Рішення № 6522301, 09.10.2009, Господарський суд Чернігівської області

09.10.09

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"07" жовтня 2009 року                               Справа №20/141

Суддя Цимбал –Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Рік”

14032, м. Чернігів, вул. Бєлова, 5;

до відповідача: приватного підприємства „ЕЛВІРА”

14013, м. Чернігів, вул. Шевченка, 12/4;

предмет спору: стягнення 1512,27 грн.

за участю представників сторін:

позивач: Лутай Н.М. довіреність №б/н, від 03.09.2009р. юрист;

відповідач: Бичик Л.М. довіреність №1, від 29.09.2009р. бухгалтер;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Рік” (далі - ТОВ „Рік”) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до приватного підприємства „ЕЛВІРА”( далі –ПП „ЕЛВІРА”) про стягнення заборгованості в сумі 1427,10 грн. відповідно до договору поставки № 126 від 05.11.2008 року, 73,44 грн. пені, 10,30 грн. 3% річних та 1,43 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21.09.2009р. розгляд справи призначено на 29.09.2009р., після чого в судовому розгляді справи оголошувалася перерва до 07.10.2009р.

У відзиві –запереченні відповідач зазначив, що проти заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.11.2008р. між ТОВ „Рік” та ПП „ЕЛВІРА” укладено господарський договір поставки № 126 (далі –Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник зобов’язується передати(поставити) у зумовлені строки другій стороні –Покупцеві товар, а покупець зобов’язується сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.4.1 Договору, асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії товару поставки товарів визначається сторонами на підставі специфікації і уточнюється в момент вибірки Покупцем товарів на складі постачальника. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково - прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством.

На виконання умов Договору, позивач передав відповідачу товар на суму 1427,10 грн. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № ЧРК –034111 від 26.12.2008р.

Факт поставки товару належним чином доведений, документально підтверджений.

Посилання відповідача на те, що видаткова накладна від 26.12.2008 року № ЧРК-034111, підписана позивачем та відповідачем, не відповідає вимогам чинного законодавства, так як видаткова накладна підписана представником відповідача Євчуком Д.В., який на момент підпису видаткової накладної жодного відношення до ПП „ЕЛВІРА” як співробітник не мав (наказу підприємства № 21 від 31.10.2008р. про звільнення Євчука Д.В.), не приймається господарським судом до уваги, виходячи з наступного:

Так, видаткова накладна від 26.12.2008року з боку відповідача підписана та скріплена печаткою ПП „ЕЛВІРА”.

Відповідно до п 3.4.1. наказу Міністерства внутрішніх справ №17 від 11.01.1999р., відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

При зміні керівника, печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом.

Виходячи з зазначених норм, печатка відповідача повинна знаходитись у відповідальної особи підприємства, а відтак товар отриманий відповідальною особою відповідача.

Крім того, відповідач повідомив суд про те, що особа яка підписала видаткову накладну від 26.12.2008р. не працює на підприємстві з 31.10.2008р.

Відповідно до видаткової накладної від 03.12.2008 року № ЧРК - 031977, поставка товару згідно якої не оспорюється відповідачем, продукція отримана Євчуком Д.В., що підтверджується підписом особи та печаткою підприємства.

З викладеного можна зробити висновок, що видаткова накладна від 26.12.2008р. підписана уповноваженими особами, оскільки підпис особи з боку відповідача скріплений печаткою підприємства.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.6.1 Договору, постачальник повинен поставити товар покупцеві після здійснення ним передоплати.

Відповідно до п.6.3 Договору, оплата здійснюється покупцем на підставі цього Договору та накладної, яка супроводжує поставку конкретної партії товару, і є невід’ємною частиною цього Договору.

Враховуючи, що товар отримано відповідачем без передоплати на підставі видаткової –накладної, сторони змінили умови договору щодо строку оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

12.06.2009 року ТОВ „РІК” на адресу ПП „ЕЛВІРА” була направлена претензія від 10.06.2009р. з вимогою сплатити борг за поставлений товар в сумі 1755,10 грн. до 20 червня 2009 року.

Дана претензія отримана відповідачем 15.06.2008 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення претензії. Відповіді на претензію від відповідача не надійшло.

Заборгованість в сумі 1427,10 грн. на час розгляду справи відповідачем не сплачена.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача щодо стягнення 1427,10 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 73,44грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.7.7. Договору за порушення грошових зобов’язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов’язання за кожен день порушення зобов’язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач простить стягнути з відповідача пеню в сумі 73,44грн., яка є обґрунтованою і підлягає стягненню на користь позивача.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані інфляційні в сумі 1,43грн. та річні в сумі 10,30грн., які є обґрунтованими та підлягають стягненню.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Керуючись ст.49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з приватного підприємства „ЕЛВІРА” (14013, м. Чернігів, вул.. Шевченка, 12/4, код ЄДРПОУ 14235669, р/р 26000935720561 в ЧОД АКС „УСБ”, МФО 353014) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Рік” (14032, вул.Белова,5 м. Чернігів, р/р 2600000015132 в філії ВАТ „Укрексімбанк” м. Чернігова, МФО 353649, код ЄДРПОУ 24558646) 1427,10грн. заборгованості, 73,44грн. пені, 10,30грн. річних та 1,43грн. інфляційних, а всього 1512,27грн., а також 102,00грн. державного мита та 236,000грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

           Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна