Рішення № 6522322, 12.10.2009, Господарський суд Чернігівської області

12.10.09

Г о с п о д а р с ь к и й с у д

Чернігівської області

                                        14000, м. Чернігів, пр. Миру, 20, тел. 77-99-18

26.02.09

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

„07” жовтня 2009р.                               Справа № 16/14-16/20

За первісним позовом:

Позивач:          Закрите акціонерне товариство Камвольно-суконна компанія                                                   „Чексіл”, 14014, м. Чернігів, вул. Щорса, 66

Відповідач: Приватне підприємство „Фірма „ЛКТ”,

                              14017, м. Чернігів, вул. Попудренка, 21

Предмет позову: про стягнення заборгованості у розмірі 201 925,47 грн.

За зустрічним позовом:

Позивач:           Приватне підприємство „Фірма „ЛКТ”,

                              14017, м. Чернігів, вул. Попудренка, 21

Відповідач:           Закрите акціонерне товариство Камвольно-суконна компанія                                         „Чексіл”, 14014, м. Чернігів, вул. Щорса, 66

Предмет позову: про стягнення заборгованості у розмірі 1010474,56 грн.

Суддя                     М.В.Фесюра

Представники сторін:

За первісним позовом:

Від позивача: Ковальчук О.О. –представник за довіреністю, (дов. №77 від 19.01.09).

Від відповідача: Бердник А.В. –директор, Яременко А.В.- представник за довіреністю, (дов. № 4/1 від 05.01.09).

В судовому засіданні присутній експерт Грищенко О.Г.

Рішення прийняте після перерви, оголошеної в засіданні на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем за первісним позовом подано позов про стягнення з відповідача за первісним позовом 201925,47 грн. заборгованості за договором поставки № 0014-00, укладеним між сторонами 10 січня 2008 року.

Позивач вказує, що відповідачем не у повному обсязі здійснена оплата поставленого товару з урахуванням заяви про зарахування зустрічних зобов’язань.

Відповідач надав відзив на первісний позов, в якому проти вимог компанії „Чексіл” заперечив, визнав зарахування зустрічних вимог, викладених в заяві підприємства „Чексіл”, повідомив про суму коштів, яка була перерахована в якості оплати поставки товару.

Приватним підприємством „Фірма”ЛКТ” заявлено зустрічний позов про стягнення з ЗАТ „Камвольно –суконна компанія „Чексіл” 179704,33грн. грошового зобов’язання за договором поставки № 02/19-02 від 09.01.2007р. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що з урахуванням відомостей, викладених в заяві про зарахування зустрічних вимог, його заборгованість перед позивачем за первісним позовом за договором 0014-00 становить лише 101301,01 грн., а за таких обставин у урахуванням іншої угоди борг має рахуватись саме за компанією „Чексіл”.

У справі проведена судово –економічна експертиза, за результатами якої позивач за зустрічним позовом подав заяву про зміну позовних вимог, якою фактично збільшив їх розмір до 1010474,56 грн. Сторона вважає, що відповідач, поставляючи ватин не погонних метрах , а в кілограмах, діяв поза межами договору № 0014-00, а тому визначена експертом сума вартості такого ватину у розмірі 1010474,56 грн., сплачена ПП «Фірма «ЛКТ», має бути стягнена з відповідача за зустрічним позовом в порядку, передбаченому ст.670 ЦК України.

У заяві про зміну зустрічних позовних вимог позивач заявив клопотання про відстрочення сплати державного мита до закінчення вирішення спору.

ПП «Фірма «ЛКТ»надало додаткові пояснення, в яких воно не погодилось з висновком проведеної експертизи, посилаючись на те, що експерт вийшов за межі поставлених питань. Ним допущені неточності та при проведенні експертизи використовувались документи, які до матеріалів справи не надавались.

Від позивача за первісним позовом надійшла заява про зміну підстав позову, в якій він вказує, що заборгованість виникла не лише на підставі одного договору, а в результаті триваючих взаємовідносин на підставі інших угод та позадоговірних поставок, які вказані у висновку експерта та у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог з ПП «Фірма «ЛКТ»№ 02/03/1-167 від 29.09.2009р.

ПП «Фірма «ЛКТ»заперечила проти зміни підстав первісного позову, посилаючись на те, що вимоги за різними договорами не є однорідними, невиконання договорів може передбачати також обов’язок по сплаті штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків. На думку підприємства, подавши заяву про зміну підстав позову, позивач порушив правила об’єднання позовних вимог.

Експерт на вимогу суду надав письмові пояснення у справі стосовно питань та заперечень, висвітлених ПП «Фірма «ЛКТ».

Заслухавши пояснення представників сторін, експерта та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ

Заява про збільшення розміру зустрічних позовних вимог, заява про зміну підстав первісного позову підлягають прийняттю, оскільки таке збільшення та зміна є правом позивачів, передбаченим ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу клопотання позивача за зустрічним позовом про відстрочення сплати державного мита слід зазначити наступне.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог та недоплата при цьому державного мита не може призводити до відмови суду у розгляді збільшених вимог, а державне мито повинно стягуватись згідно з новою ціною позову.

          Про це також зазначено в п. 4.2. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.98р., а саме - у разі якщо позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету.

          Таким чином несплачена частина державного мита підлягає стягненню в судовому порядку.

          Судом встановлено, що сторони у справі мали триваючі взаємовідносини на підставі укладених між ними угод.

          Так, 09.01.2007р. сторони уклали договір поставки № 02/19-02, відповідно до якого приватне підприємство «Фірма «ЛКТ»(далі –Приватне підприємство) зобов’язалось як постачальник передати у власність покупцю - закритому акціонерному товариству камвольно –суконна компанія «Чексіл»( далі –Компанія) товар відповідно до специфікацій, які є частиною договору. Розрахунок мав здійснюватись шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

          Тієї ж дати був укладений договір поставки № 02/19-01, відповідно до якого Компанія зобов’язалась як постачальник передати у власність покупцю –Приватному підприємству ватин, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар згідно специфікацій, які є частиною даного договору. За умовами договору оплата повинна здійснюватись шляхом 10% попередньої оплати від щомісячного заявленого об’єму, решта на протязі 15 днів після отримання товару. Того ж дня сторони уклали угоду № 1 до договору, якою узгодили графік відвантажень. 01.03.2007р. буоа укладена угода № 2 про зміни до цього договору, якою в частині розрахунків було передбачено попередню оплату 10% від щомісячного заявленого об’єму, решта на протязі 15 днів після отримання товару, а на об’єм 100000 м.п. –кредит 100% на 45 банківських днів. Того ж дня сторони уклали угоду № 3 до договору, якою змінили графік відвантажень . 02.04.2007 р. була укладена угода № 4 до договору, якою були змінені умови розрахунків, а саме надавався 100% кредит на 45 банківських днів на об’єм поставки 190000 м.п., та угода № 5 про зміну графіку поставок.

          Також 09.01.2007р. був укладений договір поставки № 02/19-03, відповідно до якого Компаня зобов’язалась як постачальник передати у власність покупцю –Приватному підприємству ковдри, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар згідно специфікацій, які є частиною даного договору. За умовами договору оплата повинна здійснюватись шляхом 100% попередньої оплати. До даного договору були укладені додаткові угоди № 1 та № 2, якими були змінені сума і строк дії договору, а також встановлений графік поставок.

          22.01.2007р. був укладений договір поставки № 02/20-15, відповідно до якого Компанія зобов’язалась як постачальник передати у власність покупцю –Приватному підприємству тканину та ТНС, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар згідно специфікацій, які є частиною даного договору. За умовами договору оплата повинна здійснюватись шляхом 100% попередньої оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

          Відповідно до акту звірки ( а.с. 106 т.3) між сторонами станом на 31.01.2007р. борг Приватного підприємства перед Компанією становив 8799,72 грн.

          26.02.2007р. був укладений договір поставки № 02/19-31, відповідно до якого Компанія зобов’язалась як постачальник передати у власність покупцю –Приватному підприємству мірні відрізи, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар згідно специфікацій, які є частиною даного договору. За умовами договору оплата повинна здійснюватись шляхом 100% оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника перед відвантаженням.

          29.03.2007р.був укладений договір поставки № 02/19-50, відповідно до якого Компанія зобов’язалась як постачальник передати у власність покупцю –Приватному підприємству ватин, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар згідно специфікацій, які є частиною даного договору. За умовами договору оплата повинна здійснюватись шляхом 100% попередньої оплати до моменту відвантаження.

          Відповідно до акту звірки ( а.с. 107 т.3) між сторонами станом за період з 01.07.2007р. по 31.07.2007р. борг Приватного підприємства перед Компанією на 31.07.2007р. становив 463952,26 грн.

          10.01.2008р. був укладений договір поставки № 0014-00, відповідно до якого Компанія зобов’язалась як постачальник передати у власність покупцю –Приватному підприємству ватин, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар згідно специфікацій, які є частиною даного договору.

          Відповідно до угоди № 1 до цього договору був затверджений графік відвантажень із зазначенням кількості ватину, розміру попередньої оплати, строк остаточного розрахунку. При цьому останній розрахунок за останньою поставкою у грудні 2008 року мав бути здійснений по факту поставки.

          Згідно з висновком судово –економічної експертизи № 338/340ц від 25.08.2009р. за договором №0014-00 від 10.01.2008р. документально підтверджується реалізація Компанією Приватному підприємству товару на загальну суму 1207597,29 грн. , в тому числі 38580 м.п. на суму 95745,2 грн. 466590 кг на суму 1111852,09 грн. На виконання умов даного договору Приватним підприємством було сплачено 1106219,76 грн., розмір заборгованості Приватного підприємства перед Компанією з урахуванням заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог документально підтверджується в сумі 201925,47 грн.

          Відповідно до ч.5 ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього Кодексу.

          Як встановлено ч.2 ст. 42 цього Кодексу, якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він складає свої міркування і щодо цих обставин.

          Аналогічна можливість експерта була передбачена судом в п.4 ухвали від 04.03.2009р. , якою призначалась експертиза.

          Як зазначено в експертному висновку та в письмовому поясненні експерта , відповісти на поставлені судом питання було можливо лише за умови дослідження всіх взаємовідносин за всіма договорами, укладеними між сторонами у досліджуваний проміжок часу. При цьому за момент початку відліку брався акт звірки від 31.01.2007р., за яким борг Приватного підприємства перед Компанією становив 8799,72 грн. У зв’язку з необхідністю дослідження всіх документів експертом направлялись пропозиції сторонам та до суду про їх надання, що підтверджується клопотанням експерта № 21/5-338-340ц від 28.05.2009р.

          Відповідно до п. 2.2.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 53/5 від 08.10.98р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за N 705/3145, експерт має право порушувати клопотання відповідно до процесуального законодавства про надання додаткових та інших матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань.

          Таким чином, експерт при проведенні експертизи керувався нормами чинного законодавства, документи, які йому надавалися і які були відсутні в матеріалах справи, надані Компанією в судовому засіданні 07.10.2009р.

          Судом встановлено, що недоліки, виявлені Приватним підприємством у експертному висновку, є наслідком технічної помилки (описки), які не вплинули на кінцевий результат дослідження, що підтверджується докладними письмовими поясненнями експерта у сукупності з первинними документами, наявними у справі.

          Крім того, наявними у справі доказами у сукупності з висновком експерта, підтверджується також розмір заборгованості Приватного підприємства перед Компанією в сумі 201925,47 грн.

          Доводи Приватного підприємства щодо неврахування експертом підтверджених документально збитків, понесених Приватним підприємством при виконанні господарських договорів, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки всупереч ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України стороною не надано доказів, які б підтверджували такі доводи.

          Позивач за первісним позовом, змінюючи підстави позову, не порушив правил об’єднання позовних вимог, встановлених ст.58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони хоча і ґрунтуються на різних договорах, однак зв’язані між собою поданими доказами і за висновком і поясненням експерта встановлювати і розглядати питання наявності заборгованості у взаємовідносинах між двома підприємствами можливо лише за умови дослідження всіх договірних відносин.

          При зміні підстав позову первісний позивач 30.09.2009р. направив Приватному підприємству заяву про зарахування зустрічних позовних вимог № 02/03/1 –167 від 29.09.2009р. в порядку , встановленому ст.601 ЦК України, якою повідомив про зарахування зустрічних однорідних зобов’язань за договорами , що вказані у мотивувальній частині судового рішення та за позадоговірними поставками, і про наявність боргу у розмірі 201925,47.

          Відповідно до ст.601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

          За таких обставин судом не можуть бути прийняті до уваги заперечення Приватного підприємства про неоднорідність вимог, оскільки мова йде про грошові вимоги, що є однорідними. Одночасно Приватним підприємством не надано доказів існування за вказаними договорами інших вимог, крім грошових.

          Відсутність вимоги Компанії про сплату заборгованості за позадоговірними поставками не може бути підставою для неврахування такого боргу при припиненні зобов’язання шляхом зарахування, оскільки така можливість прямо передбачена ч.1 ст.601 ЦК України. Згода Приватного підприємства на зарахування в цьому випадку також не потребується, що прямо передбачено ч.2 цієї ж статті.

          У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

          Приватним підприємством не доведено виконання у повному обсязі взятих на себе договірних зобов’язань по оплаті отриманого товару, натомість первинні документи та експертний висновок підтверджують позовні вимоги Компанії, тому первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Заперечення відповідача за первісним позовом судом не приймаються з підстав , викладених вище.

          Доводи , викладені у зустрічному позові, судом не приймаються з наступних підстав.

          10.01.2008р. був укладений договір поставки № 0014-00, відповідно до якого Компанія зобов’язалась як постачальник передати у власність покупцю –Приватному підприємству ватин, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар згідно специфікацій, які є частиною даного договору.

          Відповідно до угоди № 1 до цього договору був затверджений графік відвантажень із зазначенням кількості ватину у метрах погонних, розміру попередньої оплати, строк остаточного розрахунку. Поставка ватину у метрах погонних була також передбачена у специфікаціях.

          Відповідно до пунктів 3.4,3.5 договору приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо –технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю № 6-п. У разі недопоставки та (або) поставки неякісного товару покупець зобов’язаний протягом 24 годин письмово повідомити постачальника про це і не оформляти без представника постачальника акт приймання за кількістю (якістю) протягом 3-х діб від дня повідомлення.

          Відповідно до накладних згідно додатку № 2 до висновку експерта, за якими поставка ватину здійснювалась у кілограмах, такі операції виконувались у 2008 році, тобто в період дії договору № 0014-00 від 10.01.2008р. ( п.9.8). В кожній із накладних міститься відмітка з посиланням на цей договір. Крім того, в судовому засіданні 15.09.2009р. директор Приватного підприємства Бердник А.В. надав пояснення, відповідно до якого визначення проданого ватину у кілограмах було викликано не помилкою, а неналежною якістю товару. А саме, проданий ватин не міг бути виміряний у довжину і за його особистим наполяганням кількість стала визначатись кілограмами. При цьому такий ватин міг бути використаний у виробництві подушок та матраців. Директор вимагав від продавця укладення додаткової угоди, але остання так і не була укладена.

          Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються , зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

          Таким чином, враховуючи дані, відображені у накладних, за якими отримувався ватин в кілограмах, пояснення директора підприємства, слід дійти до висновку, що в дійсності ватин отримувався за договором 0014-00 від 10.01.2008р., зокрема, волевиявлення підприємства було направлене на отримання товару за цим договором і невідповідність якості поставленого ватину, якщо вона мала місце, умовам договору та вимогам, які ставляться до цього товару, також має відношення до договору № 0014-00 від 10.01.2008р. ( пункти3,3, 3.5).

          Отже і оплата ватину , отриманого в кілограмах, здійснювалась і повинна була здійснюватись покупцем за умовами, встановленими цим договором.

          За таких обставин зустрічний позов з підстав заявлених у ньому задоволенню не підлягає.

          Судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом, в тому числі вартість оплаченої ним судової експертизи у розмірі 5520 грн., мають бути відшкодовані у повному обсязі за рахунок відповідача за первісним позовом.

          Позивачем за зустрічним позовом сплачено 2770,76 грн. державного мита, збільшено розмір зустрічних позовних вимог до 1010474,56 грн. , отже недоплачена частина державного мита у розмірі 7333,99 грн. підлягає стягненню в доход державного бюджету.

          Керуючись ст.ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1.          Первісний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Фірма «ЛКТ»( код 31819203, м. Чернігів вул. Полпудренка,21) на користь закритого акціонерного товариства Камвольно –суконна компанія «Чексіл»( код 14251734, м. Чернігів вул. Щорса,66) 201925,47 грн. боргу, 2019,25 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та 5520 грн. витрат на оплату вартості судової експертизи.

3.          У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4.          Стягнути з приватного підприємства «Фірма «ЛКТ»( код 31819203, м. Чернігів вул. Полпудренка,21) на користь державного бюджету (р/р 31111095700002 ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) 7333,99 грн. державного мита.

5.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 07 жовтня 2009 року.

Суддя                                                                                                              М.В.Фесюра