Ухвала суду № 65224513, 28.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/2616/14-ц Головуючий у 1-й інстанції - Фаркош Ю.А.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/2707/2017 Доповідач - Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2014 року скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для розгляду справи в загальному порядку.

В судовому засіданні представник правонаступників позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 заперечила проти апеляцйної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.05.2014 року задоволено позов ОСОБА_3 та визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 29.03.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори ЛаріноюО.В.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2015 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22.05.2014 року залишено без змін .

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2014 року у справі.

Постановляючи ухвалу про залишення заяви без задоволення , суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно п.1 ч.2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 7 постанови від 30 березня 2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», обставини які відповідно до п.1. ч. 2 ст. 361 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обґрунтовуючи подану заяву ОСОБА_1 посилається на те, що при ухваленні рішення судом прийнято до уваги Висновок №1-27/01 від 27.01.2014 року приватного експертного дослідження фахівця - психолога ОСОБА_8, який на даний час визнано таким, що не відповідає дійсності, а відтак судом не прийнято до уваги цю обставину.

Відповідно до вимог ЦПК України особи, які беруть участь у справі, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд. Проте, процесуальний закон не пов'язує наслідку скасування рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, якщо учаснику судового процесу було відомо про існування істотного для справи доказу, але він не вчинив жодних дій для надання його суду.

Судом встановлено, що під час розгляду справи ОСОБА_1 не оспорював Висновок №1-27/01 від 27.01.2014 року.

Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення судової експертизи або замовити такий висновок в ході розгляду справи.

Наявність висновку спеціалістів Українського НДІ соціальної та судової психіатрії та наркології МОЗ України від 10.09.2015 року, на який посилається заявник як на нововиявлену обставину, не є Висновком судового експерта або висновком судової експертизи, призначеної ухвалою суду та не спростовує висновку суду щодо задоволення позовних вимог про визнання договору дарування квартири недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи ОСОБА_1 про те, що обставини викладені ним є нововиявленими та мають істотне значення для вирішення спору, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, натомість заявник відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, викладених у своїй заяві, суд дійшов вірного висновку, що вони є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Враховуючи п.42,43,44 рішення Європейського Суду з прав людини справа «Желтяков проти України» від 09 червня 2011 року,в якому вказано, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х). Ця справа стосується рішення щодо нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), №. 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), № 19960/04, п. 46). Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.

В заяві про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилається на Висновок спеціалістів Українського НДІ соціальної та судової психіатрії та наркології МОЗ України від 10.09.2015 року, відповідно до якого досліджені фахівцем - психологом ОСОБА_8 матеріали не є достатніми для категоричного формування висновку щодо наявності у ОСОБА_3 у ситуації прийняття ним рішення про укладення договору дарування квартири далекому родичу психологічних ознак проблемного (невільного) волевиявлення; а також для встановлення факту можливості чи неможливості ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час укладення ним договору дарування квартири є за необхідне провести у справі комплексну судову психолого - психіатричну експертизу.

Проте, колегією суддів встановлено, що під час судового розгляду справи та до ухвалення рішення суду від 25 березня 2014 року ОСОБА_1 не піддавався сумніву в об'єктивності та законності Висновок 1-27/01 від 27.01.2014 року експертного дослідження фахівця - психолога Українського центру судових експертиз ОСОБА_8

Клопотання про призначення судової психологічної експертизи щодо ще живого позивача ОСОБА_3 відповідач суду не заявляв, хоча не був позбавлений такого права.

Крім того, в рішенні Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року суд взагалі не посилається на Висновок 1-27/01 від 27.01.2014 року.

Виходячи з п.47 вищевказаного рішення Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що ситуація, яка склалася не вимагає такого грубого втручання у остаточне рішення суду, як його скасування. Немає жодних підстав вважати, що воно стосувалося серйозного порушення процесуальних норм. Також не стверджувалось, що висновок 1-27/01 від 27.01.2014 року був «завідомо неправильним».

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність постановленої ухвали.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий: Судді: