36-о від 17.10.2016 р. припинено перебування ОСОБА_1 на державній службі та звільнено її з посади начальника Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Сумській області у зв'язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказом ГУ ДФС у Сумській області № 269-о від 18.10.2016р. позивачці оголошено наказ № 36-о від 17.10.2016р. Міністерства доходів і зборів України (а.с. 17, 18).

Не погоджуючись із вищезазначеними наказами, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказу Міністерства доходів і зборів України № 36-0 від 17 жовтня 2016 року та наказу Головного управління ДФС у Сумській області № 269-0 від 18 жовтня 2016 року, поновлення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді начальника Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, стягнення з Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Сумській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випаду змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників врегульовано ст. 49-2 КЗпП України, відповідно до вимог частин 1-3 якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України N 160 від 21 травня 2014 р. утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, реорганізувавши шляхом перетворення Міністерство доходів і зборів. Постановою Кабінету Міністрів України N 311 від 6 серпня 2014 р. утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби, в тому числі і Конотопську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС. Частиною другою передбачено реорганізацію територіальних органів Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби, зокрема Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів шляхом приєднання до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.

З наведених норм вбачається, що ліквідація Міністерства доходів і зборів та його територіальних органів Кабінетом Міністрів не передбачалась, а проводилась саме реорганізація.

Таким чином, є неможливим застосування до правовідносин, які є предметом розгляду, правил Кодексу законів про працю України, що застосовуються у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації.

З огляду на викладене, не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги ДФС України про обов'язковість застосування в даному випадку положень ст. 240-1 КЗпП України, якою визначено, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 ст. 40 цього Кодексу.

Так, як вже було зазначено, ліквідація Міністерства доходів і зборів та його територіальних органів Кабінетом Міністрів не передбачалась, а проводилась саме реорганізація шляхом приєднання одного підприємства до іншого.

Відповідно до ст. 36 ч. 4 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Наведеними Постановами Кабінету Міністрів України не передбачалось скорочення чисельності працівників, зокрема Конотопської ОДПІ Міндоходів та Конотопської ОДПІ ГУ ДФС.

За твердженням позивача, яке не спростовано відповідачами, на момент утворення Конотопської ОДПІ ГУ ДФС її структура та штатна чисельність повністю відповідала структурі та чисельності Конотопської ОДПІ Міндоходів. Конотопська ОДПІ ГУ ДФС була новоствореним органом, працівників не мала, в зв'язку з чим, як було встановлено в ході розгляду справи та визнано відповідачами, усі працівники Конотопської ОДПІ Міндоходів, крім позивачки, були переведені на відповідні посади до Конотопської ОДПІ ГУ ДФС.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Конотопську ОДПІ ГУ ДФС зареєстровано 20.11.2014 р. Запис про припинення в зв'язку з реорганізацією Конотопської ОДПІ Міндоходів внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 30.06.2016 р. і саме з цього моменту процедура реорганізації є завершеною (а.с. 47-49, 177-179).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивачка станом на 30.06.2016 р. звільнена або переведена на будь-яку іншу посаду не була. До моменту звільнення 18.10.2016 р. Конотопською ОДПІ ГУ ДФС виплачувалась їй заробітна плата за посадою начальника Конотопської ОДПІ Міндоходів, видавались накази про її відрядження, про надання відпустки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 36 КЗпП України дія трудового договору позивачки продовжена з правонаступником Конотопської ОДПІ Міндоходів - Конотопською ОДПІ ГУ ДФС. На користь цього свідчить і відповідь ДФС України від 28.07.2016 р., № 7929/Д/99-99-04-01-02-14 на запит ОСОБА_1, якою повідомлено, що посада начальника Конотопської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області передана до Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області (а.с. 23).

Відповідачами надано докази подальшої реорганізації територіальних органів ДФС у Сумській області: приєднання до Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області інших територіальних органів ДФС та утворення в її складі Путивльського, Буринського, Кролевецького відділень, проведення скорочення чисельності працівників, але доказів скорочення посади, яку обіймала позивачка, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не подано.

За таких обставин, незважаючи на те, що 26.11.2014 р. ОСОБА_1 була попереджена про наступне звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідачами факт скорочення посади, яку вона обіймала, не доведено.

Колегія суддів зауважує на те, що, усуваючи неточність у текстах Постанов Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №160 «Про утворення Державної фіскальної служби» та від 06.08.2014р. №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», Кабінет Міністрів України своєю Постановою від 04.06.2015 року № 360 «Про внесення зміни до п. 7 Положення про Державну фіскальну службу України» чітко зазначив, що «ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів».

Перелік та зміст функцій, які здійснюють структурні підрозділи головних управлінь ДФС в областях, містах Києві, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, які затверджені Наказом Державної фіскальної служби України № 484 від 09.07.2015 року, повністю ідентичні переліку та змісту функцій, які здійснювали структурні підрозділи головних управлінь Міндоходів і зборів в областях, містах Києві, Міжрегіонального головного управління Міндоходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, які затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України № 888 від 30.12.2013 року.

В свою чергу, повністю співпадає зміст завдань діяльності, прав та обов'язків, визначених в Положенні про Конотопську ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року № 65, зі змістом завдань, прав та обов'язків, визначених в Положенні про Конотопську ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, затверджених Наказом ДФС України від 21.08.2014 року № 60.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що ДФС України не погоджено кандидатуру позивачки для призначення на посаду начальника Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, як на підставу для звільнення, та на порядок добору кадрів та призначення на посади в органах ДФС з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставами для звільнення визначено лише зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Результати будь-яких іспитів, співбесід, погодження чи відсутність такого погодження кандидатури працівника роботодавцем законом, як підставу для звільнення, не визначено.

Окрім того, як було зазначено вище, ч. 4 ст. 36 КЗпП України передбачено продовження трудового договору у випадку реорганізації установи, а не укладення нового трудового договору, проведення процедури нового призначення на посаду.

Відповідачами ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів того, що в ході приєднання Конотопської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області до Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області продовження трудових договорів працівників проводилось через процедуру тестування, співбесіди, атестації тощо.

Також, вказуючи на наявність підстав для звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідачами порушено процедуру звільнення за такою підставою.

Так, статтею 49-2 КЗпП України врегульовано порядок вивільнення працівників, частинами 2, 3 якої встановлено обов'язок роботодавця при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховувати переважне право на залишення на роботі та обов'язок одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці пропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Під час розгляду справи встановлено, що ГУ ДФС 14.03.2016 р. та 16.03.2016 р. позивачу запропоновано посаду заступника начальника Сумської ОДПІ ГУДФС у Сумській області та начальника цього органу, від яких позивач відмовилася (а.с. 25, 26). Однак, Конотопська ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області, її правонаступник - Конотопська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області та Сумська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області є самостійними юридичними особами, пропозиція обійняти посаду в іншій юридичній особі не є належним виконанням обов'язку пропонувати роботу в тій самій установі. 03.10.2016 р. ГУ ДФС у Сумській області запропоновано ОСОБА_1 посади начальника Відділу обслуговування платників, головного державного ревізора-інспектора з контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів в Конотопській ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області та посаду завідувача сектору організаційної роботи ГУ ДФС у Сумській області, від яких вона відмовилась (а.с. 27).

Слід зазначити, що такі дії не є належним виконанням вимог ст. 49-2 КЗпП України, оскільки перед звільненням роботодавець зобов'язаний пропонувати всі наявні вакантні посади, яким працівник відповідає за професією та кваліфікацією. В ході розгляду справи встановлено, що на момент звільнення позивачки в Конотопській ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області були інші вакантні посади, крім запропонованих. Зокрема, не було призначено начальника ОДПІ, а лише виконуючого обов'язки. Позивачка обіймала посаду начальника Конотопської ОДПІ ГУ Міндоходів. Доказів того, що вона не відповідала посаді начальника Конотопської ОДПІ ГУ ДФС за професією, кваліфікаційним рівнем, або за будь-якими іншими ознаками відповідачами ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано.

Таким чином, позивачу мали бути запропоновані усі наявні посади, в тому числі і начальника інспекції.

