Рішення № 6522769, 26.10.2009, Господарський суд Чернігівської області

26.10.09 Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"21" жовтня 2009 року Справа № 20/135

Суддя Цимбал Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія "Техно",

08150, Київська область, м. Боярка, вул. Вокзальна, 45;

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 14000, АДРЕСА_1

про: стягнення 6946,72 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідача : не зявились;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія „Техно” звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6946,72 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 0019 від 22.03.2007р.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11.09.2009р. розгляд справи призначено на 24.09.2009р., після чого розгляд справи відкладався до 07.10.2009р., 15.10.2009р. та 21.10.2009р.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника у судові засідання не направив, ухвала про порушення провадження у справі від 11.09.2009р, направлена на адресу відповідача, що зазначена як в позовній заяві так і в Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи підприємця (14000, АДРЕСА_1) повернулася до суду з поштовою відміткою „за закінченням терміну зберігання”.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Чернігівської області від 12.10.2009р. за № 02-01/83 у звязку з перебуванням судді Цимбал-Нарожної М.П. у відпустці, справу № 20/135 передано для розгляду судді Лавриненко Л.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Чернігівської області від 19.10.2009р. за № 02-01/95 справу № 20/135 передано для розгляду судді Цимбал-Нарожній М.П.

Відповідно до ст. ст.17,18,19,20 Закону України від 15.05.2003р. за №755-ІV „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”:

Відомості про юридичну особу або фізичну особу підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України; в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, її місцезнаходження; в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб;

якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьої особою, доки до них не внесено відповідних змін;

відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків і надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру, довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на 28.09.2009р. адреса ФОП ОСОБА_1: 14000, АДРЕСА_1

Відомості щодо зміни місцезнаходження відповідача до ЄДРПОУ не вносились.

Враховуючи викладене, господарським судом відповідно до ст.87 ГПК України було повідомлено відповідача про час та місце слухання справи.

Разом з цим, слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22 березня 2007 року між ТОВ Компанія „Техно” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 0019 (далі Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець (позивач) зобовязався передати у власність Покупця (відповідача), продукцію, а Покупець зобовязується прийняти Товар та оплатити за нього грошові кошти, в обумовлені Договором строки.

За юридичною природою вказаний договір є договором купівлі-продажу, а тому до нього застосовуються норми глави 54 ЦК України.

Відповідно до п.3.1 Договору, Покупець зобовязується здійснювати оплату за товар, що поставляється по договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в повному обсязі, на підставі рахунку-фактури виданої Продавцем на протязі 3 (трьох) календарних днів.

На виконання умов договору, позивачем був переданий відповідачу товар 14.04.2008р - відповідно до накладної № 0604 та довіреності №ЯОЮ 615715 від 12.04.2008 року, на суму 6480 грн. та 06.05.2008р, відповідно до накладної №0709 на суму 6480,00 грн.

Відповідачем умови договору не були виконані в повному обсязі, внаслідок чого станом на 01.06.2008р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6480,00 грн.

20.06.2008р. вказана заборгованість була погашена, що підтверджується банківською випискою.

Також, відповідачем на адресу ТОВ „Компанія Техно” був надісланий гарантійний лист з проханням надати товар 23.06.2008 року з гарантованою оплатою не пізніше 07.07.2008 року.

На виконання умов Договору, позивач передав товар відповідачу. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною від 20.06.2008р. № 0997, та довіреністю на отримання товарно матеріальних цінностей серія ЯОЮ №615720 від 20.06.2008р. всього на суму 8040,00 грн.

Факт передачі товару належним чином доведений, документально підтверджений.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.3.1 Договору, покупець зобовязується здійснити оплату за товар, що поставляється за вказаним Договором, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в повному обємі, на підставі рахунка-фактури, що надається продавцем на протязі 3-х календарних днів.

Відповідно до п.3.2. Договору оплата за отриманий товар вважається виконаною з моменту нарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Виходячи з норм матеріального права, та умов Договору, в Договорі від 22.03.2007р. не встановлений строк оплати отриманого товару, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення ст.530 ЦК України.

Відповідачем здійснено часткову оплату товару, на суму 2140,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.07.2008р.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем, на адресу відповідача 24.07.2008 року направлено лист вимогу №046 з вимогою повністю розрахуватися за поставлений товар у семиденний строк з моменту отримання даного листа. Відповідачем отримано зазначену вимогу 28.07.2008р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення №75644 від 24.07.2008р. (арк. справи 8).

Отже, відповідач зобовязаний був оплатити отриманий товар до 04.08.2009р.

Обовязок щодо оплати товару відповідачем не виконаний, що є порушенням ст. ст. 525,692 ЦК України і ст.193 ГК України.

Станом на час розгляду спору факт отримання товару відповідачем не спростований, заборгованість перед позивачем не погашена, тому позовні вимоги в частині стягнення 5900,00 грн. основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем заборгованість на момент звернення позивача з позовом до суду погашена не була, у позивача виникло право з 05.08.2009р. нарахувати інфляційні та річні. За перерахунком суду інфляційні становлять 925,64грн., а річні становлять 183,11грн.

Враховуючи, що позивачем нараховані інфляційні в сумі 867,30грн. та річні в сумі 179,42грн., господарський суд дійшов висновку про задоволення зазначених вимог та стягненню з відповідача заявлених інфляційних та річних на користь позивача.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Керуючись с.49, ст.75, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14000, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2, Промінвестбанк м. Чернігів, МФО 353456, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Компанія „Техно” (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Вокзальна, 45, код ЄДРПОУ 30398674, р/р 26006301260715 в Подольському відділенні „Промінвестбанку” м. Київ, МФО 322197,) 5900,00грн. боргу, 179,42 грн. 3% річних, 867,30 грн. інфляційних, а також 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

2.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна