Ухвала суду № 65222675, 06.04.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5985/16-ц

У х в а л а

Іменем України

"06" квітня 2016 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінпорт», Публічного акціонерного товариства «Банк Ринкові технології» про визнання договору факторингу та договору про відступлення прав за договором застави транспортного засобу недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулася представник позивача ОСОБА_1 з позовом, в якому просить суд: визнати частково недійсним договір факторингу №02 від 25.07.2014 року, укладений між ПАТ «Банк Ринкові Технології» та ТОВ «Фінансова компанія «Фанпорт» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №0111013/1 від 11.10.2013 року, укладеним між ПАТ «банк Ринкові Технології» та ОСОБА_1; визнати недійсним договір про відступлення прав за договором застави транспортного засобу №847 від 11.10.2014 року, укладений між ПАТ «Банк Ринкові Технології» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінпорт».

Виходячи зі змісту позовної заяви, представник позивача, обґрунтовуючи позовні вимоги, правовими підставами позову зазначає ст.203, 215, 227, 1077, 1079, 1082 ЦК України та Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». При цьому, мотивуючи тим, що на відносини які склалися між сторонами розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», визначає ст.22 зазначеного Закону, як підставу для звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язку найманого працівника.

Як роз'яснено у пунктах 1 та 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року за №5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Тобто, виходячи з позиції Верховного Суду України, позовна заява про захист прав споживача подається саме споживачем, у разі порушення його прав, передбачених ст. 4-15 Закону України "Про захист прав споживачів".

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до спорів, які виникають з правовідносин на підставі кредитного договору, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови кредитування, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедуру виконання договору тощо, які передують укладенню договору.

Таким чином, виходячи із предмету спірних правовідносин, яким є договір факторингу та договір про відступлення прав за договором застави, представник позивача помилково дійшов висновку про наявність визначених ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки даний спір не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про захист прав споживачів".

Більше того, Закону України «Про судовий збір», який є спеціальним законом щодо сплати судового збору, містить вичерпний перелік позовів, за подання яких судовий збір не справляється, та пільг щодо сплати судового збору.

З огляду на викладене, вважаю, що позовна заява не відповідає ч. 5 ст. 119 УПК України, оскільки позивачем не сплачено судовий збір.

Як убачається зі змісту позовної заяви, вона містить дві самостійні вимоги немайнового характеру.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI (зі змінами та доповненнями) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Як зазначено в п. 13 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і Кримінальних справ від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судових збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Відповідно до ст.ст. 28-30 ЦПК України, відповідачем у справі може бути юридична особа, яка наділена правоздатністю та дієздатністю. Поняття та інші положення про юридичну особу визначені статтями 80-90 ЦК України.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Публічне акціонерне товариство «Банк Ринкові технології» не значиться, натомість за кодом ЄДРПОУ 37176171 значиться Публічне акціонерне товариство «Смартбанк».

Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Банк Ринкові технології» не може бути визначений в якості відповідача у справі.

У відповідності до статті 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119, 120, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави для залишення заяви без руху.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху, позивачу (представнику позивача) необхідно в п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки. Для усунення недоліків позовної заяви надати в письмовому вигляді позовну заяву із зазначенням відповідачами юридичних осіб, які наділені цивільною та цивільною процесуальною правоздатністю та дієздатністю та долучити документ, що підтверджує сплату судового в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», в сумі 1102,40 грн.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінпорт», Публічного акціонерного товариства «Банк Ринкові технології» про визнання договору факторингу та договору про відступлення прав за договором застави транспортного засобу недійсними - залишити без руху та запропонувати позивачу (представнику позивача) в п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути вищезазначені недоліки.

У випадку неусунення недоліків, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: