Постанова № 65226781, 03.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 березня 2017 р. Справа № 820/5856/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання Мараєвій О.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 Тунг до ОСОБА_4 управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 Тунг, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_4 управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просить суд скасувати рішення ОСОБА_4 управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_3 Тунг ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняте за результатами розгляду його заяви від 13.10.2016 року та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_3 Тунг ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 13.10.2016 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_3 Тунг 13.10.2016 року звернувся з письмовою заявою до ОСОБА_4 управління ДМС України в Харківській області, в якій на підставі п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України №251 від 28.03.2012 року просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки на постійне місце проживання в Україні ХР №19256 від 17.11.2008 року, до якої додав усі необхідні документи. Листом від 26.10.2016 року позивача було повідомлено, що згідно обліків ГУ ДМС України в Харківській області значиться ОСОБА_3 Тунг, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому скасовано дозвіл на імміграцію в Україну. В позові представником позивача вказано, що ніякого рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину СРВ ОСОБА_3 Тунг надано не було. На думку позивача, рішення ОСОБА_4 управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_3 Тунг, прийняте за результатами розгляду його заяви від 13.10.2016 року є підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується на помилкових доводах. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Представник відповідача ОСОБА_4 управління Державної міграційної служби України в Харківській області у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що у провадженні слідчого управлінням ГУ МВС України в Харківській області перебуває кримінальна справа № 18090089, порушена за ч.1 ст. 358 КК України за фактом підробки документів. Справа порушена 22.07.2009 року. Також, представник відповідача зазначив, що на підставі постанови про проведення виїмки документів від 26.04.2011 року, прийнятої слідчим управлінням прокуратури Дніпропетровської області, було здійснено виїмку особових справ, у тому числі і оригіналу особової справи громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3 Тунг. На даний час до ГУ ДМС України в Харківській області вказана особова справи не поверталась, у зв'язку з чим надання її до суду є неможливим. На сьогоднішній день відповідно до наявної у ГУ ДМС України в Харківській області інформації в електронному вигляді, дозвіл на імміграцію позивача, 20.07.2009 року рішенням УГІРФО ГУДМС України в Харківській області скасовано, а отже позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, ОСОБА_4 управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав викладених у запереченнях.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Позивач, ОСОБА_3 Тунг ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин ОСОБА_5, НОМЕР_1 від 16.12.2010 року, копія якого та переклад наявні в матеріалах справи (а.с.9-10).

Під час судового розгляду справи встановлено, що рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області відповідно Закону України про «Імміграцію» на підставі дозволу на імміграцію в Україну позивача 17.11.2008 року документовано посвідкою на постійне проживання в Україні ХР № 19256 терміном дії безстроково, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія (а.с. 11).

Позивач 22.08.2016 року звернувся із заявою до Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківській області по факту втрати посвідки на постійне проживання в Україні ХР №19256 від 17.11.2008 року, яка була зареєстрована 22.08.2016 року.

В подальшому 23.08.2016 року позивач отримав від Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківський області висновок стосовно поданої заяви, в якій повідомлено, що в ході розгляду матеріалу об'єктивних даних які б вказували на протиправні дії у відношенні заявника не встановлено, також доведено, що серед знайдених громадянами документів та наданих до Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківський області посвідки на постійне проживання серії ХР № 19256 від 17.11.2008 року на ім'я громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3 Тунг ІНФОРМАЦІЯ_1 не значиться (а.с. 13).

У зв'язку з зазначеними обставинами позивач звернувся із письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківський області в якій на підставі п.22 Постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 року просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні ХР № 19256 від 17.11.2008 року в порядку, встановленому для її обміну. (а.с. 14-16).

Представником позивача вказано, що 26.10.2016 року йому стало відомо про прийняття відповідачем по справі рішення про відмову у видачі посвідки та листом ГУ ДМС України в Харківській області від 26.10.2016 року "Про видачу посвідки на постійне проживання громадянина СРВ ОСОБА_3 Тунг" №04/1-20394 від 20.10.2016 року, в якому повідомлено, що згідно обліків ГУ ДМС України в Харківський області значиться ОСОБА_3 Тунг ІНФОРМАЦІЯ_2, якому скасовано дозвіл на імміграцію в Україну.

