Рішення № 6521729, 14.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2009 р. Справа № 50/78-09

вх. № 4815/5-50

Суддя господарського суду Усатий В.О.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Чернявська Ю. С., дов.№ б/н від 04.06.09,

відповідача - Гордеюк О. В., дов. № б/н від 14.03.08,

розглянувши справу за позовом ТОВ "Торговий дім "Фольга-центр", м. Львів

до ЗАТ "ВП "Твін-Друк", м. Харків

про стягнення 70407,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 36316,22 грн. та 34090,82 грн. інфляційних у зв"язку з неналежним виконанням умов договору поставки №14 від 01.07.2007 р.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 01.07.2007 р. між сторонами було укладено договір поставки № 14, відповідно умов якого позивач зобов"язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію - поліграфічні матеріали в кількості 1000000 кв.м. на загальну суму 5000000,00 грн. Позивач своє зобов"язання за договором виконав повністю, однак відповідач здійснював проплати з порушенням встановлених договором строків, у зв"язку з чим позивачем нарахована пеня та інфляційні.

Відповідач в судовому засіданні 20.07.2009 р. заперечував проти позовних вимог та зазначив, що він вважає спірний договір неукладеним з підстав недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору. Відповідач вважає здійснені позивачем поставки позадоговірними, а також просить суд застосувати факт спливу строку позовної давності для нарахування пені.

Позивач в дане судове засідання не з"явився, витребуваних документів не представив, причин неявки не повідомив.

Заслухавши в даному судовому засіданні представника відповідача, враховуючи необхідність отримання витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 05.08.2009 р.

В судове засідання 05.08.2009 р. позивач надав уточнений розрахунок суми пені.

В судовому засіданні 05.08.2009 р. оголошувалося перерву до 10.08.2009 р. для необхідності дослідження судом наданих документів.

В судовому засіданні 10.08.2009 р. за клопотанням сторін, враховуючи необхідність надання додаткових документів, суд продовжив строк розгляду справи на 2 місяця до 19.10.2009р. та відклав розгляд на 16.09.2009 р.

В судове засідання 16.09.2009 р. відповідач надав зустрічний позов (вх. № 10652), в якому просить суд визнати недійсним договір №14 від 01.07.2007 р. на тій підставі, що вказаний договір підписаний неуповноваженою на це особою.

Відповідно до ст.60 ГПК України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви та додані до нього документи, враховуючи, його взаємопов"язаність з первісним позовом та додержання позивачем по зустрічному позову вимог ст.ст.54-58 ГПК України, суд прийняв його до спільного розгляду з первісним позовом, відповідно до ст. 60 ГПК України.

Враховуючи необхідність надання сторонами додаткових документів, суд відклав розгляд справи на 28.09.2009 р.

В судовому засіданні 28.09.2009 р. представник позивача по первісному позову надала відзив на зустрічний позов, в якому заперечувала проти зустрічного позову та просила суд відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні 28.09.2009 р. оголошувалося перерву до 01.10.2009 р.

В судове засідання 01.10.2009 р. відповідач по первісному позову надав відзив на первісний позов, в якому зазначив, що зобов"язання за спірним договором припинилися його виконанням, тому підстав для стягнення неустойки не має.

В дане судове засідання позивач по первісному позову не з"явився, причин неявки не повідомив, відзиву на зустрічний позов не надав.

Враховуючи нез"явлення позивача та необхідність отримання витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 14.10.2009 р.

В судовому засіданні позивач по первісному позову наполягав на задоволенні його позовних вимог.

Представник відповідача по первісному позову просив суд задовольнити його зустрічний позов та відмовити у задоволенні первісного.

Заслухавши в даному судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд зазначає наступне.

01.07.2007 р. між сторонами був укладений договір поставки № 14, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується передати у зумовлені строки покупцеві (відповідачу), а покупець (відповідач) прийняти продукцію - поліграфічна фольга в кількості 1000000,00 м.кв. на загальну суму 5000000,00 грн. та сплатити за неї певну грошову суму.

Відповідно до п.2.1 Договору, ціна товару фіксується у рахунку за попередньою усною домовленістю сторін.

Відповідно п.2.2 Договору, у разі, якщо під час дії договору ціна товару зміниться, постачальник зобов"язаний попередити про це Покупця під час прийняття заявки останнього на постачання чергової партії Товару. Покупець в цьому випадку вправі відмовитися від договору, або погодитись з новою ціною, яка зазначається в товаро-супроводних документах, шляхом прийняття чергової партії Товару. При цьому, сторони або змінюють загальну суму договору відповідно до зміненої ціни товару, або змінюють кількість товару, що підлягає постачанню, відповідно до нової ціни, що оформлюється додатковою угодою між Сторонами.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, постачальник відвантажує товар протягом дії цього Договору окремим партіями за заявками покупця, які приймаються постачальником телефоном (усно), факсом або листом.

