Вирок № 65216864, 09.03.2017, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/600/17

Номер провадження 1-кп/629/175/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Попова О.Г.,

за участі секретаря судового засідання Габор В.В.,

прокурора Лукяненко Д.О.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий,

за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України,-

встановив:

22.06.2016р. ОСОБА_1, яка мешкала раніше по вул. Скаліка, буд. 9 в м. Лозова Харківської області, в зв'язку з переїздом до іншого місця проживання залишила свої речі, а саме два металево-дерев'яні столи, велосипед дитячий марки «Рrоfi 20» та велосипед без назви, на зберігання ОСОБА_3, який мешкає по вул. Монастирській, 40 в м.Лозова Харківської області, тобто ввірила йому дані речі, які з 22.06.2016р. по 24.06.2016р. знаходилися у дворі за місцем проживання ОСОБА_3 та перебували у його віданні. 24.06.2016 р. близько 12:00 год. ОСОБА_3, знаходячись за місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, діючи в результаті умислу на розтрату чужого майна, яке було йому ввірене, з корисливих мотивів та з метою наживи, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розтратив, а саме продав речі ОСОБА_1, а саме велосипед дитячий марки «Рrоfi 20» вартістю 491 грн. 00 коп., та два металево-дерев'яні столи, вартість яких не визначена. Продовжуючи свою злочинну діяльність, 25.06.2016р. близько 14.00 год. ОСОБА_3, який знаходився за місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, діючи в результаті умислу на розтрату чужого майна, яке було йому ввірене, з корисливих мотивів та з метою наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знову розтратив, а саме продав велосипед синього кольору без назви, який належав ОСОБА_1 та вартість якого не визначена. В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 491 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 191 КК України, тобто розтрату чужого майна, яке було ввірене особі.

20.02.2017 року між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст.471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Згідно з даною угодою потерпіла та обвинувачений дійшли згоди про призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 191 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, з застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 ч.1 п.1 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно ст.469 ч.3 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, яке відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості. Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, визнав повністю.

Ухвалюючи вирок, на підставі обєктивно зясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст.94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України

Судом зясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком усвідомлює свої права, визначені ст.474 ч.5 п.1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.1 п.1 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що їй зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 ч.1 п.2 КПК України, зазначила, що збитків внаслідок вчинення злочину обвинуваченим відшкодовано та просила затвердити зазначену угоду.

Суд переконався, що укладення сторонами угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України, міра покарання, узгоджена обвинуваченим, потерпілою, визначена у межах санкції ст. 191 ч. 1 КК України, з врахуванням ст. 68 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затверджені угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілою і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Долю речових доказів суд вирішує в поряду ст.100 КПК України.

На підставі ст. 126 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення товарознавчої експертизи.

Керуючись ст.ст. 100, 126, п.1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, ст.ст.374, 474, 475 КПК України, суд,-

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_1, укладену 20.02.2017 року.

ОСОБА_3 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні та призначити покарання за ч. 1 ст. 191 КК України у вигляді 1 (одного) року позбавлення волібез позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не скоїть новий злочин та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки:періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 6297 від 05.01.2017 року в розмірі 351,84 грн., перерахувавши їх на р/р 31419544700005, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, код отримувача 37999680, МФО 851011, код доходів 24060300, УДКСУ в Комінтернівському районі м. Харкова.

Речові докази: велосипед дитячий марки «Рrоfi 20» та велосипед без назви, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_1, - залишити останній.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя: О.Г. Попов