Постанова № 6522531, 15.10.2009, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"15" жовтня 2009 р.           15 год. 00 хв. , м. Чернігів           Справа № 6/63а/47а (3/121а/42а)

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Блохіної Ж.В.

при секретарі

судового засідання Кузьміні М.М.,

за участю представників:

позивача Кобиш Г.І., довіреність №01/20-71 від 24.07.2006 р., Нужняк С.М.,

довіреність №1067 від 16.09.2005р.,

відповідача Усенко Л.М., довіреність №1911/9/10-010 від 18.03.2009р.,

Топчій М.Л., довіреність №7800/9/10-010 від 05.10.2009р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні позов Відкритого акціонерного товариства „Банк „Демарк”,

м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28

до відповідача Державної податкової інспекції у місті Чернігові,

м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством „Банк „Демарк” подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0000242320/0 (918) від 25.01.2005р., яким Відкритому акціонерному товариству „Банк „Демарк” визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 7206708,00 грн., в т.ч. 3603354,00 грн. основного платежу та 3603354,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем було надано доповнення до позовної заяви № 03/16-929 від 04.05.2005р., згідно якого він просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0000242320/0 (918) від 25.01.2005р., яким відкритому акціонерному товариству „Банк „Демарк” визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 7203645,00 грн., в т.ч. 3600291,00 грн. з основного платежу та 3603354,00 грн. з штрафних ( фінансових ) санкцій та № 0000242320/1 (4653) від 08.04.2005р., яким відкритому акціонерному товариству „Банк „Демарк” визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 7203645,00 грн., в т.ч. 3600291,00 грн. з основного платежу та 3603354,00 грн. з штрафних ( фінансових ) санкцій.

Також позивачем було надано додаткове правове обґрунтування до позовної заяви № 03/11-1166 від 07.06.2005р., згідно якого він просив визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0000242320/0 (918) від 25.01.2005р., яким відкритому акціонерному товариству „Банк „Демарк” визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 7203645,00 грн., в т.ч. 3600291,00 грн. - основний платіж, 3603354,00 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції та № 0000242320/1 (4653) від 08.04.2005р., яким відкритому акціонерному товариству „Банк „Демарк” визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 7203645,00 грн., в т.ч. 3600291,00 грн. - основний платіж, 3603354,00 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.02.2006р. по справі №3/121а/42а позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0000242320/0 (918) від 25.01.2005р. та № 0000242320/1 (4653) від 08.04.2005р. про визначення відкритому акціонерному товариству „Банк „Демарк” податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 7073168,00 грн., в т.ч. основний платіж –3535772,00 грн. та штрафні ( фінансові ) санкції –3537396,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.09.2007р. скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006р. та постанову господарського суду Чернігівської області від 16.02.2006р. в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Чернігові № 0000242320/0 (918) від 25.01.2005р. та № 0000242320/1 (4653) від 08.04.2005р. про визначення відкритому акціонерному товариству „Банк „Демарк” податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 29325,15 грн., в т.ч. 19550,10 грн. - основний платіж та 9775,05 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції.

Справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представники позивача підтримують позовні вимоги і просять їх задовольнити, посилаючись на те, що податковим органом неправильно було застосовано законодавство України про створення страхового резерву за кредитними операціями і вказано про неправомірність віднесення до складу валових витрат витрати на формування страхового резерву, створеного під зобов’язання Банку з кредитування ( тобто без фактичного надання суми кредиту та без виникнення ризику неповернення основного боргу ) суми страхових резервів в розмірі 65167 грн., що призвело до безпідставного донарахування податку на прибуток та застосуванню штрафних (фінансових) санкцій.

Також представники позивача просять суд прийняти до уваги висновки додаткової експертизи.

Представники відповідача заперечують проти позову, посилаючись на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, оскільки перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5, п.п.12.2.1 та п.п.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Представники відповідача наполягають на правомірності висновків перевірки та заперечують висновки додаткової експертизи.

Господарським судом Чернігівської області по справі №3/121а ухвалою від 05.07.2005р. була призначена судово-бухгалтерська фінансова експертиза, проведення якої доручалось Чернігівському відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи було поставлене, зокрема, питання „5”:

- чи підтверджується сума віднесення до складу валових витрат на формування страхового резерву, створеного під зобов’язання банку з кредитування, суми страхового резерву в розмірі 65167 грн. і правильність відображення їх в бухгалтерському обліку?

Експертами Чернігівського відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Гончаренко В.А. та Бугаєнко О.Д. було проведено дослідження і надано суду Висновок експертів №174Ц, складений 30.12.2005р.