Під час судового розгляду справи та з наданих представником відповідача пояснень судом було встановлено, що підставою для відмови у видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину СРВ ОСОБА_3 Тунг слугувала наявна в базах даних Управління ДМС України в Харківській області інформація про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_3 Тунг на підставі рішення від 20.07.2009 року, на підтвердження чого надано скріншот бази даних ГУ ДМС України в Харківській області.

При цьому представником також вказано, що надання особової справи ОСОБА_3 Тунг, в якій безпосередньо містяться вказане рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію на вимогу суду є неможливим.

На обґрунтування неможливості надання до суду особової справи в цілому та вказаного рішення представником відповідача у наданих поясненнях вказано, що підтверджено наявними доказами в справі, що у зв'язку з порушенням слідчим управління прокуратури Дніпропетровської області 22.07.2009 року кримінальної справи № 18090089 за ч.1 ст. 358 КК України за фактом підробки документів, слідчим управлінням ГУ МВС України в Харківській області на підставі постанови про проведення виїмки документів від 26.04.2011 року у ВГІГФО ГУМВС України в Харківській області, зокрема здійснено виїмку оригіналів особових справ громадян ОСОБА_5, у тому числі і оригіналу особової справи громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3 Тунг, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому суд зазначає, що відповідно до листа Прокуратури Дніпропетровської області від 20.09.2016 року № 07/2/2-478-16, начальником відділу прокуратури області повідомлено представником позивача, що кримінальна справа № 18090140 до прокуратури області не надходила та до архіву прокуратури не передавалась. Доказів на спростування вказаних обставин представником відповідача до суду не надано.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що представник позивача 23.09.2016 зверталась до Прокуратури Дніпропетровської області із заявою про надання документів, зокрема просила підтвердити або спростувати факт вилучення оригіналів особових справ громадян В`єтнаму (у тому числі і особової справи громадянина В`єтнаму ОСОБА_3 Тунг, ІНФОРМАЦІЯ_1) відповідно до постанови слідчого з ОВС СО слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 від 26.04.2011 року.

Листом від 25.10.2016 року №17/1-6137-16 прокуратурою Дніпропетровської області повідомлено представника позивача, що 08.04.2010 року старшим інспектором УГІРФО ГУМВС України в Харківській області майором міліції ОСОБА_7 під розписку отримано від слідчого усі документи, які вилучались під час досудового розслідування кримінальної справи, у тому числі особової справи громадян В`єтнаму. Відомості щодо повторного вилучення вказаних документів в УГІРФО ГУМВС України в Харківській області відсутні.

При цьому суд зазначає, що матеріали справи містять копію висновку службового розслідування за результатами розгляду доповідної записки начальника УГІРФО ГУМВС України в Харківській області полковника міліції ОСОБА_8 від 03.06.2011 року, за результатами службового розслідування встановлено факт відсутності 38 особових справ громадян В`єтнаму про оформлення дозволів на імміграцію в Україну (у тому числі і особової справи громадянина В`єтнаму ОСОБА_3 Тунг, ІНФОРМАЦІЯ_1). У той же час, будь-які супровідні документи, які б підтверджували повернення вказаних особових справи до УГІРФО ГУМВС України в Харківській області з органів прокуратури відсутні.

Суд зазначає, що умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".

Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Згідно з приписами ст. 4 Закону України "Про імміграцію", у редакції, що діяла на час видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Пунктом 6 ч. 2 ч. 4 Закону України "Про імміграцію", квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

Приписами пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про імміграцію" визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про імміграцію" встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію.

Суд зазначає, що приписами норм діючого законодавства передбачено певний порядок дій заявника задля отримання ним дозволу на імміграцію та подальшого отримання посвідки на постійне проживання в Україні, а отже отримання таких документів можливе лише після подачі до уповноваженого державою органу передбаченого законодавством пакету документів та проведення відповідної їх перевірки.

При цьому статтями 10, 11 Закону України "Про імміграцію", у редакції, що діяла на час оформлення посвідки, встановлено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою КМУ від 26.12.2002 року № 1983.

Від так приписами п. 2 Порядку від 26.12.2002 року № 1983, в редакції, що діяла на час видачі позивачу посвідки, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Таким чином, слід дійти висновку, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. При цьому рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України Про імміграцію у редакції, що діяла на час прийняття рішення відповідачем про скасування дозволу, дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про імміграцію орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживанням особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Згідно з приписами п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень № 1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.

Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органам, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до ст.13 Закону України «Про імміграцію».

Таким чином, саме на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, покладено законодавством обов'язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

При цьому суд зазначає, як встановлено під час судового розгляду справи позивача про прийняття такого рішення стосовно нього повідомлено не було, відповідачем по справі доказів такого повідомлення до суду не надано та загалом не надано матеріалів, що слугували підставою для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію.

Слід вказати, що під час судового розгляду справи було встановлено, що позивач на підставі рішення ВГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 17.11.2008 року про надання дозволу на імміграцію в Україні, документований посвідкою на постійне проживання України для іноземців та осіб без громадянства серії ХР № 19256.

Таким чином під час прийняття вказаного рішення відповідачем як суб'єктом владних повноважень було проведено перевірку законності залишення на постійне проживання на території України позивача та не було встановлено підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію позивачу, не було встановлено підстав передбачених чинним законодавством для відмови.

При цьому суд зазначає, що до суду не надано доказів прийняття відповідачем стосовно позивача рішення про скасування дозволу на імміграцію, яке слугувало відмовою у видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої, а також загалом не надано матеріалів особової справи.

Суд зазначає, що механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання визначений Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 (далі - Порядок).

Згідно п. 9 Порядку строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45- річного віку.

Відповідно до п. 2 Порядку зазначено, що заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання.

Приписами положень п.15 Порядку, передбачено, що для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після предявлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Даний перелік необхідних документів як додаток до заяви є вичерпним.

При цьому відповідно до положень п. 22 Порядку у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання.

Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов'язані негайно повідомити органу Національної поліції за місцем її втрати та територіальному органу або підрозділу ДМС за місцем видачі посвідки, який інформує про це протягом п'яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню. Втрачена посвідка, що виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів надсилається для знищення за місцем її видачі.

З наданого до суду службового розслідування за результатами розгляду доповідної записки начальника УГІРФО ГУМВС України в Харківській області полковника міліції ОСОБА_8 від 03.06.2011 року встановлено факт відсутності 38 особових справ громадян В`єтнаму про оформлення дозволів на імміграцію в Україну (у тому числі і особової справи громадянина ОСОБА_5, ОСОБА_3 Тунг, ІНФОРМАЦІЯ_1). У той же час будь-які супровідні документи, які б підтверджували повернення вказаних особових справ до УГІРФО ГУМВС України в Харківській області з органів внутрішніх справ відсутні. Отже вказані особові справи були втрачені у 2011 році та до 2016 року повернені/відновлені не були, доказів на спростування чого представником відповідача до суду не надано.

Таким чином на момент прийняття відповідачем рішення за результатами розгляду заяви позивача від 13.10.2016 року була відсутня особова справа позивача, а отже, як наслідок були відсутні докази прийняття рішень про скасування дозволу на імміграцію.

З огляду та дослідження поданої позивачем до відповідача заяви від 13.10.2016 року про видачу посвідки на постійне проживання в Україні та наданої відповідачем відповіді від 20.10.2016 року №04/1-20394 суд зазначає, що посилання відповідача на наявність рішення про скасування ОСОБА_3 Тунг ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволу на імміграцію в Україну не є належною підставою для відмови.

Жодних інших обставин невідповідності документів поданих позивачем або підстав для відмови відповідачем не вказано.

З врахуванням вище викладеного суд приходить до висновку про протиправність рішення ОСОБА_4 управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_3 Тунг, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийнятого за результатами розгляду його заяви від 13.10.2016 року.

Оскільки судовим розглядом було встановлено неправомірність рішення ОСОБА_4 управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_3 Тунг ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнятого за результатами розгляду його заяви від 13.10.2016 року, суд приходить до висновку, що для належного захисту прав позивача є необхідним зобов'язання ОСОБА_4 управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_3 Тунг, ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 13.10.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 Тунг до ОСОБА_4 управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 Тунг до ОСОБА_4 управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення ОСОБА_4 управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_3 Тунг ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняте за результатами розгляду його заяви від 13.10.2016 року.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_3 Тунг ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 13.10.2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 Тунг (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, 61000) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 37764460).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 09 березня 2017 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.