Окрім того, наказ про звільнення з посади, який оскаржується, видано 17.10.2016 р. Міністерством доходів і зборів України, яке на момент призначення позивачки на посаду в 2013 році було наділене повноваженнями призначення та звільнення начальників інспекції, в тому числі і Конотопської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області. Відповідно до "Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 20.10.2011, орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади. Майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта. Орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій. Акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій. Право підписувати документи щодо здійснення повноважень та виконання функцій з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України, зазначеним у пункті 13 цього Порядку, має керівник органу виконавчої влади, що припиняється (у разі його звільнення - заступник такого керівника), а після зазначеного дня - керівник утвореного органу виконавчої влади або органу виконавчої влади, до якого перейшли права та обов'язки органу виконавчої влади, що припиняється.

Як було зазначено вище, Постановою Кабінету Міністрів України N 160 від 21 травня 2014 р. утворено Державну фіскальну службу шляхом перетворення Міністерства доходів і зборів. Постановою Кабінету Міністрів України № 236 від 21.05.2014 "Про Державну фіскальну службу України" затверджено положення про Державну фіскальну службу України та врегульовано питання матеріального забезпечення органів ДФС. Розпорядженням Кабінету Міністрів України N 651-р від 17.07.2014 визнано можливість виконання Державною фіскальною службою України функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів, що припиняється. Розпорядження набрало чинності з дня його прийняття, тобто з 17.07.2014 р.

Права та обов'язки, що виникають за трудовим договором з працівником, не є майновими правами та обов'язками органу влади. Крім того, позивачка перебувала у трудових відносинах з Конотопською ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області, а не безпосередньо з Міністерством доходів і зборів України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з моменту набрання чинності Розпорядженням КМ України N 651-р від 17.07.2014 р. Міністерство доходів і зборів України не мало повноважень видавати наказ про звільнення ОСОБА_1, а наказ № 36-о від 17.10.2016 р. видано неповноважною особою. Наказ ГУ ДФС у Сумській області № 236-о від 18.10.2016 р. лише оголошує наказ № 36-о від 17.10.2016 р. та не створює ніяких самостійних правових наслідків.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при звільненні ОСОБА_1 не дотримано вимоги законодавства, чим порушено її права.

Щодо посилання Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області в апеляційній скарзі на те, що вимоги позивача виходять за межі процесуальних строків, встановлених ст. 99 КАС України (перше попередження про вивільнення було 14.11.2014р.), колегія суддів зазначає таке.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання протиправними та скасування наказу Міністерства доходів і зборів України № 36-0 від 17 жовтня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1" та наказу Головного управління ДФС у Сумській області № 269-0 від 18 жовтня 2016 року "Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України № 36-0 від 17 жовтня 2016 року". Позовну заяву ОСОБА_1 відповідно до штемпеля суду зареєстровано 26.10.2016 року. Отже, позивачем не пропущено, встановлений ст. 99 КАС України, строк звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено правомірність їх дій щодо звільнення та наказів № 36-о від 17.10.2016 р. та № 236-0 від 18.10.2016 р., що оскаржуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто, поновлення на роботі є відновленням стану, який існував до незаконного звільнення.

Позивачкою вимог про поновлення її на посаді, яку вона обіймала до звільнення, не заявлено, проте враховуючи те, що звільнення проведено з порушенням вимог законодавства, відповідно до ст. 11 КАС України, для повного захисту порушеного права, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Конотопської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Сумській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає судовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки середньоденна заробітна плата позивачки перед звільненням становила 310 грн. 47 коп. (а.с. 198).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 19.10.2016 р. по 21.12.2016 р. складає 14281,62 грн.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Конотопської ОДПІ ГУ ДФС України в Сумській області та стягнення різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи з травня 2015 року по день звільнення, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Так, ОСОБА_1 на посаду начальника Конотопської ОДПІ ГУ ДФС України в Сумській області призначена не була, що виключає можливість і поновлення на вказаній посаді, а з моменту призначення в 2013 році і до моменту звільнення - 18.10.2016р. позивачка обіймала посаду начальника Конотопської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області і ні на яку іншу нижче оплачувану посаду не переводилась та будь-яку іншу роботу не виконувала.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на той факт, що ані позивачем, ані відповідачами постанова суду в цій частині в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідачів в апеляційних скаргах на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2016р. по справі № 818/1431/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 10.03.2017 р.