          Результатами дослідження була підтверджена сума віднесення до складу валових витрат на формування страхового резерву, створеного під зобов’язання Банку з кредитування, суми страхових резервів в розмірі 65167 грн. та відображення їх в бухгалтерському обліку відповідно до чинного законодавства.

В судовому засіданні 11.03.2008р. при розгляді справи №6/63а експерти Гончаренко В.А. та Бугаєнко О.Д. підтвердили свої висновки, викладені в висновку експертизи по п’ятому питанню.

Проте зазначили, що проводили дослідження саме з того питання, як воно було сформульоване в ухвалі суду про призначення експертизи.

Ухвалою від 11.03.2008р. судом призначено додаткову судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Гончаренко В.А. та Бугаєнко О.Д.

На вирішення додаткової експертизи поставлено наступне питання:

- чи підтверджується документально та нормативно дотримання банком „Демарк” формування страхового резерву за рахунок валових витрат по кредитних угодах на суму 65167 грн. за період з 01.07.02р. по 31.12.03р.

Експертами Чернігівського відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Гончаренко В.А. та Бугаєнко О.Д. було проведено дослідження і надано суду Висновок експертів №400-ц, складений 22.07.2009р.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини та докази по справі, встановив наступне:

В результаті проведеної працівниками Державної податкової інспекції у місті Чернігові планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства відкритим акціонерним товариством „Банк „Демарк” код 19357516 за період з 01.07.2002р. по 31.12.2003р. були встановлені порушення податкового законодавства, про що складено акт перевірки № 15/23/19357516 від 20.01.2005р.

          На підставі висновків акту перевірки від 20.01.2005р. № 15/23/19357516 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242320/0 (918) від 25.01.2005р., яким Відкритому акціонерному товариству „Банк „Демарк” визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 7206708,00 грн. в т.ч. 3603354,00 грн. - основний платіж, 3603354,00 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції.

За результатами адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242320/1 (4653) від 08.04.2005р., яким Відкритому акціонерному товариству „Банк „Демарк” визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 7206708,00 грн. в т.ч. 3603354,00 грн. - основний платіж, 3603354,00 грн. - штрафні (фінансові ) санкції.

Як вбачається з вищевказаного акту перевірки (розділ 2.2.3), в порушення п.п.12.2.1 та п.п.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ВАТ „Банк „Демарк” створював страховий резерв під зобов’язання з кредитування, які надані позичальникам у вигляді кредитної лінії на підставі кредитних угод (під незаповнений ліміт кредитної лінії). Розрахункова сума резерву під незаповнений ліміт кредитних ліній за кредитами за ступенями ризику віднесено до нестандартних, на 01.01.2003р. складає 65166,90 грн., в зв’язку з чим завищено валові витрати у ІУ кв. 2002р., І,ІІ,ІІІ та ІУ кварталах 2003 року на 65167 грн.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР в редакції Закону від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР ( далі –Закон №334) до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Отже, склад валових витрат залежить від дотримання порядку віднесення коштів до страхових резервів, який встановлений ст. 12 цього Закону.

Згідно п.п. 12.2.1 п .12.2 ст. 12 Закону №334 будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно з законодавством.

Згідно з підпунктом 12.2.3 пункту 12.2 статті 12 Закону №334 розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, для комерційних банків не може перевищувати 20 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду, яким згідно статі 11 цього Закону є рік та квартал.

При цьому, згідно ч.2 п.п. 12.2.3 ст.12 Закону №334, до суми зазначеної заборгованості не включаються зобов'язання дебіторів, які виникають при здійсненні операцій, що не включаються до основної діяльності фінансових установ.

У частині 3 п.п. 12.2.3 ст.12 Закону №334 зазначено, що під терміном "основна діяльність" слід розуміти операції, визначені статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також відповідними статтями законів про небанківські фінансові установи.

З урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону. (підпункт 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закон №334).

Відповідно до підпункту 12.2.4 пункту 12.2 статті 12 Закону №334 у разі коли за наслідками звітного податкового періоду відбувається зменшення сукупного розміру нестандартних або безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв'язку з їх переведенням до стандартної категорії чи зі списанням до складу валових витрат платника податку за процедурою, встановленою пунктом 12.3 цієї статті, або при зменшенні сум боргових вимог, що використовується як база для визначення обмежень, встановлених підпунктом 12.2.3 цього пункту, надлишкова сума страхового резерву направляється на збільшення валового доходу фінансової установи за наслідками звітного періоду.

Системний аналіз вищевказаних норм Закону №334 дає підстави для висновку про те, що передбачений ними порядок створення банками страхових резервів за рахунок збільшення валових витрат стосується страхових резервів для відшкодування можливих збитків за активними операціями, що відносяться згідно законодавства до їх господарської діяльності, по яких у банка наявна дебіторська заборгованість. В такому розумінні страхового резерву підпункти 12.2.1, 12.2.2, 12.2.3 статті 12 Закону №334 кореспондуються з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 ст.5 Закону №334.

Як свідчить акт перевірки від 20.01.2005р. №15/23/19357516, підставою для зменшення позивачу валових витрат на суму 65166,90 грн. за ІУ кв. 2002 року, ІІ та ІУ квартали 2003 року був висновок відповідача про те, що розмір страхового резерву, створеного за рахунок збільшення валових витрат, визначений позивачем виходячи з незаповненого ліміту кредитних ліній, відкритих позичальникам на підставі кредитних договорів.

Відповідно до Висновку експертів №174Ц судово-бухгалтерської експертизи, складеного 30.12.2005р., на п’яте питання, поставлене на вирішення експертизи: „Чи підтверджується сума віднесення до складу валових витрат на формування страхового резерву, створеного під зобов’язання банку з кредитування, суми страхового резерву в розмірі 65167 грн. і правильність відображення їх в бухгалтерському обліку?”, експертами дана наступна відповідь:          „Результатами дослідження підтверджується сума віднесення до складу валових витрат на формування страхового резерву, створеного під зобов’язання Банку з кредитування, суми страхових резервів в розмірі 65167 грн. та відображення їх в бухгалтерському обліку відповідно до чинного законодавства”.

Ухвалою від 11.03.2008р. судом призначено додаткову судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Гончаренко В.А. та Бугаєнко О.Д.

На вирішення додаткової експертизи поставлено наступне питання:

- чи підтверджується документально та нормативно дотримання банком „Демарк” формування страхового резерву за рахунок валових витрат по кредитних угодах на суму 65167 грн. за період з 01.07.02р. по 31.12.03р.

Експертами Чернігівського відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Гончаренко В.А. та Бугаєнко О.Д. було проведено дослідження і надано суду Висновок експертів №400-ц, складений 22.07.2009р.

Експерти дійшли висновку:

- нормативно та документально не підтверджується, що Банком „Демарк” віднесено за період з 01.07.2002р. по 31.12.2003р. до складу валових витрат страховий резерв, створений під зобов’язання банку з кредитування, які надані позичальникам у вигляді кредитних ліній по кредитних угодах (під незаповнений ліміт кредитних ліній), в сумі 65167 грн. Розбіжностей з даними Декларації з податку на прибуток по сумам на формування страхового резерву не встановлено.

Таким чином, експертним дослідженням не підтверджено того, що позивач створював страховий резерв під зобов’язання, які надані позичальникам у вигляді кредитної лінії на підставі кредитних угод (під незаповнений ліміт кредитної лінії), а саме з: ДП „Ічнянський спиртзавод”, ВАТ „Чернігівгаз”, СП РБД ДКП ЖКГ Новозаводського району, ТОВ „ВТФЦ Аве-Сан”, ВАТ „Теплокомуненерго”, ВАТ „Таксо сервіс”, ЗПТ „Чексіл”, ТОВ „Дія-плюс”, ТОВ „Сонат”, ТОВ „Принесення”.

Дослідивши обставини, викладені у висновках експертів №174Ц та №400-ц, суд приймає до уваги висновки судово-бухгалтерських експертиз.

Порушення позивачем п.п.12.2.1 та п.п.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не підтверджується матеріалами справи і зібраними доказами, а тому визначення контролюючим органом ВАТ „Банк „Демарк” податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 29325,15 грн., в т.ч. 19550,10 грн. основного платежу та 9775,05 грн. штрафних ( фінансових ) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями є протиправним.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню повністю.

          Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання його рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежених характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватись лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним –індивідуального акту.

Таким чином, враховуючи, що предметом оскаржування у даному спорі є індивідуальний акт, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства може бути лише визнання його протиправним.

Позивач просить відшкодувати витрати, понесені ним за проведення додаткової судово-бухгалтерської експертизи, в сумі 6316,80 грн., яку було перераховано Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз меморіальним ордером №31757528 від 20.10.2008р.

Виходячи з положень ст.ст. 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України дане клопотання позивача підлягає задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 87, 94, 158, 160-163, 167, 186, 254, 255, пунктом 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0000242320/0 (918) від 25.01.2005р. та № 0000242320/1 (4653) від 08.04.2005р. в частині визначення відкритому акціонерному товариству „Банк „Демарк” податкового зобов”язання з податку на прибуток в сумі 29325,15 грн., в т.ч. 19550,10 грн. - основний платіж та 9775,05 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства “Банк “Демарк” ( м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28, код 19357516, рахунок 351928002 в ВАТ „Банк „Демарк”) 6316,80 грн. судових витрат.

4. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

          Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

          Суддя Ж.В.Блохіна