Відповідно до п.4.1 Договору, розрахунок за цим Договором між постачальником і покупцем провадиться в строк 60 днів з моменту передачі покупцю кожної окремої партії товару. Достракова оплата, а також оплата частинами допускається.

Відповідно до п.6.1 Договору, строк його дії встановлений до 01.07.2008 р.

02.07.2008 р. сторони уклали договір про внесення змін до Договору, відповідно умов якого сторони встановили строк дії Договору - до 23.07.2008 р.

Поставка продукції позивачем по первісному позову відповідачу по первісному позову за вказаним Договором підтверджується залученими до матеріалів справи рахунками, накладними та довіреностями на отримання товару на загальну суму 556216,58 грн.

Проте, відповідач по первісному позову своє зобов"язання за Договором в частині оплати виконував з порушенням строку,що стало підставою для нарахування позивачем по первісному позову пені та інфляційних та звернення до суду з відповідним позовом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності до ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконанню її обов’язку.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов’язання встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Твердження відповідача по первісному позову, що сторонами Договору не узгоджені предмет, кількість та ціна Договору, спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 19 Положення про поставку продукції виборничо-технічного призначення , затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 г. N 888, договори укладаються на 5 років, на рік або інший період. В договорі повинні обов"язково бути зазначені номенклатура (ассортимент), кількість та якість продукції, строки поставки і ціна.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Сторонами визначений предмет поставки в п.1.2 Договору - поліграфічна фольга.

Частиною 2 ст.266 ГК України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що кількість товару, що підлягає постачанню за цим Договором, становить 1000000 м.кв. на загальну суму 5000000,00 грн.

Сторонами у спірному Договорі узгоджено, що ціна товару фіксується у рахунку за попередньою домовленістю сторін (п.2.1. Договору).

Відповідно до ст.671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Сторонами в п.3.1 Договору встановлено, що постачальник відвантажує Товар протягом дії цього Договору окремими партіями за заявками Покупця, які приймаються Постачальником телефоном (усно), факсом або листом. Строк відвантаження у погодженій кількості становить 3 дні з моменту отримання заявки Покупця в порядку, зазначеному в попередньому пункті (п.3.2 Договору).

Таким чином, виходячи з наведеного, сторонами в Договорі узгоджено предмет, ассотримент, кількість, ціну та строки поставки Товару та також способи їх визначення.

Також, суд вважає помилковим ствердження відповідача по первісному позову щодо здійснення позивачем по первісному позову поставки йому Товару поза Договором.

Дійсно, в накладних та рахунках не має посилання на Договір, проте до матеріалів справи позивачем по первісному позову наданий акт звірки поставок та розрахунків за договором поставки №14 від 01.07.2007 р. (далі - Акт), який містить посилання на всі господарські операції, здійснені сторонами в період дії Договору та включає в себе дату поставки, номер накладної, вартість партії поставки та суму оплати, який підписаний уповноваженими на те особами-керівниками: директором ТОВ "Торговий Дім "Фольга-Центр" та головою правління ЗАТ "ВП "Твін-Друк" та скріплений печатками підприємств.

Слід зазначити, що акт звірки складається сторонами саме у стадії виконання договору і фактично визначає ту частину зобов"язань за договором, що залишилася невиконаною.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.1 та п. 2.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Позивачем по первинному позову надані до матеріалів справи первинні документи: рахунки, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, які підтверджують факт поставки Товарів відповідачу по первісному позову в межах дії Договору. Терміни, кількість та вартість поставленого товару по партіях, зазначені у наданих суду первинних документах, повністю співпадають з зазначеними в Акті відомостями, що на думку суду підтверджує їх належність до Договору.

Таким чином, підписаний керівниками сторін акт звірки є цивільно-правовим документом, який свідчить про наявність зобов"язань щодо оплати боргу та свідчить про здійснення постановок Товару саме за Договором, у зв"язку з чим суд вважає здійснені позивачем по первісному позову поставки Товару відповідачу по первісному позову відповідно представлених накладних договірними.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Частиною 1 ст. 216 ГПК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення зобов’язання також встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

          Згідно з пунктом 5.2 Договору, сторонами встановлена відповідальність за порушення відповідачем зобов’язань по сплаті відсотків у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від простроченої суми.

За прострочення оплати за поставлений товар по кожній накладній, в якій зазначений строк оплати, позивач по первісному позову нарахував відповідачу пеню у розмірі 36316,22 грн.

Проте, відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача по первісному позову про застосування позовної давності.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідачем по первісному позову порушивалися умови Договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені, розрахованої в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення за період з 21.04.2008 р. (видаткова накладна № R-00000167 від 21.04.2009 р. зі строком платежу - 20.06.2008 р.) по 23.07.2008 р. в сумі 13617,56 грн. обгрунтованими, доведеними наданими доказами та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині первісних позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 22698,66 грн. відмовити, як необгрунтовано пред"явленої до стягнення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача по первісному позову в частині стягнення інфляційних втрат за період з 24.07.2007 р. по 23.07.2008 р., що становить суму у розмірі 34090,82 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Посилання відповідача за первісним позовом на вимоги ст.534 ЦК України, відповідно якої , у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу, суд не може прийняти до уваги з тих підстав, що відповідачем за первісним позовом в призначенні платежу вказане відповідне призначення платежу.

Крім того, відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов’язання встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, відповідач по первісному позову розрахунки за Договором здійснював несвоєчасно, що свідчить про неналежне виконання ним умов договору у строк, встановлений в ньому, що призвело до застосування до нього відповідальності у вигляді нарахування неустойки.

Розглянувши зустрічний позов та додані до нього докази, суд зазначає наступне.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог позивач по зустрічному позову зазначив про перевищення головою правління ЗАТ "ВП "Твін Друк" своїх повноважень при підписанні Договору на тій підставі, що за Статутом ЗАТ "ВП "Твін Друк" існують обмеження для голови правлення стосовно підписання договорів.

Відповідно до ст.208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний Договір укладений у письмовій формі, підписаний від мені покупця (позивача по зустрічному позову) головою правління Бартишевим А.В., який діє на підставі Статуту та від імені продавці (відповідача по зустрічному позову) директором Рябовою С.О., яка дії також на підставі Статуту і скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до Статуту ЗАТ "ВП "Твін-Друк", до компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про укладання правочинів на суму, що перевищує два мільони п"ятсот тисяч одну гривню, а до компетенції правління належить прийняття рішень про укладання правочинів на суму до п"ятисот тисяч однієї гривні.

Відповідно п.7.23 Статуту, роботою правління керує голова правління, який має право приймати рішення про укладання правочин в межах компетенції наданої цим Статутом правлінню.

Згідно ч.3 ст.92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч. 9.3 Роз"яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. за № 02-05/111, за загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. Наприклад, продавець, укладаючи договір, підписаний генеральним директором акціонерного товариства, знає про відповідні обмеження повноважень, оскільки є акціонером товариства і брав участь у загальних зборах, якими затверджено статут. У цих випадках угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, але заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як свідчать матеріали справи, позивачем за зустрічним позовом не представлено жодного доказу проте, що відповідач по зустрічному позову знав про вказані зазначені обмеження.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Доказом схвалення правочину відповідачем по зустрічному позову є акт звірки поставок та розрахунків за Договором станом на 22.12.2008 р., який містить не тільки бухгалтерський облік господарських операцій, а і обсяг виконання взаємних зобов"язань сторін за спірним Договором .

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам вільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно до ст.. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача по зустрічному позову в частині визнання Договору недійсним не підлягають задоволенню, оскільки не доведені суду документально, та спростовуються вищевстановленими обставинами справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України, при частковому задоволенню позову, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при відмові в позові - на позивача.

Таким чином, суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита у сумі 477,08 грн. та 211,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодувати позивачу по первісному позову за рахунок відповідача по первісному позову.

За таких обставин, керуючись ст.ст.11, 173, 203, 204, 207, 208, 215, 216, 217, 230, 265, 266, 509, 526, 530, 548, 598, 599, 612, 625, 629, 638, 669, 671 ЦК України, ст.173, 207, 208, 230, 232, 265, 266 ГК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву відповідача по первісному позову про застосування позовної давності.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк" (код 23454034, 61172, м.Харків, вул.Роганська, 149) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фольга-центр" (код 32327977, 79000, м.Львів, вул.Під Голоском, 27) - 13617 грн. 56 коп. пені, 34090 грн. 00 коп інфляційних, 477 грн. 08 коп. держмита та 211 грн.75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог за первісним позовом в сумі 22698,66 грн пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя Усатий В.О.